06 березня 2024 року Справа № 160/33606/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий представником - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 88% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України №103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір №33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» з основним розміром 70%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 88% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» у розмірі 88 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України; - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що перевищують встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до дня подання позовної заяви до адміністративного суду.
За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 19.02.2024 о 21:43 надіслано одержувачу - адвокату Єрьоміній Вікторії Анатоліївні. Тобто, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачеві 20.02.2024 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, строк для усунення недоліків до 01.03.2024.
27.02.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано електронну квитанцію про сплату судового збору від 27.02.2024 №2329-3918-9807-0333 на суму 1073,60 грн та заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтовано тим, що оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Постанови №103 протиправно зменшено розмір процентної складової грошового забезпечення, відтак слід зобов'язати відповідача здійснити розрахунку відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених на момент первинного призначення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум. Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі. Таке твердження випливає з норм законодавства. З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Крім цього, згідно з частиною 3 статті 51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Вказані документи у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відпустці у період з 19.02.2024 по 05.03.2024 отримані головуючим суддею в перший робочий день - 06.03.2024.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, ЄСПЛ сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV є джерелом права під час розгляду справ судом.
Верховний Суд щодо строків звернення до суду з позовом також неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18, постанова від 08.02.2023 у справі № 360/566/22), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З матеріалів позову судом встановлено, позивач звернувся до суду з позовом 20.12.2023 шляхом направлення до суду засобами поштового зв'язку та заявив позовні вимоги щодо оскарження дій відповідача “щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 88% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України №103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір№33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області” з основним розміром 70%”.
З матеріалів позову вбачається, що представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 17.10.2023 про призначення позивачу пенсії у відповідності до положень постанови КМУ від 11.11.2015 року №988, застосувавши розмір пенсії, визначений на момент первинного призначення, починаючи з 01.01.2016 року і надалі.
На вказане звернення листом відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2023 №57376-45693/Я-01/8-0400 “Про надання інформації” повідомлено представнику позивача, що З 01.01.2016 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії в розмірі 70% від грошового забезпечення 3523,31 гри, яке зазначено у довідці наданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області на виконання Постанови № 103, за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі № 160/13230/21 ОСОБА_1 з 01.12.2019 проведено перерахунок пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення 18130,50 грн, яке зазначено у довідці від 09.06.2021 за № 33/24/С-1015, наданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області”. Оскільки рішенням суду не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виходячи з розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення, тому перерахунок пенсії проведено за умовами статті 13 Закону № 2262, а саме у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Також не зобов'язано перерахувати пенсію ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2016 з грошового забезпечення, визначеного станом на листопад 2019 року.
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 21030 для ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 та на 01.12.2019 пенсійним органом розраховано пенсію позивача у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 та в подальшому з 01.12.2019 застосовано вже зменшений з 01.01.2016 відсотковий розмір пенсії позивача.
Тобто, зміст наведеного листа відповідача свідчить про те, що фактично позивачем пенсія у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення отримувалась до її перерахунку пенсійним органом на виконання Постанови КМУ від 21.02.2018 №103, що свідчить про безпідставність посилань позивача на те, що про порушення відповідачем його прав позивачу стало відомо після перерахунку пенсії на підставі рішення суду.
Поряд із цим, матеріалами позову підтверджується, що позивач почав вчиняти дії щодо виплати пенсії у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення, а саме: звернувся до відповідача з відповідною заявою, лише 17.10.2023 (більше ніж через 5 років після перерахунку пенсії на виконання Постанови КМУ від 21.02.2018 №103).
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його клопотання не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки позивач мав дізнатися про порушення своїх прав після отримання першої пенсії, перерахованої на виконання Постанови КМУ від 21.02.2018 №103.
Суд акцентує увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у вищезазначеній постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд не вбачає правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Крім цього, наведеного правового висновку щодо застування строків у спорах з питань обчислення та перерахунку пенсій Верховний Суд неодноразово дотримувався в подальшому, зокрема, у постанові від 15.06.2023 у справі № 460/2358/20.
Більш того, Верховним Судом неодноразово зазначено, в тому числі у постанові від 26.04.2023 у справі № 160/13002/21, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18), незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
При цьому, суд акцентує увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Разом із цим, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
Щодо посилання позивача на положення статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо перерахунку пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом та предметом спору є встановлення граничного відсоткового розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2021 у справі №1.380.2019.000974 та від 15.09.2023 у справі № 1340/5990/18 з подібними правовідносинами.
Суд також вказує, що як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на неповідомлення його пенсійним органом про здійснення такого перерахунку на виконання Постанови №103. При цьому, позивачем не наведено та в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення позивачем будь-яких дій з метою отримання інформації щодо обрахунку розміру його пенсії, отримуваної ним після проведення такого перерахунку.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.09.2023 у справі № 1340/5990/18.
При цьому, посилання заявника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2022 по справі №300/5477/21 суд не приймає до уваги, так як постанова у вказаній заявником справі Верховним Судом була прийнята 02.03.2023.
Водночас, у силу ч.1 ст.341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Проте, постанова від 02.03.2023 по справі №300/5477/21 висновків щодо строків звернення до суду у такій категорії справ не містить.
В подальшому, Верховним Судом у постанові від 15.09.2023 у справі №1340/5990/18 сформулювало саме правовий висновок з питання дотримання строку звернення до суду у справах стосовно перерахунку з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії на підставі Постанови № 103, виходячи із відсоткового розміру суми грошового забезпечення, розрахованих при призначенні пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин на підставі положень ч.5 ст.242 КАС України підлягають саме правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2023 у справі №1340/5990/18.
Таким чином, суд доходить висновку, що заявником не було наведено будь-яких аргументів та не надано жодних доказів на підтвердження обставини, які були чи об'єктивно є непереборними та не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з означеним позовом, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання наведених причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено, суд доходить висновку про необхідність про відсутність правових підстав для задоволенні заяви позивача та поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, що перевищують встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до дня подання позовної заяви до адміністративного суду, а саме: щодо позовних вимог з 01.01.2016 до 19.06.2023.
Отже, у встановлений судом строк, а саме: до 01.03.2024 включно, позивач не усунула в повному обсязі недоліки позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд зазначає, що станом на 01.03.2024 позивач не виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду.
З огляду на вищезазначене, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 88% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України №103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року по 19.06.2023 року на підставі довідки про розмір №33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» з основним розміром 70% та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 88% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року по 19.06.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» у розмірі 88 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 169, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 88% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України №103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року по 19.06.2023 року на підставі довідки про розмір №33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» з основним розміром 70% та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 88% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року по 19.06.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-1015 від 09.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» у розмірі 88 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя І.В. Юхно