15 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18234/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №084250002767 від 10.11.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи дояркою з 26.11.1986 по 29.12.1991 відповідно до фактично відпрацьованого часу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності позивач набула стаж та вік, достатні для призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з посиланням на відсутність у позивача необхідного віку, передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/18234/23; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відзиві зазначило, що права та законні інтереси позивача жодним чином не порушено, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №084250002767 від 10.11.2023 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи в якості доярки, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
У вказаному рішенні зазначено, що до підрахунку пільгового стажу не береться до уваги період роботи відповідно до архівної довідки №01-14/Б-48-1 від 24.04.2023 з 26.11.1986 по 29.12.1991, оскільки підприємство, у якому працювала особа, ліквідовано; відсутні відомості про подальшу реорганізацію з правонаступництвом та ліквідацію останнього без правонаступників.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Отже, жінки, які досягли 55 років і мають 20 років стажу за професіями доярок (операторів машинного доїння), свинарок-операторів в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства за умови виконання встановлених норм обслуговування, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Такі ж умови щодо призначення пенсії містять і норми пункту "д" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якими, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Відповідно до копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 позивач з 26.11.1986 по 29.12.1991 була членом колгоспу імені Енгельса Гуляйпільського району Запорізької області.
Згідно з архівною довідкою виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради від 24.04.2023 №01-14/Б-48-1 в книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу ім. Енгельса, місто Гуляйполе, Запорізької області за 1986-1991 роки значиться доярка ОСОБА_1 , яка відпрацювала кількість трудоднів: в 1986 році -19 днів; в 1987 році - 247 днів; в 1988 році - 105 днів; в 1989 році - 121 день; в 1990 році - 176 днів; в 1991 році - 1 день.
Також у довідці зазначено, що у зв'язку з ліквідацією колгоспу ім. Енгельса, документи з особового складу передані на зберігання в трудовий архів Гуляйпільської міської ради.
Відповідно до архівної довідки виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради від 10.08.2023 №01-14/Б-92 в книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу ім. Енгельса, місто Гуляйполе, Запорізької області за 1986-1991 роки значиться доярка ОСОБА_1 . На всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України.
Водночас, в оскаржуваному рішенні пенсійного органу зазначено, що до підрахунку пільгового стажу не береться до уваги період роботи відповідно до архівної довідки №01-14/Б-48-1 від 24.04.2023 з 26.11.1986 по 29.12.1991, оскільки підприємство, у якому працювала особа, ліквідовано; відсутні відомості про подальшу реорганізацію з правонаступництвом та ліквідацію останнього без правонаступників.
Суд звертає увагу, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а .
У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу у врахуванні стажу у зв'язку із відсутністю відомостей про подальшу реорганізацію з правонаступництвом та ліквідацію останнього без правонаступників є безпідставною та необґрунтованою.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи дояркою з 26.11.1986 по 29.12.1991.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
Ураховуючи викладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 03.11.2023, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №084250002767 від 10.11.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.11.2023 та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи дояркою з 26.11.1986 по 29.12.1991, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна