01 березня 2024 рокуСправа №160/32588/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до Списку №1 періоди роботи в кар'єрі глибиною більше 150 метрів з 01.05.1984 року по 01.06.2017 року, з 13.04.2018 по 21.11.2021 рік та перерахувати пенсію за Списком №1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до Списку №1 роботу в Глеюватському кар'єрі №1, 2 ПРАТ “ЦГЗК”:
А) 01.05.1984 рік по 04.05.2012 рік та з 13.04.2018 по 21.11.2021 рік на ПРАТ “ЦГЗК”:
Б) 05.05.2012 по 02.06.2013 ЗАО “МАСП”;
В) 03.06.2013 по 01.06.2017 рік на ТОВ “Промгідробуд”;
перерахувати пенсію та виплатити недоплачену суму пенсії з дня її призначення.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.
Ухвалою суду від 02.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про здійснення перерахунку за період з 07.04.2013 року по 11.06.2023 року - повернуто позивачу.
Таким чином, на розгляді суду залишились позовні вимоги в частині позовних вимог про здійснення перерахунку з 12.06.2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що пенсійному органу надані всі необхідні документи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, відтак відмова відповідача у перерахунку пенсії за списком №1 є протиправною.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у їх задоволенні та зазначає, що позивачу призначено пенсію на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до вимог законодавства та наявних документів в пенсійній справі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 07.04.2013 призначено пенсію за віком (робота за Списком №2) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж позивача складає 45 роки 03 місяців 27 днів, в тому числі робота за Списком №2 - 28 років 04 місяців 15 днів.
Позивач наполягає на тому, що періоди роботи з 01.05.1984 по 04.05.2012 та з 13.04.2018 по 21.11.2021 на ПРАТ «ЦГЗК»; з 05.05.2012 по 02.06.2013 ЗАО «МАСП»; з 03.06.2013 по 01.06.2017 на ТОВ «Промгідробуд» повинні бути зараховані до пільгового стажу за Списком №1.
Згідно записів № 16, 19, 21, 23, 26, 28 та 29 трудової книжки від 31.07.1975 та вкладишу до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 03.06.2013 ОСОБА_1 вбачається, що останній у спірні періоди роботи працював виключно на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
ПРАТ «ЦГЗК» та ЗАО «МАСП» видали ОСОБА_1 пільгові довідки №172 від 21.03.2013 та №155 від 27.03.2023, в яких зазначено, що позивач у періоди з 01.05.1984 по 04.05.2012, з 05.05.2012 по 02.06.2013 працював повний робочий день саме за Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 та постановою Кабінетом Міністрів України №36 від 16.01.2003 та підтверджується Наказами про атестацію робочих місць за умовами праці №84а від 28.02.1994, №303 від 26.03.1999, №553 від 25.03.2005, №1003 від 30.06.2010 та №55 від 19.04.2011.
ПРАТ «ЦГЗК» на запит позивача (від 11.10.2023 №39) листом від 23.10.2023 №3104/17 надало інформацію наступного змісту:
«Саме таку довідку із зазначенням всіх документів підтверджуючих Ваше право на пільгове пенсійне забезпечення підприємство Вам надавало, коли Ви оформлювали пенсію (її копія додається).
Таким чином, на підставі діючих на момент Вашої роботи за посадою/професією Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників та затверджених за ці ж періоди атестацій робочих місць за умовами праці, Ви маєте право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Також, звертаємо Вашу увагу, що під час роботи на підприємстві Ви ознайомлювалися з наказами, якими затверджувалось право на пільгове пенсійне забезпечення, про що свідчать відповідні записи у Вашій трудовій книжці».
Крім того, за підсумками атестації робочих місць за умовами праці за професією/посадою позивача підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 наказ №84а від 28.02.1994, №303 від 26.03.1999, №553 від 25.03.2005, №1003 від 30.06.2010 та №55 від 19.04.2011.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
При цьому, пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Трудова книжка, яка була надана позивачем для призначення пенсії, не відображає характеру умов праці, а також зайнятості у шкідливих умовах праці повний робочий день за списком №1.
Аналогічна правова позиція викладена постановою КАС ВС від 24.06.2021 у справі № 216/8709/15-а.
А тому, відповідачем правомірно прийнято трудову книжку позивача, пільгові довідки №172 від 21.03.2013 та №155 від 27.03.2023 в яких зазначено, що спірні періоди визначені за списком №2.
Щодо незгоди позивача зі змістом довідок, суд зазначає, що вказана незгода може бути викладена шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суб'єктів, які виготовили вказані довідки.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова