18 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16479/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Укренерго», скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023,
ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2023
та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024
у справі № 910/16479/23
за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до:
1) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ»
про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню та визнання припиненим зобов'язання банку,
ПрАТ «Укренерго» 26.02.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2023, від 22.12.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/16479/23 скасувати, а справу направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 у справі № 910/16479/23 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Ємець А. А.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень:
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, підготовче судове засідання відкладено на 06.12.2023. Ухвалою вирішено, зокрема, задовольнити заяву ПрАТ «Укренерго» про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, відмовлено ПрАТ «Укренерго» у поновленні строку для подання зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду її заявнику.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ПрАТ «Укренерго» з доданими до неї документами у справі № 910/16479/23, Касаційний господарський суд констатує, що предметом касаційного оскарження є:
1) ухвала Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16479/23, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, про відкладення підготовчого судового засідання, якою вирішено, зокрема, про задоволення заяви ПрАТ «Укренерго» про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву;
2) ухвала Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/16479/23, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, про відмову ПрАТ «Укренерго» у поновленні строку для подання зустрічного позову та повернення зустрічної позовної заяви без розгляду її заявнику.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ПрАТ «Укренерго» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Верховний Суд відзначає, що порядок та підстави касаційного оскарження залежить від предмета оскарження, про що свідчить стаття 287 ГПК України.
Щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, про відкладення підготовчого судового засідання, якою вирішено, зокрема, про задоволення заяви ПрАТ «Укренерго» про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно із частиною першою статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Верховний Суд виходить також з того, що ухвала про поновлення або продовження пропущеного процесуального строку не є тотожною ухвалі про відмову про поновлення або продовження процесуального строку.
При цьому, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16479/23, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, про відкладення підготовчого судового засідання, якою вирішено, зокрема, про задоволення заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відсутня у переліку визначеному частиною першою статті 255 ГПК України, а тому й не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції (стаття 255 ГПК України).
Також відсутня в переліку передбаченому пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 304 ГПК України встановлено, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.10.2018 у справі № 750/14127/17 вказала про легітимність встановлення у процесуальному законі переліку деяких ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду стосовно суті спору. Велика Палата також наголосила, що це є розумним обмеженням, яке має на меті запобігти зловживанням процесуальними правами, які призводять до невиправданих зволікань під час розгляду справи, та забезпечити такий розгляд впродовж розумного строку. Таке обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись зі скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена, учасник справи може спрогнозувати безперспективність такого оскарження.
Поміж іншим, колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, п. 22).
Таким чином, на цій підставі, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у цій справі скаржник не позбавляється права доступу до суду, оскільки матиме можливість оскаржити ухвалене у справі судове рішення по суті спору, виклавши у відповідній скарзі на нього свої аргументи, у тому числі стосовно доводів, які зазначені у касаційній скарзі, що розглядатиметься. Відтак вказане жодним чином не нівелює для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнює йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, а також у зв'язку з відсутністю виняткових обставин для касаційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, колегія суддів дійшла висновку про те, що, оскільки касаційна скарга подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 в частині про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву окремо від рішення суду першої інстанції, то, враховуючи положення частини другої статті 304 ГПК України, вона підлягає поверненню заявнику.
Щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, якою відмовлено ПрАТ «Укренерго» у поновленні строку для подання зустрічного позову та зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду її заявнику, Суд вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ПрАТ «Укренерго» у контексті оскаржуваних цих судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, відмовлено ПрАТ «Укренерго» у поновленні строку для подання зустрічного позову та зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду її заявнику.
Оскаржувані судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення клопотання ПрАТ «Укренерго» про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви та поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, оскільки зустрічну позовну заяву подано після спливу встановленого судом строку для подання відзиву.
ПрАТ «Укренерго» у поданій касаційній скарзі з посиланням, зокрема, на приписи статті 46, 113, 114, 118, 119, 165, 178, 180 ГПК України обґрунтовує її тим, що місцевий суд неправомірно повернув зустрічну позовну заяву, оскільки дійшов помилкового висновку про те, що процесуальне законодавство не передбачає можливості поновити пропущений строк на подання зустрічного позову. Також ПрАТ «Укренерго» зазначає, що місцевий суд не надав оцінки наведеним заявником доводам щодо поважності пропуску процесуального строку, не з'ясував питання взаємопов'язаності первісного та зустрічного позовів та доцільності їх спільного розгляду, не врахував щодо своєчасного подання клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Приписами пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
За приписами частини шостої цієї ж статті зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Частиною восьмою статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
У даному випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 ГПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває позовна заява Акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - АТ «Банк Альянс») до ПрАТ «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» (далі - ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ») про:
- визнання такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 11122-21/1 від 07.09.2021, видану АТ «Банк Альянс», бенефіціар - ПрАТ «Укренерго», принципал - ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ»;
- визнання припиненим зобов'язання АТ «Банк Альянс» за банківською гарантією № Г1122-21/1 від 07.09.2021, видану АТ «Банк Альянс», бенефіціар - ПрАТ «Укренерго», принципал - ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/16479/23, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 22.11.2023, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідна ухвала була направлена усім її учасникам справи через підсистему «Електронний суд» і доставлена 26.10.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, таким чином, відповідачі мали право подати відзиви на позовну заяву до 10.11.2023 (включно).
ПрАТ «Укренерго» 01.11.2023 подало до суду першої інстанції клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позов на 20 днів, яке аргументувало тим, що матеріали позовної заяви містять великий об'єм доказів.
Натомість, 08.11.2023 ПрАТ «Укренерго» подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву в межах строку для його подання.
Проте в судовому засіданні 22.11.2023, суд першої інстанції задовольнив клопотання представника ПрАТ «Укренерго» про продовження строку для подання відзиву та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16479/23 підготовче судове засідання відкладено на 06.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/16479/23 підготовче судове засідання відкладено на 10.01.2024.
ПрАТ «Укренерго» лише 18.12.2023 (через півтора місяці після відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, та в якості додатку до цього клопотання додано зустрічну позовну заяву, вимогою якої є визнати право на стягнення грошових коштів у розмірі 1 850 000 000 грн за банківською гарантією № 11122-21/1 від 07.09.2021, із змінами № 1 від 07.09.2021, видану АТ «Банк Альянс» в забезпечення грошових зобов'язань ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви ПрАТ «Укренерго» зазначило, що у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі здійснити перевірку позовної заяви з додатками, яка містить понад 1000 сторінок із доказами, які потребують ретельної перевірки та встановлення достовірності поданні позивачем аудиторський звіт, листування, посилання на інші справи, що розглядаються в судах господарського та адміністративного судочинства, а також необхідності збору та подання доказів відповідачем по суті порушених питань, визначитися з правовою позицією по справі, підготувати необхідні процесуальні документи, враховуючи і той факт, що протягом тижня листопада-грудня 2023 року відбувалися в місті Києві постійні тривоги тривалістю більше 3 годин, а тому є необхідність в поновлені процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.
Дослідивши клопотання ПрАТ «Укренерго» суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, з яким погодився й суд апеляційної інстанції.
З огляду на вище вказане Господарським судом міста Києва ухвалою від 22.12.2023 у справі № 910/16479/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, відмовлено ПрАТ «Укренерго» у поновленні строку для подання зустрічного позову та зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду її заявнику.
Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 114 ГПК України з метою виконання завдань господарського процесу та завдань підготовчого провадження, суд встановлює розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Приписами статті 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Відмовляючи ПрАТ «Укренерго» у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову у справі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що подання особою клопотання про поновлення процесуального строку не кореспондується з автоматичним поновленням судом такого строку, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у даному випадку, для подання зустрічного позову у справі, повинно містити обґрунтування причин його пропуску, поважність яких визначається судом.
Водночас, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції відхилили доводи скаржника про поважність причин пропуску строку для подання зустрічного позову та наявність підстав для їх поновлення як необґрунтовані та такі, що не відповідають встановленим вище обставинам, оскільки ПрАТ «Укренерго» подано відзив на позовну заяву в межах встановленого строку 08.11.2023 з доданими до нього відповідними доказами, натомість як зустрічного позову в межах такого строку не заявлено; ПрАТ «Укренерго» просило раніше суд першої інстанції продовжити йому строки для подачі відзиву, яке судом першої інстанції було задоволено, а як зазначив місцевий господарський суд, наведене може свідчити про зловживання ПрАТ «Укренерго» своїми процесуальними правами, оскільки вдруге він просить суд поновити строк для подання відзиву, тоді як зустрічний позов підпадає під ці строки також; судом першої інстанції було наголошено на тому, що матеріали даної справи є в підсистемі «Електронний суд», що надає представникам сторін можливість віддалено ознайомлюватися із матеріалами справи та її процесуальними документами. При цьому, місцевим господарським судом враховано, що розгляд справи вже тривав майже два місяці, за які було проведено два судові засідання.
Враховуючи викладене, що: відповідачі мали право подати відзиви на позовну заяву до 10.11.2023 (включно); задоволення клопотання ПрАТ «Укренерго» поданого 01.11.2023 до суду першої інстанції про продовження строку для подачі відзиву на позов на 20 днів ухвалою місцевого суду від 22.11.2023 (строк продовжено до 12.12.2023 включно), подання 08.11.2023 ПрАТ «Укренерго» до місцевого господарського суду відзиву на позовну заяву в межах строку для його подання та звернення ПрАТ «Укренерго» лише 18.12.2023 (через півтора місяці після відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви та її подання до суду, попередні судові інстанції дійшли до вірного висновку, що зустрічну позовну заяву подано з порушенням строків, встановлених частиною першою статті 180 ГПК України, а встановивши відсутність поважних причин, що зумовили пропуск строку для подання зустрічного позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у поновленні строку на подання зустрічного позову та повернув ПрАТ «Укренерго» зустрічну позовну заяву, оскільки її подано після спливу встановлено строку.
З огляду на зазначене правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Укренерго» в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/16479/23 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушення права на захист, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як (самостійного) на загальних підставах.
При цьому, з огляду на те, що касаційна скарга на ПрАТ «Укренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/16479/23 до суду надійшла через систему «Електронний суд» повернення скаржнику паперового варіанту касаційної скарги судом не здійснюється.
Керуючись статтями 174, 234, 235, частиною другою статті 293, статтею 304 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/16479/23 повернути.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/16479/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець