18 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1313/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича
на рішення Господарського суду у Харківської області від 26.10.2023 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024
у справі №922/1313/23
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до відповідача Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича, м. Харків,
про стягнення 183 934,57грн,
КП "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Балаєва К.В. про стягнення заборгованості на загальну суму 183 934,57грн, з яких: 174 218,58грн - заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії на бездоговірній основі за період з жовтня 2021 року по листопад 2021 року та за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період із грудня 2021 року по лютий 2023 року; 1 744,96грн - заборгованість за абонентне обслуговування з постачання теплової енергії з урахуванням витрат на обслуговування вузлів комерційного обліку за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 6 265,20грн - заборгованість за надання послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 року по лютий 2023 року за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності; 143,64грн - заборгованість за абонентне обслуговування з постачання гарячої води за період із серпня 2022 року по лютий 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води; 1 562,19грн обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання за період із серпня 2022 року по лютий 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2023 у справі №922/1313/23 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ФОП Балаєва К.В. на користь КП "Харківські теплові мережі" 174218,58грн - заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії на бездоговірній основі за період із жовтня 2021 року по листопад 2021 року та за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період із грудня 2021року по лютий 2023 року; 1744,96грн - заборгованість за абонентне обслуговування з постачання теплової енергії з урахуванням витрат на обслуговування вузлів комерційного обліку за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 6265,20грн - заборгованість за надання послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 року по лютий 2023 року за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності; 143,64грн - заборгованість за абонентне обслуговування з постачання гарячої води за період із серпня 2022 року по лютий 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води; 1562,19грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання за період із серпня 2022 року по лютий 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води та витрати по сплаті судового збору в сумі 2759,02грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2023 у справі №922/1313/23 залишено без змін
ФОП Балаєв Костянтин Вікторович 29.02.2024 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 922/1313/23, ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; зупинити виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 922/1313/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.
Згідно з частинами п'ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2023 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року був визначений у розмірі 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості на загальну суму 183 934,57 грн у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
Звертаючись із касаційною скаргою, ФОП Балаєв Костянтин Вікторович зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника з огляду, зокрема, на те, що за позовними вимогами з нього має бути стягнута заборгованість за послуги, які він фактично ніколи не отримував, а сумма стягнення у 183 934,57 грн. є дуже значною для нього, а як власник відповідних приміщень ризикує отримати таку ж ситуацію у майбутіх періодах, коли у його приміщення теплопостачання не подається, а оплата за неіснуючі послуги нараховується та примусово стягується. А відтак, стягнення з нього неіснуючої заборгованості у великому розмірі за фактично не надані послуги становить для останнього виняткове значення, що може значною мірою вплинути на його майновий стан; також скаржник зазначає, що стягнення заборгованості є безпідставною, а судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Наведене, на думку скаржника, підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.
Верховний Суд, зазначає, що доводи Скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для останнього, такі доводи не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, обмежуються посиланням на неправомірність дій судів попередніх інстанцій та зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича на рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 922/1313/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Балаєва Костянтина Вікторовича на рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 922/1313/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова