06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21578/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Львівської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В., повний текст - 13.11.2023)
в адміністративній справі №160/21578/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Альфатех" до відповідача Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригуванням митної вартості товарів,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Альфатех", звернувся 25.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 29.06.2023 року №UА209000/2023/000148/2 про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA209190031071U2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів до митниці було подано електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту, також були подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Вважає, що відповідач, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. На думку позивача, відповідач не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод згідно із положеннями ст.64 Митного кодексу України. Позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці № UА209000/2023/000148/2 від 29.06.2023 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA209190031071U2.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Вказав, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідач не надав, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару суд не встановив. Таким чином, подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України. Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Відтак дійшов висновку, що відповідач безпідставно провів коригування митної вартості за рішенням №UА209000/2023/000148/2 від 29.06.2023 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Отже, здійснення 100% передоплати за товар не підтверджено документально та не піддається перевірці. Зазначає, транспортні документи є
одними із документів, які підтверджують митну вартість товару, а тому є обов'язковими до подання митному органу разом із іншими товаросупровідними документами. Перевіривши всі подані до митного оформлення документи разом з МД від 29.06.2023 №23UA209190031071U2, митниця встановила розбіжність в поданих документах, а саме в ЦМР та рахунках на транспортні витрати. Відповідно до гр. 16, 23 ЦМР б/н від 26.06.2023 зазначено перевізник «PE Tselousov Vladyslav», рахунок про транспортні витрати від 26.06.2023 №2286 видано ТОВ «Хіллдом Логістікс». Документи, які б підтверджували взаємовідносини названих сторін відсутні. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано, проте посилання на такий контракт здійснюється у рахунках на оплату транспортних послуг № 2286 від 26.06.2023. Однак договір транспортного експедирування є важливим документом, оскільки підтверджує факт існування правовідносин між сторонами та визначає предмет правовідносин між сторонами, умови їх здійснення, порядок, способи та строки розрахунків за надані послуги тощо. За відсутності договору встановити на підставі чого здійснювалось дане перевезення товару неможливо. Оскільки договір транспортного експедирування не надано ні первинно разом із митною декларацією, ні на вимогу, посадові особи Львівської митниці не мали змоги
перевірити наявність договірних відносин між ТзОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», «PE Tselousov
Vladyslav» та позивачем, та, відповідно, право видавати рахунки на оплату та здійснювати перевезення. Отже, враховуючи зазначене вище, така складова митної вартості як транспортні
витрати не підтверджена документально. Подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а отже митний орган при здійсненні митного оформлення не мав можливості, з огляду на відсутність документального підтвердження відомостей складових митної вартості, перевірити правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості. Тому, з урахуванням ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору і не міг бути застосований.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2023 року позивач отримав рішення відповідача №UA20900/2023/000148/2 від 29.06.2023 року про коригування митної вартості товарів ВМД 23UA209190031071U2, в якому зазначено, що за результатами проведеного опрацювання виявлено розбіжності та відсутність належних документі, що підтверджують всі складові митної вартості, у зв'язку з чим відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України декларант на подав документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначних статтею 53 Митного кодексу України, тому львівська митниця не визнає заявлену митну вартість товару.
Позивач вважає вказане рішення протиправним.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом даного спору є правомірність/протиправність рішення Львівської митниці від 29.06.2023 року №UА209000/2023/000148/2 про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA209190031071U2.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).
Згідно із ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно із вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) укладено контракт № TR-141122 від 14.11.2022 та специфікацію №3 від 13.01.2023.
На виконання вимог контракту від 14.11.2022 року № TR-141122 на митну територію України був завезений товар - шини у кількості 238 шт на суму 35667,20 доларів США.
29.06.2023 позивач надав відповідачу декларацію 23UA209190031071U2, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209190031071U2 від 29.06.2023 митним органом опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено таке:
- надані банківські платіжні документи
№ 85 від 23.01.2023 (280000 USD),
№87 від 14.03.2023 (130000 USD),
№89 від 23.03.2023 (170000 USD).
У гр. 70 містять посилання на документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме:
специфікацію №3 від 13.01.2023 та зовнішньоекономічний договір №TR- 141122 від 14.11.2022.
Подана до митного оформлення специфікація №3 від 13.01.2023 видана на суму 1 076 279,50 USD.
Банківськими платіжними документами здійснено проплату за товар в сумі 580 000 USD, однак умовами оплати за товар передбачено 100% передоплата.
Платіжні доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою.
- у специфікації №3 від 13.01.2023,
- специфікації №4/5 від 25.04.2023,
- рахунку-фактурі №12232000297-3/1588-3
відсутні банківські реквізити продавця для здійснення оплати за товар;
- рахунок-фактура №12232000297-3/1588-3 виставлено на суму 193142,86 дол. США. Умови оплати - 100 % передоплата. Посилання на специфікацію відсутнє;
- Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр. 16 та 23 CMR - зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника.
У CMR від 26.06.2023 - наявні печатки та реквізити «PE Tselousov Vladyslav», рахунок про транспортні витрати від 26.06.2023 №2286 видано ТОВ «Хіллдом Логістікс».
Документи, які б підтверджували взаємовідносини названих сторін відсутні.
Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано;
- у рахунку про транспортні витрати від 26.06.2023 №2286 відсутні дані щодо реєстраційного номера т/з, що викликає сумнів в достовірності задекларованих транспортних витратах автомобільним видом транспорту.
- у рахунку про транспортні витрати від 26.06.2023 №2286 експедиторська винагорода включена лише на території України, що може свідчити про наявність у ТОВ "ТД "АЛЬФАТЕХ" інших витрат, пов'язаних з транспортуванням товару до митного кордону України, які не були враховані при розрахунку митної вартості.
- між коносаментом № UTRUST23040816 від 01.05.2023 (Triangle Tyre Co., LTD / TD Alfatech LTD.) та морською накладною №MEDUQB788634 від 01.05.2023 (Hengxian Trading Corporation Limited / ICS LTD) встановлено розбіжності щодо відправника товару та отримувача.
29.06.2023 року декларант отримав повідомлення контролюючого органу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме:
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митного органу декларантом надано лист «сертифікат лідера» з перекладом.
Інших документів декларант не надавав та просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято Львівською митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України через відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Частиною 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту на поставку продукції № TR-141122 від 14.11.2022 року, укладеного між ТОВ «Торговий дім «АЛЬФАТЕХ» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китай).
Стосовно документів на підтвердження митної вартості товару, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджую митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Таким чином, на вимогу законодавства декларант має підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.
Отже декларант повинен був надати документ, що підтверджує оплату товару на суму зазначена в митній декларації.
При цьому, в митній декларації №23UA209190031071U2 зазначена загальна вартість товару, що декларувався - 35667,20 доларів США.
Таким чином, декларант мав надати документ, що підтверджує оплату 35667,20 доларів США.
Відповідно до платіжних інструкцій №№ 85, 87, 89 декларант сплатив 580 000доларів США.
Відтак на дату складання декларації декларант підтвердив належним чином оплату товару, що декларувався, в повній мірі.
Щодо доводів відповідача про не надання договору про транспортно-експедиторські витрати, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України договір про надання транспортно-експедиторських послуг не входить до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відтак у декларанта відсутній обов'язок його надавати.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За таких умов посилання митного органу спростовуються, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Суд також вважає за необхідне зазначити про правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17, а саме:
рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Суд також спростовує посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання необґрунтованими доводів відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.
Інші підстави, зазначені у рішенні про коригування митної вартості також не знайшли свого підтвердження, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Отже, необґрунтованими є доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
За результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Суд вважає, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідач не надав, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару суд не встановив.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Отже відповідач безпідставно провів коригування митної вартості за рішенням №UА209000/2023/000148/2 від 29.06.2023 року.
Як наслідок, рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2023 року №UА209000/2023/000148/2 підлягає скасуванню.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати у справі.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 06.03.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова