Справа №296/9230/23
Категорія 81
2/295/653/24
07.03.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Заріцькому О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -
встановив:
Позивач звернулась до суд із позовом, в якому з урахуванням поданої в подальшому заяви про зменшення позовних вимог, вказала, що 17.03.2023 року між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 233 поставки та монтажу малої архітектурної форми, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та установити альтанку розміром 6500*4500 за адресою: АДРЕСА_1 .
На викоання положень договору про попередню оплату замовлених послуг позивачем здійснено сплату коштів: на користь ФОП ОСОБА_2 в загальній сумі 348 000,00 грн., та на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 3000,00 грн. та 12 000,00 гнр. відповідно.
Крім того, додатково готівкою сплачено кошти за проживання двох робітників ФОП ОСОБА_2 в розмірі 8265,00 грн., транспортні прослуги - 1500,00 грн.
Позивач зауважує, що виготовлена відповідачем конструкція не відповідала описам, наведеним у технічіній документації як невід'ємній частині договору, фактично не виконано захист матеріалів деревини, що призвело до пошкодження матеріалів, придбаних за кошти замовника.
Так, 30.05.2023 року замовником виявлено факт пошкодження та приведення до непридатності дошок підлоги, відеодоказ відповідних обставин передано ФОП ОСОБА_2 .
У зв'язку з наведеним позивачем скеровано до відповідача заяву з вимогою розірвання договору.
В подальшому, 05.06.2023 року ФОП ОСОБА_2 вивіз будівелені матеріали, сплачені кошти не повертає.
Позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги ст. ст. 837, 849 ЦК України, які визначають ознаки договору підряду, наслідки невиконання зобов'язань підрядником або прострочення виконання зобов'язань, ст. 1212 ЦК України як умову повернення безпідставно набутого, та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 372 765, 00 грн., відшкодувати витрати з оплати судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідачем подано відзив на позовну заяув, в якому в підставу заперечень з приводу заявлениих вимог вказано на відсутність події вчинення правочину, підпис на договорі як досягнутих домовленостей сторін відповідач не проставляв.
Відповідач також заперечує отримання коштів саме від ОСОБА_1 .
В судовому засідані представник позивача позовні вимоги підтримав.
Додав, що кошти на корить ФОП ОСОБА_2 сплачувались за проханням позивача її знайомими, тобто з наданням їм власних коштів ОСОБА_1 для виконання відповідних банківських операцій. Вказане пов'язувалось зі станом здоров'я позивача.
Також зауважив, що наведені в позовнй заяві ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснювали підготовку технічної документації, доставлення матеріалів за місцем їх улаштування.
Кошти в сумі 8265,00 грн. на 1500,00 грн. сплачено готівкою робітникам.
Відповідач в судове засіданя не з'явився, неодноразово подавав заяви про відкладення слухання справи.
Будь-які докази про поважність причин неявки суду не надав.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутності відповідача на підставі п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.
Судом встановлено, що 17.03.2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 233, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 як виконавець послуг зобов'язався виготовити протягом 1 місяця з дати підписання договору і внесення авансу наступне замовлення: альтанка 6500*4500 модульна, каркасно щитова, утеплена, 1 - комплект, згідлно з додатком № 1 та установити її за адресою: АДРЕСА_1 .
До висновку про фактичне укладення договору з домовленістю про виготовлення каркасної конструкції та її улаштування за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить з таких міркувань.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
У ст. 638 ЦК вказано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 218 ЦК встановлено правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину. Вказано, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджені судом докази, а саме: витяги з переписки, що велась за участі позивача і вказує на обговорення питання виготовлення, технічного оснащення та іншої деталізації замовленої конструкції, прийняття участі в такій переписці особи (осіб), яка рекомендує відвідати сайт підприємства, обмінюється кресленнями, у тому числі з остаточним погодженням (а.с.198-199), наводить дані про суми грошових коштів, необхідних для сплати; електроні докази з відеофіксацією улаштованої конструкції в умовах дощових опадів; квитанції з відомостями про фактичний переказ коштів, що оцінюються судом як за окремим значенням, так і за сукупнім охопленням, вказують на виникнення правовідносин, заснованих на укладеному договорі підряду.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовуються обставини отримання коштів, відомості про інші підстави набуття відповідних сум не наводяться.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування.
Правове врегулювання питань, пов'язаних із розірванням укладеного договору, виокремлює, у свою чергу, можливість розірвання договору за згодо сторін, в односторонньому порядку у випадках, визначених законом або договором, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Відповідні положення є схожими з вимогами, викладеними в ч.ч. 1, 2 ст. 849 ЦК України.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 року по справі № 910/21154/17 зазначив: «Верховний Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, зосередившись на з'ясуванні підстав для відмови позивача від договору підряду відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, залишили поза увагою частину 4 статті 849 ЦК України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін»…
В даному випадку слід звернути увагу, що позивачем на ім'я відповідача направлено заяву від 30.05.2023 року з повідомленням про розірвання договору, а відповідач, свою чергу, прибрав матеріали конструкції з належної позивачу земельної ділянки.
Вказане свідчить про те, що замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору, а відтак договір є розірваним.
Зазначені обставини є одночасною підставою вважати договір розірваним за одностороннім волевиявленням замовника згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки сторонами не заперечується, що після повернення матеріалів конструкції виконавцю послуг домовленість щодо продовження виконання замовлених послуг не досягалась, отже є очевидним, що виконання роботи у визначений строк є неможливим.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
З'ясувавши відомості про те, чи мала місце одностороння відмова замовника від договору та чи був повідомлений підрядник про цю відмову, суд вважає необхідним надати оцінку обставинам щодо оплати замовником виконаної підрядником роботи, чи існують правові підстави для неповернення підрядником замовнику частини коштів.
Як зазначалось вище, кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надаючи оцінку наданим позивачам доказам на підтвердження переказу коштів, суд приходить до висновку про підтвердження відомостей щодо перерахування коштів на ім.»»я ОСОБА_2 на загальну суму 348 000,00 грн. на виконання зобов'язань за договором від 17.03.2023 року. Фактичне проведення банківських операцій іншими особами з використанням кошів, належних позивачу, що підтверджено поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не може позбавляти замовника на повернення на її користь безпідставно утриманого.
З приводу інших грошових сум, заявлених на відшкодування, переказаних, зокрема, на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в сумах 3000,00 грн. та 12 000,00 грн. відповідно, суд зауважує на відсутності належних доказів в доведення фактичного здобуття таких сум саме фізичною особою-підприємцем, відомості щодо перебування таких осіб у трудових відносинах або відносинах цивільно-правового характеру з їх наслідком - передання коштів фізичний особі-підприємцю, судом не здобуто. З характеру спору слідує, що відповідні особи здійснювали роботи зі складення креслень, а також доставки товару, що не виключає можливості їх діяльності як самостійних суб'єктів.
Не є достатньо підтвердженими наданими доказами також вимоги про стягнення коштів за проживання двох робітників ФОП ОСОБА_2 в розмірі 8265,00 грн., транспортних прослуг - 1500,00 грн.
Отже, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів в підтвердження відомостей про розмір витрат, які він міг зазнати внаслідок часткового виконання замовлених послуг, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягує з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання умов договору на поставку та монтаж малої архітектурної форми кошти в сумі 348 000,00 грн.
З огляду на те, що виниклий спір заявлено позивачем в розрізі вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачає звільнення від сплати судового збору на всіх стадіях судового процесу, суд на підставі ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
За змістом п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не позбавлена права на подання заяви щодо повернення сплаченої суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 258-273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір № 233 від 17.03.2023 року поставки та монтажу малої архітектурної форми, укладений між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , сплачені на виконання умов договору на поставку та монтаж малої архітектурної форми кошти в сумі 348 000,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4553,00 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне рішення суду буде виготовлене 15.03.2024 року.
Суддя: Д.М. Лєдньов