Справа № 308/16875/22
14.03.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/83/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022071030000658, внесеному 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, до двох місяців, а саме, до 13.03.2024 включно.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що однією з підстав для скасування судового рішення є те, що його підзахисному ухвалою Ужгородського міськрайонного суду продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 грудня 2022 року, водночас 15.12.2022 досудове розслідування закінчено. Зазначає, що 18 грудня 2022 року, строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , обраний на стадії досудового розслідування, закінчився, отже жодних правових підстав для тримання ОСОБА_7 під вартою з 19.12.2022 не було. Також адвокат ОСОБА_6 вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами. На переконання апелянта, прокурор не обґрунтував необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду та від органів досудового розслідування, не може впливати на свідків, експерта та інших учасників кримінального провадження та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зазначає, що місцевий суд не обґрунтував необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Зауважує, що місцевий суд залишив поза увагою те, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання. Сторона захисту також вважає, що визначений місцевим судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_5 , і позаяк обвинувачений ОСОБА_5 заставу не вніс, тому є необхідність переглянути розмір застави та зменшити його. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував те, що прокурор порушив встановлену законом процедуру подання клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позаяк ним пропущено строк подання такого. Також адвокат ОСОБА_6 зазначає, що 27.08.2023 ним подано клопотання про зміну запобіжного заходу, однак судом таке не розглянуте. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності обвинуваченого, захисника, прокурора, неявка яких з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор та обвинувачений належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги від прокурора, обвинуваченого не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не працюючий); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків - переховування ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показів на його користь, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, які на даний час не відпали та не зменшилися.Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, або іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й особистого зобов'язання.
Як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд визнає та відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що: 15 грудня 2022 року досудове розслідування закінчено, а отже 18.12.2022 строк тримання під вартою закінчився, тому 19.12.2022 жодної законної підстави щодо тримання обвинуваченого під вартою не існувало; оскільки ухвалою слідчого судді від 17.11.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_5 під вартою у межах строку досудового розслідування, що свідчить про те, що цей запобіжний захід вже не підлягав продовженню після закінчення досудового розслідування, тому 19.12.2022 суд повинен був обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід, а не продовжувати його.
Із цих підстав, як такі, що не спростовують наявність вищеописаних ризиків і не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, у тому числі особистого зобов'язання, - апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що клопотання подано із пропуском встановленого законом строку. При цьому, береться до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 брав участь у розгляді клопотання про продовження строку його тримання під вартою, що підтверджується журналом судового засідання (а. к. п. 226 - 227).
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано залишив без зміни раніше визначений ОСОБА_5 розмір застави у межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198400 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 13.03.2024, залишивши без зміни раніше визначений розмір застави.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 13.03.2024 включно з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді