Справа № 495/5644/23
Номер провадження 2/495/1863/2024
15 січня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи, що не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, суд
30.05.2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - Відповідач), треті особи, що не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, вимоги якого в ході розгляду справи уточнила, та з урахуванням уточнених вимог якого просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, вчинений 01.04.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 68814, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 17 280,00 грн.; стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6 939,37 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.07.2021 року приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 66158760, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. від 01.04.2021 року за № 68814 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у сумі 17 280 грн.
В межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем були винесені постанови про відрахування з доходів: мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника.
Позивач вказує, що відповідачем на її адресу не направлялися жодні претензії стосовно боргових зобов'язань, окрім того, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» нотаріально не посвідчувався.
Позивач вважає, що у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису окремим документом, адже кредитний договір був вчинений в електронній формі. Окрім того нотаріус позбавлений можливості вчиняти виконавчі написи на договорах, які не були нотаріально посвідчені.
Окрім того, оскільки даний виконавчий напис не підлягає виконанню то, усі кошти, безпідставно стягнуті приватним виконавцем, підлягають поверненню.
Приватним виконавцем була направлена до АТ КБ «Приватбанк» постанова про арешт коштів, на підставі якої з карткового рахунку ОСОБА_1 було стягнуто та направлено приватному виконавцю Шуляченко М.Б. 6 939,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № РО11221144703431375 від 01.12.2021 року. Позивачка вважає, що оскільки підставою отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» суми у розмірі 6939,37 грн. було стягнення у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, то вищевказана сума повинна вважатися безпідставно набутою та підлягає поверненню.
На підставі наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року вказаний позов було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В судове засідання позивачка не з'явилася, просить розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, щодо вимог про відшкодування із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. просив відмовити у задоволенні, посилюючись на те, що розмір витрат є завищеним, нічим не підтверджений та необґрунтований.
Треті особи у судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини, прийшовши до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.04.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 68814 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 17 280,00 грн.
З вказаного виконавчого напису слідує, що він вчинений на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
23.07.2021 року приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 66158760, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. від 01.04.2021 року за № 68814 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у сумі 17 280 грн.
В межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем були винесені постанови про відрахування з доходів: мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешт коштів боржника.
Позивач вказує, що відповідачем на її адресу не направлялися жодні претензії стосовно боргових зобов'язань, окрім того, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» не посвідчувався.
Позивач вважає, що у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису окремим документом, адже кредитний договір був вчинений в електронній формі. Окрім того нотаріус позбавлений можливості вчиняти виконавчі написи на договорах, які не були нотаріально посвідчені.
Окрім того, приватним виконавцем була направлена до АТ КБ «Приватбанк» постанова про арешт коштів, на підставі якої з карткового рахунку ОСОБА_2 було стягнуто та направлено приватному виконавцю Шуляченко М.Б. 6939,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № РО11221144703431375 від 01.12.2021 року.
Таким чином, оскільки підставою отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» суми у розмірі 6939,37 грн. було стягнення у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, то вищевказана сума повинна вважатися безпідставно набутою та підлягає поверненню.
Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
За змістом положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до положень ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису - 01.04.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п. 2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 01.04.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, суду не надано доказів того, що договір № 556820-А від 13.05.2019 року є такими, що посвідчений нотаріально.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Окрім того, оскільки даний виконавчий напис не підлягає виконанню то, усі кошти, безпідставно стягнуті приватним виконавцем, підлягають поверненню.
За приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Судом встановлено, що виконавчий напис, за якими з позивачки було стягнуто кошти, визнано такими, що не підлягають виконанню.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне позов у частині повернення стягнутого з позивачки також задовольнити.
При цьому суд зважає на те, що вичерпний перелік підстав для звільнення особи від обов'язку повернути безпідставне набуте майно визначено статтею 1215 ЦК. Відповідно до пункту 1 статті 1215 ЦК не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відтак юридично значущим чинником для застосування положень приведеної норми є насамперед відсутність рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.
Жодному з цих критеріїв кошти, стягнуті з позивачки, не відповідають.
Відтак суд вважає за необхідне позов у частині повернення позивачці стягнутих з неї коштів також задовольнити.
При цьому зазначені кошти підлягають стягненню лише з відповідача, оскільки приватний виконавець, відкриваючи виконавчі провадження і стягуючи кошти, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір». Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2024 року становить: за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 211,20 грн. та не більше 15 140,00 грн.
Згідно з матеріалів справи позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Листа Вищого спеціалізованого суду Україн6и з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 року № 93-1517/0/4-17 щодо застосування ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, а позивач була звільнена від їх сплати при подачі позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Щодо вимог позивачки стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи позивачка просила суд стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № 15/05/23/2 від 15.05.2023 року, акт № 1 наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 15/05/23/2 від 26.05.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №108.
Відповідно до Акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 15/05/23 від 26.05.2023 року Адвокат та Клієнт склали цей акт про те, що Адвокатом надані, а Клієнтом отримані наступні послуги: надання 3-х усних консультацій щодо правових підстав вчинення нотаріусом виконавчого напису (3 години); дослідження документів матеріалів виконавчого провадження (4 години); аналіз нормативно-правової бази (6 годин); складання позовної заяви (5 годин). Таким чином, адвокатом було витрачено 18 годин часу на надання правової допомоги ОСОБА_1 що у грошовому еквіваленті становить 5000,00 гривень.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 108 ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Мусієнко А.В. гонорар у сумі 5000,00 гривень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін» (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на викладене вище, судом має братися до уваги обсяг, якість та характер наданих послуг, та чи відповідають вони ціні в розмірі 5 000,00 грн. в даних конкретних обставинах справи.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 5000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 280, 354-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи, що не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, вчинений 01.04.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 68814, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 17 280,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42254696, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177) на користь з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6 939,37 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ:42254696, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177) на користь з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ:42254696, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Д. Анісімова