21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/7419/20
провадження № 61-5139св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області,
відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, Фастівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В., у справі за позовом прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА та прокурор відповідно) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі -Києво-Святошинська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що розпорядженням Київської ОДА від 26 червня 2009 року № 529 вилучено з постійного користування Дослідницького господарства «Чабани» (далі - ДГ «Чабани») земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, та змінено її цільове призначення на «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення». Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 03 вересня 2009 року № 1103 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 та площею 9,0 га передано в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Рей-Марк» (далі - ТОВ «Рей-Марк»), на підтвердження чого укладено договір оренди землі від 08 вересня 2009 року.
У подальшому, на підставі рішення Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в справі № 911/897/13, яке набрало законної сили, договір оренди земельної ділянки був розірваний, а земельна ділянка - повернута у власність держави.
Вказував, що в жовтні 2017 року прокуратура під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні виявила, що на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, який 27 січня 2014 року зареєстрував за собою право власності на неї.
У подальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1105 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , який здійснив її поділ, внаслідок чого утворились дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 площею 1,0 га.
У подальшому, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 липня 2018 року відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089, 3222457400:03:002:5088 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які набули їх у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний.
На замовлення ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, зі зміною їх цільового призначення із земель - для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 та № 166.
Таким чином, у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 площею 1,0 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Прокурор зазначав, що відповідно до інформації, викладеної в листі Київського державного підприємства «Київгеоінформатика» (далі - КДП «Київгеоінформатика») від 09 жовтня 2017 року, та доданих до нього картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9,0 га, яка перебувала в оренді ТОВ «Рей-Марк» та мала цільове призначення «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення».
Тому прокурор вважав, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012142 суперечить вимогам статей 20, 116, 122 ЗК України, оскільки розпорядження землями промисловості не відноситься до компетенції ГУ Держземагентства у Київській області, що свідчить про те, що він прийнятий неуповноваженим органом з перевищенням своїх повноважень, у зв'язку з чим вказаний наказ підлягає визнанню недійсним. Крім того, зазначав, що при передачі ГУ Держземагентства у Київській області спірної земельної ділянки у приватну власність порушено порядок зміни її цільового призначення.
Посилаючись на те, що наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012142 щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 та № 166 щодо поділу земельної ділянки та зміни їх цільового призначення порушено інтереси Київської обласної державної адміністрації як власника цих земельних ділянок, прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
- визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;
- визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 166 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;
- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року замінено учасників справи на їх правонаступників, а саме: позивача Київську ОДА на Чабанівську селищну раду Фастівського району Київської області (далі - Чабанівська селищна рада), відповідача Києво-Святошинську РДА на Фастівську районну державну адміністрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 23 червня 2022 рокувідмовив у задоволенні вимог прокурора Київської області.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що ГУ Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не було наділене необхідним обсягом повноважень на передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню незаконним.
Поряд із цим суд зазначив, що як в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.
Суд зазначив, що моментом, коли Київська ОДА, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства, а саме 13 січня 2014 року, оскільки Київська ОДА на той момент була уповноваженим державою органом на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, у зв'язку з чим зобов'язана була знати про стан своїх майнових прав. Місцевий суд уважав, що Київська ОДА в силу своїх функціональних прав та обов'язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, могла та повинна була дізнатися про невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства з моменту його прийняття. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що перебіг позовної давності в цій справі розпочався 13 січня 2014 року та сплив 14 січня 2017 року.
Також суд зазначив, що станом на 13 січня 2014 року органи прокуратури були наділені повноваженнями прокурорського нагляду за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагентства у Київській області, у зв'язку з чим також могли та мали об'єктивну можливість довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагенства. Тому за висновком суду в будь-якому випадку позовна давність повинна була відраховуватися з 13 січня 2014 року.
Оскільки з позовом прокурор звернувся в червні 2020 року суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності, що з урахуванням поданої ОСОБА_4 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасував та постановив у справі нове судове рішення, яким позов прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, задовольнив частково.
Витребував на користь держави в особі Чабанівської селищної ради з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_4 , розмір частки 1/2, та ОСОБА_3 , розмір частки 1/2, земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув у рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 36 750,00 грн, по 18 375,00 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна давність за позовом, пред'явленим в інтересах держави, може відраховуватись лише з одного моменту - дати реальної обізнаності (або можливості бути обізнаним) уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який реалізує відповідне цивільне право, про наявність порушення права держави, та про особу порушника. Обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу.
Апеляційний суд зазначив, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності. Позовна давність має розпочинати свій відлік не з моменту прийняття органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об'єктивно могли бути виявлені.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, вказавши на те, що Київська ОДА, правонаступником якої є Чабанівська селищна рада, в інтересах якої подано позов прокуратурою, дізналася про порушення своїх прав у жовтні 2017 року, коли прокуратурою було подано позов в аналогічній справі № 369/11064/17. Суд визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на обізнаність позивача про порушення прав держави з моменту винесення ГУ Держземагентства у Київській області оскаржуваного наказу - 13 січня 2014 року, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення цього наказу після його постановлення та отримання позивачем. Крім того, суд зазначив, що навіть за умови обізнаності позивача про існування цього наказу, із змісту самого наказу неможливо встановити факт порушення законодавства при його видачі та дійти висновку про порушення прав держави при його винесенні.
Вирішуючи питання по суті заявлених прокурором Київської області позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель промисловості, а тому ГУ Держземагентства у Київській області з перевищенням своїх повноважень, в порушення вимог статей 116, 118, 122 ЗК України, передало у власність спірну земельну ділянку, а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі шляхом її витребування із володіння останніх набувачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки в цьому випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі та за відсутності її вини.
Відмовлячи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішень органів виконавчої влади, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що задоволення вказаних вимог не є ефективним способом захисту в цій справі та не поновить прав позивача, оскільки ефективним є саме витребування спірної земельної ділянки від останніх набувачів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
11 квітня 2023 року ОСОБА_4 , через представника ОСОБА_5 , засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року в справі № 914/207/18, відповідно до якого позовна давність починає обчислюватись з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись прокурор, зокрема у випадку, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатись (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку преюдиційним обставинам, що мають значення для розгляду цієї справи, зокрема, не врахував, що про порушення прав держави прокурор дізнався у квітні 2017 року при здійсненні процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42017110000000158, про що він неодноразово зазначав при розгляді у подібних справах у судах першої інстанції, а саме в справах № 369/9012/18, № 369/3477/20, 369/11064/17, № 761/4325/18.
Наполягає на тому, що Київська ОДА як орган, уповноважений на представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, мала об'єктивну можливість дізнатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу ГУ Держземагентства.
Також, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував відзив Чабанівської селищної ради та доводів відповідача про неналежне представництво прокурором інтересів цієї ради.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що розпорядженням Київської ОДА від 26 червня 2009 року № 529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування ДГ «Чабани» вилучено земельну ділянку площею 9,0 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ «Рей-Марк».
Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості (т. 1, а. с. 7).
Договір оренди вказаної земельної ділянки від імені Київської ОДА доручено укласти Києво-Святошинській РДА, розпорядженням якої від 03 вересня 2009 року № 1103 в довгострокову оренду ТОВ «Рей-Марк» передано земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074.
На підставі вказаного розпорядження між ТОВ «Рей-Марк» та Києво-Святошинською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року, державну реєстрацію якого здійснено 14 грудня 2009 року за № 040994700055 (т. 1, а. с. 18-20).
Відповідно до умов указаного договору в оренду ТОВ «Рей-Марк» передана земельна ділянка для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.
18 січня 2013 року заступником прокурора Києво-Святошинського району, у зв'язку з виявленими порушеннями чинного законодавства, до ТОВ «Рей-Марк» пред'явлено позовну заяву про розірвання вищевказаного договору оренди та повернення землі державі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги прокуратури задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Рей-Марк» подало касаційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2014 року скасовано вищевказане рішення суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.
Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 (т. 1, а. с. 21).
У подальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , який здійснив її поділ, внаслідок чого утворились дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в справі № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року розірвано, ТОВ «Рей-Марк» зобов'язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави. Вказане судове рішення не оскаржувалось та 11 листопада 2014 року набрало законної сили.
Таким чином, у користування держави була повернута земельна ділянка площею 9,0 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074, розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з цільовим призначення - землі промисловості.
19 липня 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які набули її у спільну часткову власність по 1/2 частці кожному (т. 1, а. с. 26, 27).
Також ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2018 року відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які набули її у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний (т. 1 а. с. 28, 29).
У зв'язку з цим, 19 липня 2018 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на підставі рішень приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєвої І. А. № 42133320 та № 42132707 зареєстровано право власності на вказані об'єкти нерухомого майна.
У подальшому, на замовлення ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088 зі зміною цільового призначення із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 березня 2019 року № 165 та № 166 (т. 1, а. с. 22-25).
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , не заперечуючи доведеності та обґрунтованості позовних вимог, наполягає на тому, що прокурор при зверненні до суду з цим позовом пропустив позовну давність.
Тому питанням, на яке суд касаційної інстанції повинен дати відповідь у цій справі, є дотримання (або недотримання) судами норм матеріального права при вирішенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Суди встановили, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави на підставі розпорядження ГУ Держземагентства у Київській області, яке не мало права розпоряджатися цією земельної ділянкою з огляду на її цільове призначення, у січні 2014 року. Натомість з цим позовом прокурор звернувся до суду в червні 2020 року.
Обґрунтовуючи подання позову через шість років після прийняття оскарженого наказу, прокурор посилався на те, що про порушення прав держави він дізнався в ході здійснення процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42017110000000158 після співставлення землевпорядної документації та відомостей, отриманих від КДП «Київгеоінформатика» в жовтні 2017 року.
Вказував також, що орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах (на той момент - Київська ОДА), дізнався про порушення прав держави лише після пред'явлення прокуратурою Київської області у жовтні 2017 року позову в справі № 369/11064/17.
ОСОБА_4 проти таких доводів позивача заперечував та наполягав на тому, що про порушення прав держави Київська ОДА як орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, та прокурор, наділений на той час функцією моніторингу дотримання органами державної влади земельного законодавства, могли дізнатися з моменту прийняття оспорюваного наказу в січні 2014 року, в зв'язку з чим подав до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відмовляючи в застосуванні наслідків спливу позовної давності та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що Київська ОДА дізналася про порушення прав держави лише після пред'явлення прокуратурою Київської області у жовтні 2017 року позову в справі № 369/11064/17, в додатках до якого містився, зокрема, лист КДП «Київгеоінформатика» від 09 жовтня 2017 року № 01-01/481, що у сукупності з інформацією, викладеною у позовній заяві, свідчило про факт протиправної передачі ГУ Держгеокадастру у Київській області земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 у власність фізичної особи.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується та зазначає, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі 914/3224/16.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також виснувала про те, що момент, з якого починається перебіг позовної давності, не слід пов'язувати з днем, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної земельної ділянки в іншій справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність треба обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).
Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 та від 04 грудня 2018 року № 910/18560/16.
Установивши, що про порушення прав держави Київська ОДА мала об'єктивну змогу довідатися з моменту прийняття оспорюваного наказу ГУ Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012139 від 13 січня 2014 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про сплив позовної давності за пред'явленими прокурором позовними вимогами та відмову в задоволенні позову з цих підстав.
Аналізуючи відомості, наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів звертає увагу, що в справі № 369/11064/17, на яку посилався суд апеляційної інстанції, та в справах № 369/9012/18 і № 369/3477/20 прокурор звертався з позовами про витребування на користь держави земельних ділянок, розташованих в тому ж масиві земель промисловості, що й спірна в цій справі земельна ділянка.
Предметом оскарження в кожній із наведених справ були накази Держземагентства від тієї ж дати, що й оспорюваний наказ у цій справі (13 січня 2014 року), щодо передання у власність фізичних осіб суміжних земельних ділянок, які, на переконання прокурора, відносилися до земель промисловості як складові однієї і тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9,0 га, що перебувала в оренді ТОВ «Рей-Марк».
Свої позови в справах № 369/11064/17, № 369/9012/18 і № 369/3477/20 прокурор обґрунтовував одними й тими ж обставинами, зокрема, відсутністю у Держземагентства повноважень розпоряджатися землями промисловості, а виникнення права на звернення до суду з позовом пов'язував із початком здійснення прокурором процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42017110000000158.
У зазначених справах суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовів прокурора з підстав пропуску ним позовної давності та констатували, що про порушення прав держави Київська ОДА в силу наданих їй законом повноважень могла та повинна була дізнатися раніше за прокурора, а саме з моменту прийняття оспорюваних наказів від 13 січня 2014 року. Судові рішення в зазначених справах прокурором або Київською ОДА не оскаржувалися та набрали законної сили.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи прокурора про те, що про порушення своїх прав Київська ОДА дізналася лише після здійснення прокурором процесуального керівництва в кримінальному провадженні та пред'явлення ним позову в іншій справі. Суд першої інстанції правильно виходив із того що проведення прокурором перевірок та виконання покладених на нього законом повноважень не може впливати на момент, з якого орган, уповноважений на захист інтересів держави в спірних правовідносинах, довідався або міг довідатися про порушення своїх прав.
Апеляційний суд на вказані обставини та норми матеріального права уваги не звернув і безпідставно вважав, що позовна давність у цій справі підлягає обрахуванню з моменту пред'явлення прокурором позову в справі № 369/11064/17.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції з приводу недотримання позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права держави на предмет їх законності та обґрунтованості, колегія суддів бере до уваги, що за встановлених у цій справі судами обставин прокурор у березні 2013 року звертався до Господарського суду Київської області з позовом (справа № 911/897/13) про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 9,0 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074, за рахунок якої утворені земельні ділянки, передачу яких у приватну власність фізичних осіб прокурор оспорює в справі, яка переглядається, а також у справах № 369/11064/17, № 369/9012/18, № 369/3477/20.
Перебування з березня 2013 року на контролі прокурора питання дотримання чинного законодавства органами державної влади при розпорядженні масивом земель промисловості, до якого, на переконання позивача, входить і спірна в цій справі земельна ділянка, додатково вказує на правильність висновку суду першої інстанції про те, що про порушення прав держави позивач мав об'єктивну змогу довідатися з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства, тобто з січня 2014 року.
Тому посилання апеляційного суду на необхідність здійснювати відлік перебігу позовної давності в справі, яка переглядається, з моменту пред'явлення прокурором позову в іншій справі, в якій суд також установив факт обізнаності Київської ОДА про порушення прав держави в аналогічних правовідносинах з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства 13 січня 2014 року, є помилковим.
Суд апеляційної інстанції фактично виснував про дотримання позивачем позовної давності з огляду на те, що Київська ОДА про порушення прав держави дізналася лише в жовтні 2017 року, що суперечить висновкам суду першої інстанції та висновкам про застосування норм права, застосованим у цій справі колегією суддів.
Разом із тим, Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 січня 2022 року в справі з подібними правовідносинами № 369/11060/17 (провадження № 61-6576св21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА до Києво-Святошинської РДА, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
Так у вказаній справі суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення незаконно вибула із власності держави на підставі розпоряджень, прийнятих неуповноваженим органом та за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Водночас, прокурор мав об'єктивну можливість довідатися про порушення прав Київської ОДА з моменту прийняття оспорюваних розпоряджень, однак звернувся до суду з позовом зі спливом позовної давності.
Апеляційний суд переглядаючи справу, дійшов висновку, що строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки Київська ОДА не була учасником спірних правовідносин щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення та подальшого їх відчуження на підставі цивільно-правових угод. Доказів інформування Київської ОДА про видачу оскаржуваних розпоряджень Києво-Святошинської РДА відповідачами суду не надано. Єдиним доказом поінформованості Київської ОДА про порушення інтересів держави із зазначенням конкретних порушень є факт отримання нею копії позовної заяви з додатками разом з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11 жовтня 2017 року. Таким чином, досліджуючи питання перебігу позовної давності щодо пропуску позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності розпочався за всіма вимогами з часу, коли прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто лише у 2017 році за результатами системного аналізу інформацій виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 18 вересня 2017 року № 459, Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 12 вересня 2017 року № 04-36/1814, що підтвердили незаконне відведення у власність спірних земельних ділянок державного лісового фонду. Отже, апеляційний суд виходив з того, що, пред'явивши позов 11 жовтня 2017 року, позивач не пропустив позовну давність.
Верховний Суд у складі іншої колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, оскільки касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у складі іншої колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/11060/17 (провадження № 61-6576св21), існують підстави для передачі справи на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 369/7419/20 за позовом прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік