07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4303/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2023 ( суддя першої інстанції Татаринов Д.В.) в адміністративній справі №280/4303/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ від 23 травня 2022 року № 30 (з основної діяльності) Про підсумки службового розслідування начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, яким на нього, накладене дисциплінарне стягнення догана. Також визнати протиправним та скасувати наказ від 26 травня 2022 року № 33 (з основної діяльності) Про притягнення до матеріальної відповідальності начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, яким його, притягнуто до матеріальної відповідальності за збитки, нанесені державі на суму 46 727,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку із загостренням ситуації у м. Маріуполь, 20 березня 2022 року отримав усний наказ від начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального Відділу Військової служби правопорядку підполковника Мельничука ІО.В. про вихід з м. Маріуполь, по зеленому коридору під виглядом цивільного населення, Тож, свою зброю та боєприпаси, з якими військовослужбовець вибув у відрядження: АКС-74 № НОМЕР_1 , набої 5.45мм ПС-120 шт, (маркування 270/82 - 120 шт.) залишив за місцем дислокації, де на той момент залишався старший офіцер відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Запорізького зонального Військової служби правопорядку капітан ОСОБА_2 , (відмовився виходити, у зв'язку з відсутністю письмового наказу вищого командування). Зброю та боєприпаси залишив добровільно без підписання акту приймания-передачі або інших облікових документів, залишив за місцем дислокації - у локомотивному депо м Маріуполь. 21 березня 2022 року о 13.00 сержант ОСОБА_1 прибув до м. Запоріжжя. Де зараз знаходиться стрілецька зброя та боєприпаси йому не відомо. На підставі Акту службового розслідування від 20 травня 2022 року начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку № 30 23 травня 2022 року видано наказ, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення “догана”. Крім того, 26 травня 2022 року начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку видано наказ №33, яким до матеріальної відповідальності офіцера відділення Військової служби правопорядку притягнуто сержанта ОСОБА_1 за збитки нанесені державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності на суму 46727,20 грн., шляхом стягнення щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що військовослужбовці убували з відрядження м. Маріуполь за усним розпорядженням начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_3 зброю та боєприпаси залишили в місці тимчасової дислокації порушуючи правила зберігання стрілецької зброї, боєприпасів під час ведення бойових дій, проведення операції Об'єднаних сил. З відрядження повернулись без закріпленої за ними зброї та боєприпасів. Однак статтею 1 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" на військовослужбовців покладено обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону. Пунктом 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 червня 2005 року №309 (зі змінами) встановлено, що військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та закріплений за Запорізьким зональним відділом військової служби правопорядку.
Відповідно до наказу начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 23 квітня 2022 року №65 “Про призначення службового розслідування”, у порядку, передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов втрати стрілецької зброї та боєприпасів у запорізькому зональному відділі Військової служби правопорядку, встановлення винних осіб та встановлення суми збитків.
На виконання наказу начальника Генеральною штабу Збройних Сил України від 28 грудня 2021 року 186/дск. відповідно до наказу начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 1101, 2022 № 4 (по стройовій частині) вибули відрядження до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військової комендатури м. Маріуполь) Донецької області з метою виконання завдань за призначенням: сержант ОСОБА_1 начальник групи охорони та патрульно- постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової Служби правопорядку 4 автоматом АКС-74 № 2701391. набої 5.45 мм ГІС-120 шт. (маркування 270/82 - 120 шт.).
Службовим розслідуванням, відповідно до відомості закріплення зброї за особовим складом відділення Військової служби правопорядку (м. Мелітополь) Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку інвентарний. № 20, 5,45 встановлено, що автомат АКС-74 № НОМЕР_1 та набої 5,45 мм ІПС-120 шт. (маркування 270/82 - 120 шт.) закріплено за сержантом ОСОБА_1 та отримано ним під підпис 05 січня 2022 року.
Отримання ОСОБА_4 зброї та боєприпасів підтверджується також витягом з Книги видачі зброї та боєприпасів Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку інв. №2503.
Службовим розслідуванням, з письмових пояснень ОСОБА_1 від 25 квітня 2022 року встановлено, що з 12 січня 2022 року позивач виконував завдання сержанта за призначенням у відділенні Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку. Після повномасштабного вторгнення у м. Маріуполь окупаційних військ російської федерації з 24 лютого 2022 року виконував завдання з охорони та оборони за місцем відрядження. У зв'язку із загостренням ситуації у м. Маріуполь. 20 березня 2022 року отримав усний наказ від начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника Мельничука Ю.В. про вихід з м. Маріуполь, по зеленому коридору під виглядом цивільного населення. Тож, свою зброю та боєприпаси, з якими військовослужбовець вибув у відрядження: АКС-74 № НОМЕР_1 , набої 5.45мм ПС-120 шт. (маркування 270/82 - 120 шт.) залишив за місцем дислокації, де на той момент залишався старший офіцер відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Запорізького зонального Військової служби правопорядку капітан ОСОБА_2 (відмовився виходити, у зв'язку з відсутністю письмового наказу вищого командування). Зброю та боєприпаси залишив добровільно без підписання акту приймання-передачі або інших облікових документів, залишив за місцем дислокації - у локомотивному депо м Маріуполь. 21 березня 2022 о 13 год. 00 хв. сержант ОСОБА_1 прибув до м. Запоріжжя. Де зараз знаходиться стрілецька зброя та боєприпаси йому не відомо.
Підсумовуючи надані військовослужбовцями пояснення, вбачається, що всі військовослужбовці убували з відрядження м. Маріуполь за усним розпорядженням начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_3 , зброю та боєприпаси залишили в місці тимчасової дислокації порушуючи правила зберігання стрілецької зброї, бо під час ведення бонових дій, проведення операції Об'єднаних сил. З відрядження повернулись без закріпленої за ними зброї та боєприпасів.
З акту службового розслідування, що надійшов з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку за вх. № 130/681 від 19 квітня 2022 року встановлено, що начальник відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковник ОСОБА_3 теж, самовільно прийнявши рішення на вихід з м. Маріуполь. Покинув пункт тимчасової дислокації відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, заливши там всю зброю та боєприпаси. За результатами вищезазначеного службового розслідування посадовими особами Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підготовлене повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками в діях підполковника ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 наказу командира оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (по стройовій частині) від 26 березня 2022 року №63, вищезазначені військовослужбовці вважаються такими, що вибули зі складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях з 20 березня 2022 року.
Відповідно до наказів начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 22 березня 2022 року № 71 (по стройовій частині) сержант ОСОБА_1 прибув і військової комендатури м. Маріуполь Донецької області та приступив до виконання службових обов'язків.
10 квітня 2022 року за вх. № 130/616 від начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку надійшла телеграма, з якої встановлено, що у своїх письмових поясненнях вiд 21 березня 2022 року підполковник ОСОБА_3 повідомив, що військовослужбовці, які вибували гуманiтарним коридором, зброю та боєприпаси залишили в локомотивному депо м. Маріуполь, де залишався капітан ОСОБА_2 (відмовився виходити без наказу вищого командування). Зброя та боєприпаси, які закріплені за військовослужбовцями Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку у підрозділі Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Маріуполь) відсутні. Враховуючи бойову обстановку, що склалась у м. Маріуполь Донецької області, місцезнаходження військового майна встановити не виявляється можливим.
16 травня 2022 року до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку надійшла відповідь Головного управління національної поліції у Запорізькій області щодо внесення ними вищезазначеної зброї та боєприпасів до інформаційної підсистеми "Кримінальна зброя" ITC "Iнформацiйний портал Національної поліції України", надані довідки (форми 3) у кількості 8 штук.
02 травня 2022 року посадовими особами відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку за підписом начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку направлені до територіального управління Державного бюро розслідувань м. Мелітополь повідомлення них №№ 101/1006. 101/1007. 101/1008 про кримінальні правопорушення передбаченого частиною 3 статті 413 Кримінального кодексу України, втрата ввіреної для службового користування зброї, що була вчинена в умовах стану військовослужбовцями Запорізького зонального відділу військової Служби правопорядку: сержантом ОСОБА_1 .
Але, 13 травня 2022 року з територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську надійшли відповіді, з яких встановлено, що із змісту повідомлень не вбачається достатніх об'єктивних даних, які б вказували на протиправні дії з боку військовослужбовців Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, оскільки повідомлення містять лише вказівку, що з боку останніх мало місце вчинення злочину, без будь-якої конкретизації обставин скоєння кримінального правопорушення. Таким чином, системним аналізом змісту повідомлень про кримінальне правопорушення встановлено, що вони не відповідають положенням закону, а тому достатні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування на теперішній час відсутні.
Для отримання вартісної оцінки шкоди завданої державі внаслідок втрати стрілецької зброї та боєприпасів, які знаходяться у військовій частині НОМЕР_2 , відповідно до пункту 3 Розділу VIII Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), командиру військової частини НОМЕР_2 було направлено лисі за вих. № від 25 квітня 2022 року № 101/880.
11 травня 2022 року від комісії військової частини НОМЕР_2 отримано, затверджену командиром, довідку розрахунок про вартісну оцінку шкоди заподіяної державі, з якої встановлено залишкову вартість: 5,45 мм АКС-74 № НОМЕР_1 - 4605,56 грн., набої 5,45 мм ПС - 120 шт. (270/82) -67,16 грн.
Сержантом ОСОБА_1 нанесено збитки державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності, стягненню підлягає 46 727,20 грн.: 5,45 мм АКС-74 № НОМЕР_1 - 4605,56 грн. х 10=46055,60 грн. набої 5,45 мм ПС - 120 шт. (270/82) - 67,16 грн. х 10 = 671,60 грн.
Вказані обставини підтверджуються Витягом з Акту службового розслідування від 20 травня 2022 року.
На підставі вказаного акту 23 травня 2022 року видано наказ начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку № 30, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення “догана”.
Крім того, 26 травня 2022 року начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку видано наказ №33, яким притягнуто до матеріальної відповідальності офіцера відділення Військової служби правопорядку сержанта ОСОБА_1 за збитки нанесені державі, з урахуванням підвищеної матеріальної відповідальності на суму 46727,20 грн.., шляхом стягнення щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
Вважаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 дисциплінарної та матеріальної відповідальності незаконними та необґрунтованими позивач звернувся до суд із позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV; далі за текстом Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV; далі за текстом Дисциплінарний статут), Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року № 1075-XI, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608.
Так, відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як передбачено ст.ст.26,27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Додатково правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300; далі за текстом Положення №300), згідно з п.п.3.1.7 якого у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440 (Інструкція №440) і визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст.ст.47,84-88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017р. №608; далі за текстом Порядок №608).
За визначенням п.2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (п.7 Порядку № 608).
Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Розділом ІІІ Порядку № 608 визначено порядок проведення службового розслідування.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п.1 розділу ІІІ Порядку № 608).
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку № 608).
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення (п.3 розділу V Порядку №608).
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
висновки службового розслідування;
пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити (п.4 розділу V Порядку № 608).
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (п.5 розділу V Порядку № 608).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 6 розділу V Порядку № 608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (п.1 розділу VІ Порядку № 608).
Висновок службового розслідування розглянуто та затверджено начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку 30.05.2022 року, про результати службового розслідування видано наказ від 23.05.2022 № 30.
З матеріалів справи встановлено, що наказу начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку від 11 січня 2022 року №4 (по стройовій частині) вибув у відрядження до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військової комендатури м. Маріуполь) Донецької області з метою виконання завдань за призначенням з автоматом АКС-74 № НОМЕР_1 , набої 5,45 мм ПС-120 шт. (маркування 270/82- 120 шт.). З 12 січня 2022 року виконував завдання за призначенням у відділенні Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку. Після повномасштабного вторгнення у м. Маріуполь окупаційних військ рф, з 24 лютого 2022 року виконував завдання з охорони та оборони за місцем відрядження. У зв'язку із загостренням ситуації у м. Маріуполь, 20 березня 2022 року отримав усний наказ від начальника відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника Мельничука Ю.В. про вихід з м. Маріуполь по зеленому коридору під виглядом цивільного населення. Тож, свою зброю та боєприпаси, з якими я вибув у відрядження: АКС-№ НОМЕР_1 , набої 5,45 мм ПС-120 шт. (маркування 270/82 - 120 штук) я залишив за місцем дислокації, де на той момент залишався старший офіцер відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку капітан ОСОБА_2 (відмовився виходити, у зв'язку з відсутністю письмового наказу вищого командування). Зброю та боєприпаси передав йому добровільно без підписання акту приймання-передачі, залишив за місцем дислокації- у локомотивному депо м. Маріуполь….”.
Таким чином під час проведення службового розслідування встановлено наявність шкоди, протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди стосовно позивача.
Статтею 9 Закону №160-IX визначені обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.1,3 ст.9 Закону завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Відповідно до частини 4 розділу VI Порядку 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
З огляду на викладене спірний наказ про підсумки службового розслідування від 23.05.2022 №30 прийнято обґрунтовано, правомірно та законно.
Крім того, вимоги позивача щодо скасування наказу № 30 від 23.05.2022 року вцілому є некоректними, оскільки стосуються не лише позивача
Щодо скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.
Проаналізувавши даний акт, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що службове розслідування проведено поверхнево, без вивчення всіх обставин справи, що призвели до втрати військового майна, без встановлення: вини військовослужбовця; причинного зв'язку між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; без конкретизації вимог нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; без з'ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню.
Так, відповідно до статті 101 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Відповідно до статті 102 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний:
-підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності;
-керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля);
-організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля);
-знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою;
-знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля);
-постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов'язку;
-з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу;
-знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю;
-виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення;
-здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад;
-виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу;
-щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки;
-стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки;
-здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт;
-підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля);
-керувати господарством батальйону (корабля).
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3).
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди (ч. 2 ст. 3).
Приписами частин 2, 3 статті 5 цього ж Закону, командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої, шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Вказані обставини та факти відповідачем в ході службового розслідування не з'ясовувались та не встановлювались.
Що свідчить про поверхносне з'ясування обставин.
Суд апеляційної інстанції враховує, що під час перебування у відрядженні позивача керівництво не могло фізично здійснювати контроль за діями своїх підлеглих в частині перевірки наявності військового майна, закріпленого за військовослужбовцем, тому матеріально-відповідальною особою з незалежних від нього причин є позивач.
Отже, втрата військового майна відбулася під час переїзду з м.Маріуполь в пункт постійної дислокації м. Запоріжжя саме з вини позивача.
Вимогами ст. 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зокрема передбачено, що командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Пропонуючи притягнути позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, комісія зазначає про порушення ним ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України.
Суд зазначає, що положення абзацу 1 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не встановлюють жодних посадових обов'язків, обґрунтовують лише необхідність покладення на військовослужбовців загальних обов'язків, зокрема пов'язують їх з необхідністю виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України.
Ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України говорить про те, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно з вимогами ч.1 ст.3 розділу 1 цього Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 3 розділу 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1)наявність шкоди;
2)протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3)причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4)вина особи в завданні шкоди.
Розділ ІІ Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлює види матеріальної відповідальності військовослужбовців. Зокрема, ст.5 Закону визначає підстави і межі матеріальної відповідальності за шкоду, завдану з необережності (обмежена матеріальна відповідальність), ст.6 Закону визначає підстави і межі матеріальної відповідальності за шкоду, завдану з вини особи у визначених випадках, серед яких виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності.
В даному випадку такі умови не встановлено.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2023 в адміністративній справі №280/4303/22 скасувати.
У справі прийняти нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07 березня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров