Справа № 740/7165/23
Провадження № 1-кп/740/121/24
14 березня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судово го засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
- прокурор ОСОБА_3 ,
- обвинувачений ОСОБА_4 ,
- захисник ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
установив:
У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження. Судовий розгляд відкладено на 14 березня 2024 року 15-00 год.
14.03.2024 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, посилаючись на те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, так як учинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, адже перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може використовувати свій статус військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 та у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, зокрема використовуючи керівництво та службових осіб військової частини, незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, зокрема військовослужбовці зазначеної військової частини; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, що може бути виражено у створенні штучних доказів та підбурювання цивільних осіб та військовослужбовців до надання завідома неправдивих показань; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому обставин та просив задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора. Захисник зазначив, що прокурор не довів неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ризики, викладені в клопотанні, є формальними. Зокрема, обвинувачений не зможе впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, адже всі свідки допитані в судовому засіданні, а також учинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше не судимий. Крім того, обвинувачений потребує психіатричного обстеження.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного, обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом.
Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Для запобігання вказаним ризикам суд ураховує суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», а тому суд вважає виправданим продовження дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.
Крім того, суд ураховує, що згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а також з огляду на доведеність прокурором, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти зазначеним ризикам, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. 2, 22, 26, 177, 183, 184, 331, 371, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів - до 12 травня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1