18 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/542/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Полтавська область, м. Горішні Плавні (вх.№3789 від 14.03.2024) про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Полтавська область, м. Горішні Плавні, (вх. №2211 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 (суддя Тимощенко О.М., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту - 28.09.2023)
за позовом: ОСОБА_1 , м. Київ, ОСОБА_2 , м. Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Полтавська область, м. Горішні Плавні,
про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51695682,34грн. заборгованості та на користь ОСОБА_2 84359824,38грн. заборгованості,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та Ferrexpo plc про:
- визнання недійсним Повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”, щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;
- визнання недійсним рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, оформлене протоколом № 6 від 03.05.2019;
- визнання недійсною Публічну безвідкличну вимогу компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” від 17.05.2019;
- стягнення солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 51695682,34грн, з яких: 36823063,82грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 3311049,19грн - три процента річних, 11561569,33грн - інфляційна складова заборгованості; 5) стягнення солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_2 84359824,38грн, з яких 60089877,07грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 5403150,04грн - три процента річних, 18866797,27грн - інфляційна складова заборгованості.
02.08.2022 позивачами подано до господарського суду Полтавської області та в судовому засіданні господарського суду Полтавської області, яке відбулось 02.08.2022 підтримано додаткові пояснення (вх. № 5147) та заявлено наступні заяви та клопотання: про відмову від позовних вимог немайнового характеру та закриття провадження у справі №917/542/22 в частині вимог немайнового характеру; про долучення нових доказів; про залучення співвідповідача.
Крім того, в ході підготовчого засідання господарського суду Полтавської області, яке відбулось 02.08.2022 позивачами було змінено клопотання про залучення співвідповідача на клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.08.2022р., зокрема, задоволено клопотання позивачів про заміну неналежного відповідача на належного; замінив неналежного відповідача "Феррекспо АГ" (Ferrexpo AG) на належного відповідача - Ferrexpo plc; прийнято відмову позивачів від позовних вимог в частині: 1) визнання недійсним Повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ееггехро АС) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”, щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019 року; 2) визнання недійсним рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, оформлене протоколом № 6 від 03.05.2019 року; 3) визнання недійсною Публічну безвідкличну вимогу компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” від 17.05.2019; закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог; повернув ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання вимог немайнового характеру - 3721,50 грн; повернув ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання вимог немайнового характеру - 3721,50 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 закрито підготовче провадження у справі № 917/542/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2022.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", повернувся у справі № 917/542/22 до стадії підготовчого провадження та зупинено провадження у справі № 917/542/22 до розгляду Верховним Судом справи № 910/15551/20.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 та відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі; постановлено повернути справу до господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
Після повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду, 18.09.2023 відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" подано до господарського суду Полтавської області клопотання про призначення у справі №917/542/22 судової економічної експертизи (вх. № 11651).
19.09.2023р. до початку розгляду справи по суті, до суду надійшла спільна заява позивачів від 19.09.2023 про часткове залишення позову без розгляду (вх.№11735 від 19.09.2023), в якій позивачі просили суд залишити всі позовні вимоги до 2-го відповідача Ferrexpo plc без розгляду.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 задоволено заяву позивачів про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Ferrexpo plc; залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Ferrexpo plc на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України; залишено без розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про призначення експертизи (вх. № 11651 від 18.09.2023) на підставі ст. 207 ГПК України, у зв'язку із поданням вказаного клопотання після закінчення встановленого процесуального строку без поважних причин.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2023р. у справі №917/542/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 51695682,34грн., з яких: 36823063,82грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 3311049,19грн. - 3% річних, 11561569,33грн. - інфляційні, 775435,24грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_2 84359824,38грн, з яких 60089877,07грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 5403150,04грн. - 3% річних, 18866797,27грн. - інфляційні, 868350,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"; рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 залишено без змін.
04.03.2024 Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" подано до апеляційного господарського суду заяву про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 (вх.№3213), в якій просив суд роз'яснити положення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 щодо наступного:
- чому вартість 1 акції ПрАТ "ПГЗК" має бути справедливою, а не ринковою?;
- чому судом апеляційної інстанції при визначенні справедливої вартості 1 акції ПрАТ "ПГЗК" було застосовано метод прямої залежності, який (метод) не унормований в Національних стандартах №1 та №3?;
- чому судом апеляційної інстанції при визначення вартості 1 акції ПрАТ "ПГЗК" була застосована аналогія та здійснено визначення вартості нерухомого майна порівняльним методом співвідношення згідно Національного стандарту №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442?;
- чому судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи за №922/542/22 були застосовані висновки Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19?.
Також, ПрАТ "ПГЗК" просив суд здійснити розгляд заяви про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з викликом представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024, у зв'язку із відпусткою судді Терещенко О.І., для розгляду заяви про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вх. №3213 від 04.03.2024) про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22.
Відповідні висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що заявник фактично в заяві про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 просив суд апеляційної інстанції надати оцінку доводам апелянта, що стосуються справи №917/542/22, тоді як роз'яснення судового рішення в силу положень статті 245 Господарського процесуального кодексу України є засобом виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту шляхом викладення його у більш ясній і зрозумілій формі.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу заявника на те, що при апеляційному перегляді рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 суд надавав правову оцінку всім доводам апелянта, постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 є повною, чіткою та зрозумілою, містить аналіз застосованих правових норм, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, а також викладена у визначеній статтею 282 Господарського процесуального кодексу України послідовності.
Отже, за наведених підстав, заявником не наведено та не зазначено жодних незрозумілостей щодо змісту постанови Східного апеляційного господарського суду, а зазначені відповідачем у заяві про роз'яснення судового рішення обставини не свідчать про наявність у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 недоліків, які потребують роз'яснення.
14.03.2024 Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" подано до апеляційного господарського суду ще одну заяву про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 (вх.№3789), в якій просить суд роз'яснити положення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 щодо наступних питань:
- чому відповідні положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України за №1983-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» не були застосовані до даних спірних правовідносин?;
- чому сума грошових коштів, яка стягується в якості доплати вартості акцій з відповідача на користь позивачів, є заборгованістю, в розумінні ст. 625 ЦК України?.
Також, ПрАТ "ПГЗК" просив суд здійснити розгляд заяви про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з викликом представників сторін.
В заяві про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" посилається на те, що Східний апеляційний господарський суд застосував до спірних правовідносин положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та зазначив наступне:
«Як вже зазначалось вище, порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у частині 5 статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції)».
При цьому, апелянт в апеляційній скарзі стверджував та наполягав на тому, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України за №1983-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах».
Так, в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VIII| зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
Відповідний пункт, зокрема, передбачав, що для цілей цього пункту ціною обов?язкового продажу акцій є:
• щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;
• щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб?єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.
Тобто, незважаючи на те, що заявник вимоги був власником домінуючого пакету акцій вже на момент набрання чинності Закону, судом апеляційної інстанції не були застосовані зазначені приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
При цьому, зазначені норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону не містять положень про найвищу ціну акцій протягом останніх 12 місяців, що передують даті набуття особою домінуючого контрольного пакету акцій, а посилаються на середній біржовий курс акцій на відповідній фондовій біржі за останні три місяці їх обігу, якщо акції включено до біржового реєстру, та ринкову вартість акцій, визначену суб?єктом оціночної діяльності, у випадку, якщо акції не включені до біржового реєстру.
Таким чином, з викладеного вище вбачається, що під час розгляду даної справи суд апеляційної інстанції у питанні визначення ціни обов?язкового продажу акцій повинен був застосувати положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України за № 1983-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах», однак не зробив цього.
При цьому, судом апеляційної інстанції не було надано відповіді на питання: чому відповідні положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України за № 1983-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» не були застосовані до даних спірних правовідносин?.
Крім того, заявник зазначає,що постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 було стягнуто на користь позивачів 3 % річних та інфляційних.
В постанові Східного апеляційного господарського суду зазначено наступне:
«Як було зазначено вище, строк, в який ПрАТ “Полтавський ГЗК” повинен був викупити у 1-го позивача власні акції на підставі вимоги про обов'язковий викуп акцій від 02.05.2019, закінчився 06.06.2019, при цьому обов'язковий викуп акцій повинен був здійснюватися за справедливою вартістю акцій, розмір якої становить 257,256.
Тобто, зобов'язання з виплати 1-му позивачу - 36823063,82грн. та 2-му позивачу - 260089877,07грн. було прострочено з 06.06.2019.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачі правомірно нарахували відповідачу 3% річних та інфляційні на суми невиконаних зобов'язань за період з 06.06.2019 по 04.06.2022 (день звернення з позовом до суду).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів перевіривши надані позивачами розрахунки 3% річних та інфляційних, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь 1-го позивача - 3% річних в сумі 3 311 049,19грн. та інфляційних у розмірі - 11561569,33грн., а також стягнення з відповідача на користь 2-го позивача 3% річних в сумі 5403150,04грн. та інфляційних у розмірі 18866797,27грн.»
Однак, судом апеляційної інстанції не було надано відповіді на питання: чому сума грошових коштів, яка стягується в якості доплати вартості акцій з відповідача на користь позивачів, є заборгованістю, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України?.
На думку заявника, відсутні підстави вважати, що ціна акцій була незаконною, бо це питання розглядалось та продовжує розглядатись господарськими судами у даній справі (враховуючи те, що відповідачем було подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у даній справі). Відповідно, оскільки на даний час відсутній юридичний факт заборгованості у апелянта перед позивачами, підстави для стягнення 3% річних та інфляційних витрат відсутні.
Власне сам передбачений порядок процедури сквіз-ауту забезпечує неможливість виникнення заборгованості заявника вимоги перед міноритаріями, тому що передбачає перерахування грошових коштів міноритаріям вперед списання акцій, тобто акції не можуть бути списані без перерахування грошових коштів на користь міноритарія.
Заявник також наголошує, що сума грошових коштів, зазначена в рішеннях суду має іншу природу, та за свою суттю є доплатою за акції, яку як вважають позивачі, вони мають отримати, розрахована у спосіб, що не передбачений законом, ґрунтується на категоріях, не пов?язаних з нормами права та відповідно зазначена сума доплати за акції не є заборгованістю. Сума грошових коштів за акції в розмірі, визначеному в рішеннях суду, виникла власне на підставі оскаржуваних рішень судів. Отже, моментом настання грошових зобов?язань, які виникли на підставі рішень судів, є момент набрання оскаржуваними рішеннями судів законної сили, тобто - 21.02.2024.
При цьому, щодо цього положення, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22, знову ж таки, не роз?яснено: чому сума грошових коштів, яка стягується в якості доплати вартості акцій з відповідача на користь позивачів, є заборгованістю, у розумінні статті 625 Цивільного кодеку України?.
Розглянувши заяву відповідача (вх.№3789 від 14.03.2024) про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22, перевіривши матеріали справи, а також наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників судового процесу, заборона зловживати наданими правами.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, про що свідчить вжиття законодавцем слова “зокрема”. Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15.07.2021 у справі №420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21); від 24.05.2023 у справі № 761/14952/21 (провадження 61-10578св22) та ін).
Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої та другої статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Судова колегія враховує, що Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що:
- роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення;
- роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України “Про виконавче провадження”.
Зокрема, така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15.11.2023 у справі №905/2199/20; від 19.06.2023 у справі №925/632/19; від 06.07.2022 у справі №904/766/21, від 27.04.2022 у справі №925/1499/17, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 01.06.2021 у справі №911/2581/14, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 та від 29.08.2018 у справі №911/2050/16, від 10.07.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі №638/11634/17, від 18.06.2019 у справі №903/922/17, від 06.10.2020 у справі №233/3676/19.
Судова колегія зазначає, що заявник фактично в заяві про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 просив суд апеляційної інстанції надати оцінку доводам апелянта, що стосуються справи №917/542/22, тоді як роз'ясненням судового рішення в силу положень статті 245 Господарського процесуального кодексу України є засобом виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту шляхом викладення його у більш ясній і зрозумілій формі.
Колегія суддів враховує, що 04.03.2024 Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" вже подавалася до апеляційного господарського суду заява про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 (вх.№3213), в якій відповідач вже просив суд роз'яснити певні положення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22.
В задоволенні цієї заяви було відмовлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024.
Судова колегія зазначає, що заявник не був позбавлений можливості при поданні первісної заяви про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 (вх.№3213 від 04.03.2024) включити до її тексту питання, викладені в наступній заяві про роз'яснення (вх.№3789 від 14.03.2024).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що подання 14.03.2024 вдруге відповідачем заяви про роз'яснення окремих положень постанови Східного АГС від 21.02.2024 одразу після відмови Східним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.03.2024 в задоволенні попередньої заяви ПрАТ "Полтавський ГЗК" (вх. №3213 від 04.03.2024) про роз'яснення того ж самого судового акту (постанови суду апеляційної інстанції від 21.02.2024 у справі №917/542/22) унеможливлює передачу матеріалів судової справи судом апеляційної інстанції до суду першої інстанції для здійснення подальших процесуальних дій у справі, а саме наступної стадії - виконання вказаного судового акту. Тобто, поведінка відповідача у справі не свідчить про спрямованість дій його дій на досягнення мети правосуддя - справедливого та ефективного поновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Таким чином, до компетенції суду Господарського процесуального кодексу України віднесено й обов'язок, з метою дотримання рівності сторін, здійснювати дії щодо запобіганню зловживання учасниками процесу їх процесуальними правами.
Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що заява є явно необґрунтованою та завідомо безпідставною, не відповідає завданню господарського судочинства та є зловживанням правом на подання заяви, а тому вказана заява є неприйнятною згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись статтями 43, 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Визнати подання представником Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 (вх.№3789 від 14.03.2024) зловживанням процесуальними правами.
Залишити без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про роз'яснення постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/542/22 (вх.№3789 від 14.03.2024).
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін
Суддя П.В. Тихий