Справа № 683/3422/23
1-кп/683/83/2024
12 березня 2024 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарях судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Старокостянтинові Хмельницької області кримінальне провадження за №12023243160000164, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 жовтня 2023 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Старокостянтинові Хмельницької області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працює, проживає по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
встановив:
07 жовтня 2023 року близько 21 год у ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та проходив поряд з домогосподарством по АДРЕСА_2 , яке перебуває у фактичному користуванні та розпорядженні ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на незаконне проникнення до житлового будинку даного домогосподарства з метою подальшої ночівлі в ньому.
Надалі, без розриву у часі ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, а саме до житлового будинку по АДРЕСА_2 , порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, якою кожному гарантується недоторканість житла, ст. 233 КПК України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Україною. якою закріплено право людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, умисно, протиправно, без дозволу ОСОБА_6 , без законних на те підстав, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, підійшов до вказаного будинку та застосовуючи фізичну силу, руками зірвав навісний замок із вхідних дверей, після чого, через них проник у приміщення житлового будинку, тим самим незаконно проник в житло, чим порушив право ОСОБА_6 на недоторканість житла.
Своїми умисними діями, які виразились у незаконному проникненні до житла, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений винність в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (проступці) визнав повністю.
12 жовтня 2023 року між потерпілою ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 укладена угода про примирення, згідно якої останній зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення під час судового розгляду. Сторони погодились на призначення ОСОБА_5 за ч.1 ст.162 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Під час підготовчого судового засідання потерпіла підтримала угоду про примирення, просила суд її затвердити та пояснила, що укладення угоди з її сторони є добровільним і вона цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Обвинувачений також підтримав угоду про примирення з потерпілою і просив її затвердити. При цьому пояснив, що укладення угоди є добровільним, він цілком розуміє права, передбаченні п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Вислухавши думку прокурора, потерпілу, обвинуваченого, які не заперечили щодо затвердження судом даної угоди, суд дійшов висновку, що угода про примирення підлягає затвердженню з наступних підстав.
Так, згідно із п. 3 ч. 1 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Відповідно до ч.1 і ч.3 ст.469 КПК України за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст.162 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Потерпіла також розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд дійшов переконання, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд, враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам КПК України та закону, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , що виразились у незаконному проникненні у житло, мали місце. Зазначені дії містять склад кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення (проступку) і підлягає покаранню за його вчинення.
При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Щире каяття враховується судом обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення (проступку) особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
Також при призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про примирення вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-375, 474-475 КПК України, суд -
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення від 12 жовтня 2023 року, укладену між потерпілою ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за №12023243160000164, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 жовтня 2023 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з встановленням іспитового строку один рік.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов не пред'являвся.
Судові витрати та речові докази відсутні.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя