18 березня 2024 рокуСправа № 495/1803/24
Номер провадження 1-кп/495/386/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському Одеської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 07.02.2024 за №12024162240000193 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, м. Краматорськ Донецької області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин:
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 року строком на 30 діб, продовжено до 15 листопада 2023 року включно Указом Президента України №451\2023 «Про продовження строку дії воєнного стану на території України», введеним в дію Законом України від 27 липня 2023 року №3275-ІХ. В останнє Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строк дії воєнного стану в Україні» від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, воєнний стан продовжено з 16 листопада 2023 року по 14 лютого 2024 року.
Під час дії воєнного стану на території України, ОСОБА_4 , 06.02.2024 о 10 годині 03 хвилини, перебуваючи в приміщенні магазину «АТБ», розташованому по вул. Ізмаїльській, 131 в м. Білгород-Дністровському Одеської області, побачив мобільний телефон марки «Самсунг» А52», який знаходився на касовому прилавку магазину, де його залишила потерпіла ОСОБА_5 . У цей час у нього виник корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, таємно викрав з касового прилавку магазину мобільний телефон марки «Самсунг» модель А-52, сенсорного типу, вартістю 3930 гривень, який знаходився в блакитному силіконовому чохлі, вартістю 100 гривень, в телефоні знаходилася сім-картка оператора «Київстар» вартістю 150 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 4180 грн., після чого з місця події зник, а викраденим у подальшому розпорядився на власний розсуд.
2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, що виразилося у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
3. Оцінка доказів на підтвердження встановлених судом обставин.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, визнав за доцільне допитати обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілу ОСОБА_5 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються та обмежитися дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються судових витрат і речових доказів.
Учасникам провадження було роз'яснено, що в даному випадку вони позбавляються права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Так, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 показав, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.
Зокрема пояснив, що він працює перевізником. 06.02.2024 він за пропускним пунктом Паланка підібрав пасажира і з ним заїхав у м. Білгород-Дністровський. Зайшов в магазин "АТБ", купив воду. Побачив, що забув салфетки. Повернувся в магазин і побачив, що там де каса лежав телефон, на прилавку. І він забрав телефон разом із салфетками. Кілька днів його тримав, а потім, коли була потреба то заклав його в ломбард. Не знає, що його "дьорнуло" викрасти телефон. Можливо думав використовувати його як свій, бо його телефон розбитий. Розкаявся у вчиненому та попросив пробачення у потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 06.02.2024 вона стояла в черзі до банкомату для зняття коштів. Зайшов ОСОБА_4 і попросив пропустити його без черги бо він припаркував автомобіль в недозволеному місці і йому треба терміново. Тоді вона його побачила вперше. Потім вона зайшла в магазин, вибрала товари, з покупками підійшла на касу. Почала викладати продукти. В неї була полотняна сумка. Взяла із сумки телефон та гаманець і поставила поруч. Ззаді підійшов ОСОБА_4 і поставив на стрічку пляшку води. Вона ще повернулася і запитала: Чия бутилка? На що ОСОБА_4 крикнув: Моя! Потім вона відволклася і почала розраховуватися за покупки. Глянула, а телефона вже не було. Почала питати, чи ніхто не бачив її телефон. Охоронці подивилися по камерах і сказали, що взяв той, хто стяв поруч і порадили одразу звертатися в поліцію.
Також пояснила, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, вона давно йому пробачила, просила суворо не карати та призначити міру покарання без позбавлення волі, оскільки вважає що у місцях позбавлення волі людина точно не виправиться.
Аналізуючи та оцінюючи покази обвинуваченого та потерпілої судв вважає, що такі є достовірними, перебувають у логічному та послідовному взаємозв'язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об'єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 .
Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
Суд також вважає, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставинами, передбаченими ст.66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_4 кримінального обвинувачення, йому необхідно призначити покарання.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, посередню характеристику, надану Білгород-Дністровським РВП ГУ НП в Одеській області, його вік, стан здоров'я те, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, вину у вчиненому визнав, заподіяну шкоду повністю відшкодував, повернувши викрадене, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на найменш можливий строк, передбачений санкцією статті, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також що станом на час розгляду цього кримінального провадження шкода відшкодована, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, щиро розкаюється, обіцяє стати на шлях виправлення, позиції потерпілої, яка просила суворо не карати та призначити покарання без позбавлення волі, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов'язки.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування Суд сприймає як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації та обставинах, при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх. На думку суду, застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі є найбільш доречним та є тим стримуючим фактором, який буде достатнім для виховання ОСОБА_4 , з урахуванням іспитового строку та певних обмежень, встановлених судом.
На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Процесуальні витрати на залучення експерта сплачені на стадії досудового розслідування, що підтверджується квитанцією №М8Т6-МК3С-2С6К-3Р6Т від 23.02.2024.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Також відповідно до ст. 174 КПК України слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2024.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання, застосований на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2024 залишити до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2024 на телефон марки «Samsung» модель А-52, сенсорного типу, світло-блакитного кольору, імеі НОМЕР_1 , імеі НОМЕР_2 скасувати.
Речові докази, а саме: телефон марки «Samsung» модель А-52, сенсорного типу, світло-блакитного кольору, імеі 1- НОМЕР_3 , імеі НОМЕР_2 , що вилучений в ході проведення огляду в приміщенні службового кабінету Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області повернути потерпілій ОСОБА_5 .
Процесуальні витрати сплачені на стадії досудового розслідування.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2024 залишити до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_6