Справа № 946/8979/23
Провадження № 2/946/1391/24
07 березня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. А також, просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Веліксар Т.І. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належала 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване в реєстрі за № 627 Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області від 23.02.1993 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.07.2003 року, виданого виконавчим комітетом Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Оденської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Після смерті ОСОБА_4 , згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), відкрилася спадщина на вищезазначене спадкове майно.
Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до заповіту від 20.02.2003 року посвідченого секретарем Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 818, ОСОБА_4 , все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося та все те що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право заповіла ОСОБА_3 .
Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Так, ОСОБА_3 будучи спадкоємцем за заповітом після смертіОСОБА_4 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Таким чином, в судовому засіданні було встанолено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.03.2021 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване в реєстрі за № 627 Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області від 23.02.1993 року, яку він фактично прийняв після смерті ОСОБА_4 , але юридично не встиг оформити своїх спадкових прав.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 66266279 від 03.09.2021 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 є:
- дружина ОСОБА_2 , що підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00041653170 від 02.10.2023 року;
- син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 14.08.2003 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського районного управління юстиції Одеської області.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Як було з'ясовано судом, ОСОБА_2 будучи спадкоємицею за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача по справі ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2021 року за № 963, тому вважається таким, що фактично прияв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 08.12.2012 року, РНОКПП - НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 27.10.1999 року, РНОКПП - НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 березня 2024 року.
Суддя: О.О.Бурнусус