м. Вінниця
14 березня 2024 р. Справа № 120/16042/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовує тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №769-ХІІ від 28.02.1991, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю у позивача підтверджуючого факту постійного проживання чи постійної роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.
З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, а тому звернувся із позовом до суду.
Ухвалою суду від 24.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
16.11.2023 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області направив відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до Закону №796, право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з п. 2 ст. 55 Закону мають особи, які постійно проживали або постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що за доданими документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - з роки 06 місяців 24 дні. До періодів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період перебування в декретній відпустці з 06.06.1989 по 12.04.1991, з 21.11.1994 по 20.08.1997. Для зарахування цих періодів позивачці рекомендовано долучити документи, які підтверджують факт проживання у вказані періоди в зоні посиленого радіологічного контролю.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області копію ухвали від 24.10.2023 отримало, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 26.10.2023. Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
11.12.2023 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач 22.09.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №769-ХІІ від 28.02.1991.
Відповідно до чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) заяви про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності, зокрема, засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тому, за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.09.2023 №023830025214 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 - 4 роки. Повідомлено, що документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 3 роки 6 місяців 24 дні. До періодів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період перебування в декретній відпустці з 06.06.1989 по 12.04.1991, з 21.11.1994 по 20.08.1997. Для зарахування необхідно долучити документи, які б засвідчували факт проживання у вищезазначені періоди в зоні посиленого радіологічного контролю.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
У рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Згідно із ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 11 Закону № 796-XII визначено осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, якими згідно пункту 4 частини першої цієї статті є: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, визначаються до категорії "4".
Згідно зі статтею 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону 796 -ХІІ.
Так, згідно із частиною першої вказаної норми, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілими від Чорнобильської катастрофи, за змістом абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закон № 796-ХІІ, вважаються особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. У цьому випадку зменшується вік для виходу на пенсію на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Таким чином, в даному випадку необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку, як для осіб, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю, є наявність саме факту проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993 для можливості виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та проживання на такій території ще протягом 9 років для додаткового зменшення пенсійного віку ще на 3 роки.
З наданих до справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 .
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, м. Славутич відносився до населених пунктів четвертої зони потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Для підтвердження факту проживання на території посиленого радіоекологічного контролю позивачем також надано архівні довідки, видані Виконавчим комітетом Славутицької міської ради від 18 серпня 2022 року, в яких зазначено помісячне нарахування позивачеві заробітної плати за 1987-1997 роки, відомості з документів архівного фонду комунального підприємства «Славутич-Чорнобильторг» 01.08.1987 р. по 20.08.1997 р., довідку від 28.11.2023 №1637, на підставі якої ОСОБА_1 видано посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та довідку про період реєстрації в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У той же час, слід вказати, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Отже, за наявності підстав передбачених ст. 14 Закону № 796-ХІІ особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Системний аналіз положень статей 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ст. 65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Тобто, підсумовуючи вищенаведене, суд ще раз наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.1991 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є "посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю".
Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.
Як уже встановлено судом, що на час звернення позивача до суду дане посвідчення серії НОМЕР_1 ніким не скасовано, не визнано недійсним, отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що вона протягом 4 років проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №023830025214 від 29.09.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.
У той же час, однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 є наявність страхового стажу необхідної тривалості. Так, згідно абзацу першого частини першої ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіологічного контролю, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу. зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №023830025214 від 29.09.2023 страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 11 місяців 22 дні; вік заявника 55 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога зобов'язального характеру також підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.09.2023 (як просить позивач у позовній заяві).
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №023830025214 від 29.09.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.09.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 13814885);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна