Справа №760/813/24
3/760/1431/24
15 березня 2024 року м.Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Воронкін О.А., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст.122-2 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої спеціалістом з питань захисту біженців УВКБ ООН, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
18.12.2023 о 10 год. 07 хв., в м. Київ проспект В. Лобоновського перехреста провулок Новонародний водій керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено проведеним оглядом на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6820 № 0572 результат - 1.04%о, чим порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
18.12.2023 о 10 год. 07 хв. в м. Києві на провулок Народний 7 гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN «POLO» державний номерний знак НОМЕР_2 не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, вказуючи на цей транспортний засіб та подальше місце його зупинки, чим порушила вимоги п. 2.4 та 8.3а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
В судовому засіданні від 12.03.2024 ОСОБА_1 , роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. 10, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 18.12.2023 о 10 год. 07 хв., в м. Київ проспект В. Лобоновського вона їхала на роботу та сильно запізнювалась. Коли вона повертала з проспекту В. Лобоновського на провулок Новонародний її зупинили працівники поліції. На їх вимогу вона надала всі необхідні документи. В подальшому їй запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосування спеціального технічного приладу Драгер, на що вона погодилась, оскільки не вживала алкогольних напоїв. Не вбачаючи на це результат виявився - 1.04%о. Вона не погодилась із вказаним результатом, оскільки не вживала алкогольних напоїв, та повідомила працівникам поліції про те, що хоче пройти тест у найближчому закладі охорони здоров'я, на що працівники поліції їй відмовили та зазначили, що дослідження там так само відбуватиметься за допомогою приладу Драгер. В подальшому, у продовж однієї години, вона самостійно поїхала до медичного закладу «Соціотерапія» та пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння - результат негативний. Зазначила, що з боку працівників поліції наявні такі порушення, як невірно зазначене її ім'я у протоколах про адміністративні правопорушення, працівники поліції відмовили їй у вимозі проїхати у найближчий заклад охорони здоров'я у зв'язку із незгодою із результатами тесту, складеного на місці зупинки транспортного засобу. Крім того повідомила, що не пам'ятає, що трубка спеціального технічного приладу Драгер була запакована. З огляду на викладені порушення просила суд закрити провадження у справі відносно неї на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, про що надала письмове клопотання. Провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП не заперечила.
В судовому засіданні від 12.03.2024 захисник ОСОБА_1 , - Капля А.С. повністю підтримала позицію ОСОБА_1 та додала, що було грубо порушено процедуру проходження ОСОБА_1 , огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки на відеозаписі не вбачається, що трубка спеціального технічного приладу Драгер була запакована та ОСОБА_1 пересвідчилась у надійності пакування. Крім того після проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку із незгодою із результатами, працівники поліції відмовили ОСОБА_1 у проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я. Також зазначила, що виправлення у протоколах про адміністративні правопорушення не допускаються. Працівники поліції під час складання відповідних протоколів побачили, що не вірно зазначили ім'я ОСОБА_1 , однак, в порушення вимог закону, не знищили данні бланки як зіпсовані, а здійснили виправлення (закреслили літеру «І»). З огляду на викладене просила суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання від 15.03.2024 ОСОБА_1 та її представник не з'явивлись, про день та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, однак до суду для надання пояснень не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. До суду подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали подане клопотання про закриття провадження у справі.
Вислухавши ОСОБА_1 та її захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд дійшов до наступного.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з п.1,2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд виходить з наступного.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 57 ( далі - Порядок).
Згідно п.п.6,7 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби) або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підтвердження вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП органом поліції надано:
- протокол серії ААД №522509 від 18.12.2023;
- відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 18.12.2023, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03.02.2016;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.12.2023;
- висновок щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 0572 від 18.12.2023, результат позитивний 1,04 %о;
- постанова серії БАД № 033132 від 18.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст.122 КУпАП.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд не може визнати належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №522509 від 18.12.2023 встановлено, що 18.12.2023 о 10 год. 07 хв., в м. Київ проспект В. Лобоновського перехрестя провулку Новонародний водій керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено проведеним оглядом на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6820 № 0572 результат - 1.04%о, чим порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено порушення вимог «Інструкції» та «Порядку». Так, після проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів водій ОСОБА_1 виявила незгоду з результатами огляду, проведеного поліцейським, оскільки алкогольних напоїв не вживала.
Проте, в порушення вимог п.7, 9 Розділу І «Інструкції», п.6 «Порядку» та вимог ст. 266 КУпАп, поліцейський не забезпечив доставку ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Крім того,вимогами п. 8 «Інструкції» форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
У матеріалах справи дане направлення відсутнє.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім цього ОСОБА_1 самостійно звернулась до найближчого закладу охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду, протягом години з моменту виявлення таких ознак, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції № 003863, складеного 18.12.2023 о 11 годині 50 хвилин у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Надані суду відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 18.12.2023 містять фіксацію обставин, що мали місце 18.12.2023 о 10 год. 07 хв., в м. Київ проспект В. Лобоновського перехрестя провулку Новонародний щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем марки VOLKSWAGEN «POLO» державний номерний знак НОМЕР_2 та зупинки її транспортного засобу, проте підтверджують встановлені у судовому засіданні порушення порядку проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та направлення водія водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №522509 від 18.12.2023 суд зазначає, що він складений із порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року N?1376 (далі - Інструкція N?1376) та ст..256 КУпАП, оскільки не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Аналогічні вимоги містяться в п. 2.2. Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 N? 3/02-15 «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».
Як вбачається із наданого суду відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 18.12.2023 встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №522509 від 18.12.2023 працівником поліції було зазначено невірні анкетні данні ОСОБА_1 , зокрема невірно зазначено ім'я особи,яка притягається до адміністративної відповідальності « ОСОБА_1 », замість вірного « ОСОБА_1 » та закреслено літеру «і». Працівник поліції під час складання відповідного протоколу помітив вказані неточності, однак продовжив заповнення невірного бланку та вручив його ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відсутній факту керування водієм транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'ягніння.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, суд виходить з наступного.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 122-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 641035 від 18.12.2023 встановлено, що 18.12.2023 о 10 год. 07 хв. в м. Києві на провулок Народний 7 гр. Білик ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN «POLO» державний номерний знак НОМЕР_2 не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, вказуючи на цей транспортний засіб та подальше місце його зупинки, чим порушила вимоги п. 2.4 та 8.3а Правил дорожнього руху.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП органом поліції надано:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 641035 від 18.12.2023;
- відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 18.12.2023, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03.02.2016;
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд не може визнати належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені вказаного адміністративного правопорушення.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 641035 від 18.12.2023 суд зазначає, що він складений із порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року N?1376 (далі - Інструкція N?1376) та ст..256 КУпАП, оскільки не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Аналогічні вимоги містяться в п. 2.2. Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 N? 3/02-15 «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».
Як вбачається із наданого суду відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 18.12.2023 встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №522509 від 18.12.2023 працівником поліції було зазначено невірні анкетні данні ОСОБА_1 , зокрема невірно зазначено ім'я особи,яка притягається до адміністративної відповідальності « ОСОБА_1 », замість вірного « ОСОБА_1 » та закреслено літеру «і». Працівник поліції під час складання відповідного протоколу помітив вказані неточності, однак продовжив заповнення невірного бланку та вручив його ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, тобто невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в її діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, а вказані правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи дослідженні докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ч.1 ст.122-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня її вручення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя О.А. Воронкін