Справа № 456/1140/24
Провадження № 2/456/623/2024
про залишення позовної заяви без руху
14 березня 2024 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
Представник позивача - адвокат Комарницький Е.Г. звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 12.03.2020 Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №64; залишити проживати малолітнього ОСОБА_3 разом з позивачем у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк представнику позивача для усунення недоліків позовної заяви.
12.03.2024 представник позивача звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про залишення дитини проживати з матір'ю ОСОБА_1 , покликаючись на те, що ухвала суду від 01.03.2024 стосувалася лише цих позовних вимог.
Наведені доводи представника позивача, викладені в заяві від 12.03.2024 дійсності не відповідають, а тому позовну заяву слід залишити повторно без руху, з огляду на таке.
В ухвалі Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2024 року в частині позовних вимог про розірвання шлюбу було вказано про те, що до позовної заяви долучено заяву про відстрочення сплати судового збору, в якій представник позивача покликається на тяжке матеріальне становище позивача.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач повинен оплатити судовий збір за подання усіх позовних вимог, як немайнового характеру кожної вимоги, так і майнового.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 складає 3028 грн. Тобто, судовий збір за подання позовної вимоги складає 1211,20 грн.
Дослідивши заяву про відстрочення сплати судового збору, суд звертає увагу, що надані представником позивача докази не свідчать про відсутність у неї доходів, майна тощо, за рахунок яких можливо сплатити судовий збір у встановленому законом порядку. Враховуючи, що позивач є особою працездатного віку, відсутність об'єктивних обставин, які би свідчили про неможливість працевлаштування позивача, суд вважає, що позивачем не доведено неможливість сплати судового збору.
Водночас однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, суд вважає, що позивач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов'язок сплати судового збору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу слід сплатити судовий збір або надати належні докази неможливості сплати такого.
Суд зауважив, що до матеріалів позовної заяви, окрім цього не долучено оригінал свідоцтва про укладення шлюбу.
Залишаючи повторно позовну заяву без руху, суд зауважує, що вказані вимоги ухвали суду не виконано, доказів на підтвердження сплати судового збору або неможливості сплати такого, як і оригінал свідоцтва про укладення шлюбу представником позивача до суду не подано, що унеможливлює відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.
Крім цього представник позивача просив залишити проживати малолітнього ОСОБА_3 разом з нею, позивачем у справі.
В заяві від 12.03.2024 представник позивача просить в цій частині залишити позовну заяву без розгляду, покликаючись на правові приписи ч.5 ст.257 ЦПК України.
Однак суд, не вправі застосувати норми ст.257 ЦПК України, оскільки провадження в справі відкрито не було.
А тому позовна заява і в цій частині повторно повинна бути залишена без руху, оскільки сторона позивача своє волевиявлення висловила в порядку норм ЦПК, які не підлягають застосуванню в даному випадку.
Суд звертає увагу, що обраний спосіб судового захисту суперечить чинному законодавству.
Якщо представник позивача просить визначити місце проживання дитини з позивачем, слід врахувати таке.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 складає 3028 грн. Тобто, судовий збір за подання вказаної позовної вимоги складає 1211,20 грн.
Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
В постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі N 200/952/18 (провадження N 61-14859св19) вказано, що "Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло".
Беручи до уваги вищевикладене, позивачем не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між подружжям існує спір щодо визначення місця проживання дитини, з матеріалів позовної заяви незрозуміло з ким і за якою адресою на даний час проживає дитина подружжя.
Позовна заява не містить відомостей про звернення позивача до служби у справах дітей з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даних органів у розгляді її звернення.
З позову слідує, що між сторонами спір щодо визначення місця проживання дітей як такий відсутній, тобто позивачем не вказано в чому саме полягає спір між нею та відповідачем, не надано до матеріалів позову медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дітей), акти обстеження житлово-побутових умов як позивача так і відповідача, документи, що підтверджують право власності на житло у позивача.
Отже, дана позовна заява повинна бути залишена без руху, так як по змісту та формі подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме:
- необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини;
- до матеріалів позовної заяви не додано висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України;
- звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу матері (батька) дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше;
- позивачем не надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, на предмет визначення місця проживання дитини.
Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З положень частини 5статті 177 ЦПК України слідує, що позивач зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та, відповідно до частини 2статті 83 ЦПК України, такі докази мають бути подані разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини залишити без руху.
Повідомити представника позивача - адвоката Комарницького Едуарда Григоровича про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Л.Бучківська