06.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6079/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники учасників провадження:
від заявника: Войтович Л.В. (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 (суддя Соловйова А.Є., повний текст якого підписаний 04.12.2023) у справі № 904/6079/23
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання неплатоспроможним,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі №904/6079/23 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і додані до неї документи.
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника за заявою ОСОБА_1 та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначення Боржником в Декларації про майновий стан боржника неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї не є підставою для відмови судом в прийнятті заяви про неплатоспроможність боржника та для відмови у відкритті провадження у справі, а може бути лише підставою для закриття провадження у справі відповідно до ч.7 ст. 123 КУзПБ, тим більше, що після перевірки керуючим реструктуризацією декларації про майновий стан боржника та виявлення недоліків у боржника є можливість виправити зазначені недоліки протягом семи днів відповідно до п.1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
Наданий суду паперовий доказ електронного документа, зокрема заяви про надання інформації та копій документів у вигляді Заяви від Боржника від 17.10.2023 з накладенням ЕЦП та роздруківкою протоколу накладення ЕЦП та паперовим доказом електронного документа, що підтверджує направлення звернення кредиторам - є таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства України та є належним доказом листування Боржника з кредиторами.
Зазначення місцевим господарським судом в якості підстави невідповідності заяви про неплатоспроможність вимогам КУзПБ (та як наслідок, повернення заяви) відсутність належних доказів наявності заборгованості перед кредиторами вважає безпідставним, а здійснення оцінки таких обставин на стадії вирішення питання про прийняття заяви до розгляду - передчасним.
При цьому, дослідження та оцінка доказів, наданих на підтвердження викладених у заяві про неплатоспроможність обставин повинно здійснюватися судом під час проведення підготовчого засідання та вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі. Дослідження доказів та оцінка їх належності належить до обставин, які встановлює суд при вирішенні питання по суті заяви (задовольнити заяву та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність чи відмовити у відкритті такого провадження), оскільки саме такими доказами заявник підтверджує вимоги заяви.
Наведені обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, який надав оцінку частині поданих заявником документів під час вирішення питання про прийняття заяви до розгляду.
До стадії підготовчого засідання суд першої інстанції не переходив, тому предметом даного апеляційного перегляду є виключно обставини правомірності підстав для повернення заяви про неплатоспроможність заявнику без розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 11.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/6079/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
20.12.2023 матеріали справи №904/6079/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі №904/6079/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.03.2024.
В судовому засіданні 06.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
21.11.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області звернулась фізична особа ОСОБА_1 (Заявник) із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 1 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 24.11.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Зобов'язано заявника протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме надати:
- письмові відомості із зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів копії яких додано до заяви;
- копії кредитних договорів укладених з ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "ІНСТАФІНАНС", АТ "АКЦЕНТ-БАНК", АТ "ЮНЕКС БАНК", АТ "СЕНС БАНК", АТ "ІДЕЯ БАНК", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА";
- належні докази підстав виникнення зобов'язань перед кредиторами, про яких зазначено в заяві від б/н від 25.10.2023, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5/.
29.11.2023 від заявника надійшла заява б/н від 29.11.2023 про усунення недоліків, в якій зазначено наступне:
«Щодо надання копій кредитних договорів укладених з ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "ІНСТАФІНАНС", АТ "АКЦЕНТ-БАНК", АТ "ЮНЕКС БАНК", АТ "СЕНС БАНК", АТ "ІДЕЯ БАНК", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА", представник заявника зазначив, що усім кредиторам був направлений запит від 17.10.2023 від імені самого боржника щодо підтвердження наявності заборгованості Боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів.
Так, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Заявником додано запит б/н від 17.10.2023 на надання інформації. На підтвердження направлення запиту надано розсилку з електронної пошти про направлення вказаного запиту на електронні адреси кредиторів.».
Виносячи оскаржувану ухвалу про повернення ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами, господарський суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не додано доказів направлення запиту на адресу ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", АТ "АКЦЕНТ-БАНК", АТ "СЕНС БАНК", АТ "ІДЕЯ БАНК", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА". Отже, заявником не надано доказів належного звернення до банківських та фінансових установ для отримання інформації щодо заборгованості та копій договорів.
У даному випадку заявником самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, засвідчених належним чином копій яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Отже, не надання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність всіх кредитних договорів, та без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Також заявником не надано оновлених декларацій.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим, частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи, якщо:
- заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
- до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі;
- заявником до цього суду подано іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху.
У зв'язку чим виникла колізія між зазначеними нормами Кодексу України з процедур банкрутства та ст.174 ГПК, як загальною нормою, яка регулює питання залишення позову без руху.
Така колізія повинна бути усунена шляхом застосування до вказаних правовідносин ст. 174 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ці особливості стосуються вимог, які законодавець виклав відносно заяв про відкриття провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що містяться у ст. ст. 34 та 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, суддя у разі виявлення невідповідності заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, має протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду постановити ухвалу про залишення заяви без руху. А у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків, повернути заяву заявникові (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На виконання вимог ухвали суду від 24.11.2023 про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником подана заява про усунення недоліків, в якій викладено письмові пояснення щодо допущених недоліків заяви.
Щодо надання оновлених декларацій.
Колегія суддів констатує, що боржником було надано суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, складені, на його думку, у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5.
В той же час, зазначення Боржником в Декларації про майновий стан боржника неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї не є підставою для відмови судом в прийнятті заяви про неплатоспроможність боржника та для відмови у відкритті провадження у справі, а може бути лише підставою для закриття провадження у справі відповідно до ч.7 ст. 123 КУзПБ, тим більше, що після перевірки керуючим реструктуризацією декларації про майновий стан боржника та виявлення недоліків у боржника є можливість виправити зазначені недоліки протягом семи днів відповідно до п.1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
Відповідно до ч.3. ст. 122 КУзПБ керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУзПБ основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Про наявність цих підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в КУзПБ нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Ухвалення рішення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника передує проведенню в процедурі реструктуризації боржника перевірки декларації боржника та складенню керуючим реструктуризацією звіту про результати такої перевірки з виявленими недоліками декларації боржника про майновий стан (п. 2 ч. 5 ст. 119, ч. 3 ст. 122, п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ ).
Крім того, за змістом п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї ці недоліки не є підставою для закриття провадження у справі за умови, що вони усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд в постанові ВС КГС від 11.08.2020 у справі №918/127/20, зазначивши про це в пункті 7.6 зазначеної постанови та додатково підкресливши, що перевірку обставин та даних, зазначених боржником в деклараціях про майновий стан, здійснює керуючий реструктуризацією, результати якої надає господарському суду та зборам кредиторів згідно з ч. 3 ст. 122 КУзПБ.
Також, як зазначив Верховний Суд, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації (п.36 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/3911/19).
Щодо ненадання копії кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також доказів, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, доказів належного звернення до банківських та фінансових установ для отримання інформації щодо заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що усім кредиторам був направлений запит від 17 жовтня 2023 року від імені самого боржника щодо підтвердження наявності заборгованості Боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів.
До первинної заяви додані копія письмового запиту з доказами направлення запиту кредиторам. Усі відповіді, отримані на зазначені запити, були долучені до матеріалів справи.
Запити були направлені на електронні адреси кредиторів офіційно підтверджені НБУ листом від 29.11.2023.
В підтвердження направлення електронного запиту, суду була надана роздруківка підтвердження направлення електронних запитів на електронні адреси кредиторів шляхом направлення електронного листа з накладенням ЕЦП Заявника.
У відповідності до ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
У відповідності до абз. 1 ч. 9 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» на вимогу споживача кредитодавець зобов'язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).
Частиною 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-ІV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Таким чином, наданий суду паперовий доказ електронного документа, зокрема заяви про надання інформації та копій документів у вигляді Заяви від Боржника від 17.10.2023 з накладенням ЕЦП та роздруківкою протоколу накладення ЕЦП та паперовим доказом електронного документа що підтверджує направлення звернення кредиторам - є таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства України та є належним доказом листування Боржника з кредиторами.
Також до заяви боржника про визнання неплатоспроможним було додано копію Витягу з електронної Кредитної історії Боржника, сформованої ТОВ «УБКІ» станом на 06.11.2023 в паперовій формі, засвідченої КЕП та печаткою уповноваженої особи ТОВ «УБКІ».
У відповідь на надану кредитну історію та отримані боржником докази заборгованості господарський суд послався на практику Верховного Суду викладену в постанові №917/1604/21 від 16.11.2022, відповідно до якої:
«Частиною першою статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Верховний Суд зазначив, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.».
Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, оскільки правовідносини сторін у цій справі № 904/4348/23 не є подібними правовідносинам сторін у справі № 917/1604/21.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально- правове регулювання спірних відносин.
Визначення подібності правовідносин викладені у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21 Верховним Судом наведено правовий висновок щодо застосування частини першою статті 119 КУзПБ стосовно наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та зазначено, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
В той же час, оскаржуваною ухвалою від 22.08.2023 у справі №904/4348/23 господарським судом не вирішувалось питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку статті 119 КУзПБ, наявності/відсутності для цього підстав, а розглядалось питання попередньої стадії судового процесу - прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку статті 117 КУзПБ.
З огляду на викладене, поза увагою господарського суду залишився той факт, що справи № 904/6079/23 та № 917/1604/21 не є подібними, оскільки оскаржувані ухвали винесені на різних стадіях судового розгляду, а також має місце неоднакове процесуальне регулювання спірних відносин. А тому висновок господарського суду про подібність вказаних справ та необхідність застосування до правовідносин сторін висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, про те, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ), є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Отже, висновок господарського суду про невідповідність заяви про неплатоспроможність вимогам КУзПБ (та як наслідок повернення заяви) через відсутність належних доказів наявності заборгованості перед кредиторами є безпідставним, а здійснення оцінки таких обставин на стадії вирішення питання про прийняття заяви до розгляду - передчасним з наступних підстав.
Так, як встановлено та зазначено вище, заявником надані докази наявності кредитних відносин (договори кредиту, позики тощо), заява містить додаток - конкретизований список кредиторів із визначенням, крім штрафних санкцій, сум кредиту, дат укладення договорів, їх номери, строки кредитів. Частина таких договорів (їх копії) також додані до заяви.
Дослідження обставин наявності/відсутності заборгованості та її розміру належить до кола обставин, які досліджуються судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, відповідно до статті 115 КУзПБ.
Відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
Отримавши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд лише перевіряє її відповідність вимогам статті 116 КУзПБ.
Тобто, в даному випадку місцевому господарському суду необхідно було дослідити виключно відповідність поданої боржником заяви вимогам статті 116 КУзПБ та вирішити питання про прийняття такої заяви до розгляду. Така перевірка включає в себе виключно наявність/відсутність встановлених КУзПБ додатків до заяви, оформлення заяви, встановлення права суб'єкта на звернення з такою заявою, наявність підпису заяви, сплати авансування винагороди арбітражному керуючому, тощо.
Разом з тим, частиною 2 ст.117 КУзПБ визначено, що ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника до розгляду господарський суд має право вирішити питання про: 1) зобов'язання заявника, боржника та інших осіб подати до суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно.
При цьому, дослідження та оцінка доказів, наданих на підтвердження викладених у заяві про неплатоспроможність обставин повинно здійснюватися судом під час проведення підготовчого засідання та вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі. Дослідження доказів та оцінка їх належності належить до обставин, які встановлює суд при вирішенні питання по суті заяви (задовольнити заяву та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність чи відмовити у відкритті такого провадження), оскільки саме такими доказами заявник підтверджує вимоги заяви.
Наведені обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, який надав оцінку частині поданих заявником документів під час вирішення питання про прийняття заяви до розгляду.
До стадії підготовчого засідання суд першої інстанції не переходив, тому предметом даного апеляційного перегляду є виключно обставини правомірності підстав для повернення заяви про неплатоспроможність заявнику без розгляду.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення господарським судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі №904/6079/23 слід скасувати; справу необхідно направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Зважаючи на вимоги п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (що є чинною на даний час), в разі скасування ухвали суду першої інстанції із направленням справи на подальший розгляд до місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду відповідної справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, за результатами розгляду заяви боржника про визнання неплатоспроможним, має здійснити розподіл суми судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подачу даної апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі №904/6079/23 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі №904/6079/23 - скасувати.
Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.А. Коваль