12 лютого 2024 рокуСправа №160/30695/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/30695/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №14988/23ел від 05.12.2023), просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №045550013111 від 01.08.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з дати звернення, а саме 25.07.2023, пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, період з 27.08.1984 по 10.09.1990.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №045550013111 від 01.08.2023 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу роботи. Позивач вважає оскаржене рішення протиправним та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження у справі №160/30695/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
17.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2007/24), в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що 25.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та доданими документами. Розглянувши заяву позивача та надані документи, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №045550013111 від 01.08.2023, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Зауважено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно наданої завіреної копії трудової книжки, оскільки документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах (пункт 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, та періоди роботи з 27.08.1984 по 10.09.1990 в російській федерації згідно довідки від 11.06.1992 № 134, оскільки в документі відсутні підстави про прийняття та звільнення з роботи. З огляду на викладене вище, загальний страховий стаж позивача, за наслідками розгляду поданих документів, склав 14 років 11 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Разом з тим, відповідач-1 наголошував на дискреційних повноваженнях пенсійного органу з питань призначення пенсії. Таким чином, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області своїм правом на подання відзиву не скористалось, незважаючи на отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі 12.12.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 25.07.2023 про призначення пенсії за віком та відповідними документами.
За результатом розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №045550013111 від 01.08.2023, яке мотивоване наступним:
«Вік заявника на дату звернення 63 роки 6 місяців.
Страховий стаж особи становить 14 років 11 місяців 29 днів.
Працює.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами), орган, що призначає/перераховує пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення/перерахунку документів.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджений перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно п. 2.23 даного Порядку при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Однак, документи про стаж, вік, та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до заяви від 25.07.2023 заявник надає завірену організацією копію трудової книжки, яку неможливо взяти до уваги при обчислені його страхового стажу. Період роботи з 27.08.1984 по 10.09.1990 в Російській Федерації згідно довідки від 11.06.1992 №134 також неможливо зарахувати до стажу, оскільки в документі відсутні підстави для прийняття та звільнення.».
Не погоджуючись зі спірним рішенням, позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою від 28.02.2023, в якій просив скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №045550013111 від 01.08.2023.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розгляду вказаної заяви Пенсійним фондом України.
Не погоджуючись зі спірним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 2 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію,- до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацу 1 п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто, у відповідності до положень статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку №637 слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є - трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1. «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3 Порядку №22-1).
Згідно з пунктами 1-8 - 1.9 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі (абзац четвертий пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1).
Зі змісту наведеного слідує, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення виплати пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією повинна подати до пенсійного органу документи про стаж в оригіналі, проте, у разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
У спірному рішенні відповідача зазначено, що пенсійним фондом не враховано до стажу періоди роботи згідно копії трудової книжки, оскільки вона завірена організацією (порушенням вимог п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії).
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.03.1981, яку позивачем було надано пенсійному органу для призначення пенсії за віком, та вбачається, що копія трудової книжки НОМЕР_2 завірена директором ТОВ «Фірма «Обрій», тобто адміністрацією підприємства за місцем останньої роботи позивача.
Разом з тим, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 25.03.1981, копія якої міститься у матеріалах справи, містяться наступні записи щодо спірних періодів роботи останнього:
- 27.08.1984 - прийнятий до Вузлової лікарні ст. Шилка лікарем-терапевтом на підставі наказу АВСК №300 від 27.08.1984 (запис №6);
- 03.05.1988 - призначений виконуючим обов'язки завідувача терапевтичного відділення на період декретної відпустки та частково оплачуваної відпустки завідуючої терапевтичного відділення ОСОБА_2 на підставі наказу головного лікаря №14-к від 25.04.1988 (запис №7);
- 25.12.1989 - присвоєно 2 кваліфікаційну категорію лікаря терапевта на підставі наказу №НВС-2 від 04.01.1990 (запис №8);
- 10.09.1990 - звільнений переведенням у розпорядження директора молодіжного госпрозрахункового об'єднання «Сілвкарм» м. Шилка, ст. 29, п. 5, КЗпП РСФРР на підставі наказу головного лікаря №22-к від 01.09.1990 (запис №9).
Так, відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1 вбачається, що позивач має право подати копію трудової книжки, але така книжка має бути завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Тобто позивачем не порушено пункт 2.23 Порядку № 22-1 через неподання трудової книжки в оригіналі.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в оскарженому рішенні на те, що на підставі довідки № 134 від 11.06.1992 неможливо зарахувати до стажу період роботи з 27.08.1984 по 10.09.1990 в російській федерації, оскільки відсутні підстави про прийняття та звільнення з роботи, то суд наголошує на тому, що відсутність підстав про прийняття та звільнення з роботи не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії та неврахуванні вказаної довідки.
В матеріалах справи міститься копія довідки від 11.06.1992 №134, виданої Вузловою лікарнею станції Шилка Забайкальської залізниці російської федерації в якій, зазначено, що ОСОБА_1 , 1959 р.н., диплом НОМЕР_3 , працював лікарем-терапевтом Вузлової лікарні ст. Шилка з 27.08.1984, а з 03.05.198 В.о. завідуючого терапевтичним відділенням до 10.09.1990.
Окрім того, суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи.
Суд акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів на підприємстві.
Верховний Суд у постанові 21.02.2018 в справі №687/975/17 висловив позицію про те, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином, на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить уточнююча довідка, позаяк такі недоліки не пов'язані із виною позивача.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що спірний період трудової діяльності позивача підтверджений належним чином, а саме трудовою книжкою позивача та довідкою №134 від 11.06.1992, виданою Вузловою лікарнею станції Шилка Забайкальської залізниці російської федерації, а незарахування спірного періоду роботи позивача від 27.08.1984 по 10.09.1990 до страхового стажу позивача є протиправним.
Окремо суд також звертає увагу на те, що пенсійним органом не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, останній діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 27.08.1984 по 10.09.1990 до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №045550013111 від 01.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
З огляду на наведене, порушені права позивача підлягають захисту судом, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 27.08.1984 по 10.09.1990.
Враховуючи те, що права позивача були порушені саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №045550013111 від 01.08.2023, а не діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд зазначає, що виконання рішення суду в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи за відомостями трудової книжки потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу.
При цьому, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань та суд не обраховує дійсний загальний стаж позивача. Суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Тобто, повноважним органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд (його територіальні органи), а суд не може перебирати компетенцію суб'єкта владних повноважень та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Таким чином, оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування періодів роботи за відомостями трудової книжки до страхового стажу, не проведено обрахунок всього стажу, а отже не перевірено ті умови, з якими Закон №1058-ІV пов'язує наявність в особи права на пенсію за віком, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення їй пенсії. Суд лише здійснює контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії №045550013111 від 01.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 27.08.1984 по 10.09.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 12.02.2024.
Суддя О.В. Царікова