Справа № 210/457/24
Провадження № 2/210/636/24
іменем України
15 березня 2024 року м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, -
19 січня 2024 рокуадвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 08 грудня 1980 року по 26 квітня 2007 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах на підприємстві відповідача - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 26 квітня 2007 року позивача звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідач позивач отримав хронічне професійне захворювання. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 №6 від 20 березня 2000 року встановлено наявність у позивача професійного захворювання: хронічне часто рецидивуючапопереково крижова полірадиколопатія з вираженим статико-динамічним порушенням.
Відповідно до п. 14 вказаного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала робота в умовах пов'язаних з підйомом та переміщенням вантажу до 35 кг, нахилами тулубу 300 разів за зміну слюсаря ремонтника. Тривала робота пов'язана з переходами 17 км за зміну, вимушена робоча поза, при огляді механізмів виявлення несправності механіки. Вплив на слюсаря ремонтник та механіка несприятливого мікроклімату. Згідно п. 15 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: тривала робота (7 років) в умовах пов'язаних з підйомом та переміщенням вантажу до 35 кг, нахилами тулубу 300 разів за зміну слюсаря ремонтника. Тривала робота (12 років) пов'язана з переходами 17 км за зміну, вимушена робоча поза, при огляді механізмів виявлення несправності механізмів. Вплив на слюсаря ремонтника та механіка несприятливого мікроклімату (19 років). Відповідно до п. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 30 грудня 2015 року затвердженого головним санітарним лікарем міста Кривий Ріг, Криворізького та Широківського районів, встановлено наявність у позивача професійного захворювання: сидеросилікоз першої ст. (t/t,l/l,em,co), пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., групи «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня. Згідно п. 16 вказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: позивач, працюючи начальником цеху в кар'єрі цеху з ремонту устаткування в кар'єрі рудоуправління ВАТ КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ КГМК «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» з 01.02.2001 по 26.04.2007 підпадав під шкідливу дію пилу, що перевищують гранично допустиму концентрацію через недосконалість робочих місць підлеглому персоналу. А також, працюючи на НКГЗК, ГЗК: КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ КГМК «Криворіжсталь» в рудоуправлінні з 08.12.1980 по 01.02.2001 механіком кар'єру, слюсарем черговим та з ремонту гірничого устаткування в кар'єрі, механіком в кар'єрі дільниці з ремонту устаткування в кар'єрі, механіком планово-попереджувальних ремонтів екскаваторів в кар'єрі дільниці з ремонту та утримання гірничого устаткування в кар'єрі виконував на протязі зазначеного періоду виробничі операції, пов'язані з впливом фактору пилу, показники котрого перевищували нормативи. 17 квітня 2000 року позивач вперше, рішенням профпатологічної МСЕК м. Кривий Ріг, був визнаний особою з інвалідністю третьої групи, встановлено 50 (п'ятдесят) відсотків втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання, строком на 1 рік. 23 квітня 2001 року, 29 квітня 2002 року, 23 квітня2003 року, 14 квітня 2005 року, 16 лютого 2016 року позивач повторно проходив огляд МСЕК, так рішенням МСЕК №6 від 16.02.2016 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності, 65 (шістдесят п'ять) % професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново. 04 квітня 2019 року позивачу рішенням обласної МСЕК №6 було встановлено, третю групу інвалідності, 65 % втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання з 25 березня 2019 року безтерміново.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Внаслідок отриманого професійного захворювання, позивач змушений тривалий час проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. У зв'язку з чим, позивачпросить суд стягнути з відповідача на його користь 400 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» ухвалу суду від 22 січня 2024 року про відкриття провадження отримав, що підтверджується розсипкою від 26 січня 2024 року та Довідкою про доставку електронного документу, відповідно до якого, ухвалу від 22 січня 2024 року доставлено до електронного кабінету 22.01.2024 року. Відповідно до п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Крім того, згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. З матеріалів справи судом встановлено, що відповідача отримав ухвалу суду про відкриття провадження та прикріплені до нього файли 22 січня 2024 року, відзив по вказаній справі відповідачем направлено не було.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім'я ОСОБА_1 дата заповнення 13 листопада 1971 року, 27 червня 1978 року, серії НОМЕР_1 , останній з 08 грудня 1980 року по (а.с. 9-16)
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 №6 від 20 березня 2000 року встановлено наявність у позивача професійного захворювання: хронічне часто рецидивуюча попереково крижова полірадиколопатія з вираженим статико-динамічним порушенням.
Відповідно до п. 14 вказаного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала робота в умовах пов'язаних з підйомом та переміщенням вантажу до 35 кг, нахилами тулубу 300 разів за зміну слюсаря ремонтника. Тривала робота пов'язана з переходами 17 км за зміну, вимушена робоча поза, при огляді механізмів виявлення несправності механіки. Вплив на слюсаря ремонтник та механіка несприятливого мікроклімату. Згідно п. 15 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: тривала робота (7 років) в умовах пов'язаних з підйомом та переміщенням вантажу до 35 кг, нахилами тулубу 300 разів за зміну слюсаря ремонтника. Тривала робота (12 років) пов'язана з переходами 17 км за зміну, вимушена робоча поза, при огляді механізмів виявлення несправності механізмів. Вплив на слюсаря ремонтника та механіка несприятливого мікроклімату (19 років). (а.с. 17)
Відповідно до п. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 30 грудня 2015 року затвердженого головним санітарним лікарем міста Кривий Ріг, Криворізького та Широківського районів, встановлено наявність у позивача професійного захворювання: сидеросилікоз першої ст. (t/t,l/l,em,co), пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., групи «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня.
Згідно п. 16 вказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: позивач, працюючи начальником цеху в кар'єрі цеху з ремонту устаткування в кар'єрі рудоуправління ВАТ КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ КГМК «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» з 01.02.2001 по 26.04.2007 підпадав під шкідливу дію пилу, що перевищують гранично допустиму концентрацію через недосконалість робочих місць підлеглому персоналу. А також, працюючи на НКГЗК, ГЗК: КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ КГМК «Криворіжсталь» в рудоуправлінні з 08.12.1980 по 01.02.2001 механіком кар'єру, слюсарем черговим та з ремонту гірничого устаткування в кар'єрі, механіком в кар'єрі дільниці з ремонту устаткування в кар'єрі, механіком планово-попереджувальних ремонтів екскаваторів в кар'єрі дільниці з ремонту та утримання гірничого устаткування в кар'єрі виконував на протязі зазначеного періоду виробничі операції, пов'язані з впливом фактору пилу, показники котрого перевищували нормативи.
Відповідно до п. 17 акту причина виникнення професійного захворювання пил. Запиленіть повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двооксиду кремнію: 6,7 -10,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (SiO2 від 10 до 70 %). (а.с. 18-19)
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 20.11.2018 року протокол № 1666 позивачу ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: сидеросилікоз першої ст. (t/t,l/l,em,co), пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., групи «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня, групи С. ЛН - третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК - першої стадії (15.12.2015 р.). 2. Радикулопатія шийна та попереково-крижова,прогресуючий перебіг, з вираженим (3 ст.) статико-динамічним порушенням та фоні ретроспондилолітезуL5 (0,6 см) зі стійким больовим та периферичним нейроваскулярним синдромами та явищами переміжної кульгавості 902.03.2000 р.)(а.с. 31)
Згідно довідки профпатологічногоМедико-соціальної експертної комісії від 17 квітня 2000 року серії МСЕ - ДНА -01 №159882 ОСОБА_1 , первинно визначено ступінь третю групу інвалідності з 10.04.2000 року на строк до травня 2001 року. (а.с. 21)
Згідно довідки профпатологічного Медико-соціальної експертної комісії від 23 квітня 2001 року серії МСЕ - ДНА -01 №2351117 ОСОБА_1 , повторно визначено третю групу інвалідності з 01.06.2001 року на строк до травня 2002 року. (а.с. 22)
Згідно довідки профпатологічного Медико-соціальної експертної комісії від 29 квітня 2002 року серії МСЕ - ДНА -01 №303026 ОСОБА_1 , повторно визначено третю групу інвалідності з 01 травня 2002 року на строк до травня 2003 року. (а.с. 23)
Згідно довідки профпатологічного Медико-соціальної експертної комісії від 23 квітня 2003 року серії МСЕДНА-01 №348052 ОСОБА_1 , повторно визначено третю групу інвалідності на строк до 01.05.2005 року, ступінь втрати професійної працездатності сорок % з 1 травня 2003 по 1 травня 2005, з датою перегляду до 01 квітня 2005 року. (а.с. 24, 25)
Згідно довідки профпатологічного Медико-соціальної експертної комісії від 14 квітня 2005 року серії ДНА-02 №03681 ОСОБА_1 , повторно визначено третю групу інвалідності, 40 % втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново. (а.с. 26)
Згідно довідки обласної МСЕК №6 серії 12 ААГ №016524 від 16 лютого 2016 ОСОБА_3 , встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності з 08 лютого 2016 року безтерміново. (а.с. 27)
Згідно довідки обласної МСЕК №6 серії 12 ААГ №054500 від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 , встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності з 25 березня 2019 року безтерміново. (а.с. 28)
Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.
Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням підчас роботи на підприємстві відповідача. Так, у період з 08 грудня 1980 року по 26 квітня 2007 року позивач тривалий час, а саме 26 років працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня пилу.
Так, наявність професійного захворювання у Позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами, з яких вбачається що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я.
Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком ЛТЕК 17.04.2000 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Враховуючи зазначені положення законодавства, Відповідач мав створити Позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14,№ 6-188цс14та №6-207цс14.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання нею трудових обов'язків, спричиняє їй моральні й фізичні страждання, які полягають в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні незручностей у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Матеріали справи чітко доводять, що позивач у зв'язку із професійним захворюванням систематично переносить біль, захворювання призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 65 %, встановлення третьої групи інвалідності, погіршенні функцій організму, тому суд приходить до висновку, що Позивачу заподіяна моральна шкода.
Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, а саме 22 роки, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім'єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 220 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2200,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, у розмірі 220 000 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 2200,00 гривень (дві тисячі двісті гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н. Ю. Вікторович