14 березня 2024 р. Справа № 520/19683/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 30.10.23 у справі №520/19683/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з урахуванням ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40%, а також відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 пенсію за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі 80 % грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з включенням до грошового забезпечення надбавки за специфічні умови проходження служби (44,84%) у розмірі 3026,70 грн. та премії (95,78%) у розмірі 9364,12 грн., а також з урахуванням ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40 %, а також відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %, а також з доплатою як інваліду війни 2 групи, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, та провести відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених та утриманих сум.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування йому пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з урахуванням ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40%, а також відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %, є протиправною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі 80 % грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з урахуванням ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40%, а також відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі 80 % грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з включенням до грошового забезпечення надбавки за специфічні умови проходження служби (44,84%), премії (95,78%), з урахуванням ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40 %, а також відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %, а також з доплатою як інваліду війни 2 групи, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, з урахуванням фактично сплачених та утриманих сум.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №520/19683/23 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що органи ПФУ здійснюють нарахування пенсії на підставі наданих їм іншими органами довідок та не наділені повноваженнями самостійно визначати, зокрема, причину інвалідності отримувача пенсії. Документами МСЕК підтверджено причину інвалідності позивача - захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - тільки у періоди до 28.01.2021 року та з 29.03.2023 року. Також зазначає, що Головне управління не було стороною у справі № 520/10696/22, відповідно, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 не покладено будь-яких зобов'язань на головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Вважає, що за відсутності документів МСЕК, що підтверджують причинний зв'язок інвалідності позивача з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за період з 01.02.2021 по 31.03.2023, відповідач не мав законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці в пенсії за цей період.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №520/10696/22 без змін.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992.
Станом до 28.01.2021 позивач отримував пенсію з урахуванням статусу ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС.
17.02.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшло рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом від 28.01.2021 № 1, яким ОСОБА_1 відмовлено у заміні посвідчення «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно витягу з протоколу №1 від 28.01.2021 вбачається, що підставою відмови у заміні посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» став висновок про відсутність документів, які підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10696/22 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом від 28.01.2021 №1, в частині визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорії 1 серії НОМЕР_1 та в частині відмови ОСОБА_1 у заміні посвідчення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян». Зобов'язано Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації прийняти рішення про заміну посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 , видане Харківською обласною державною адміністрацією 10.08.1998 на ім'я ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» на відповідне посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
У зв'язку з виконанням вищенаведеного рішення суду позивач отримав та надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виписку з акта огляду МСЕК, згідно з якою з 29.03.2023 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а також копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1987 році 1 категорії, серія НОМЕР_2 від 29.03.2023 та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, серія НОМЕР_3 від 19.04.2023 року.
На підставі наданих документів ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2023 року відповідно до його статусу, а саме: відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_1 встановлено основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни; до грошового забезпечення повернуто надбавку за специфічні умови проходження служби (44,84%) - 3026,70 грн.; до грошового забезпечення повернуто премію (95,78%) - 9364,12 грн. відповідно до ст. 25 Закону, встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40 %; відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, основний розмір пенсії збільшено на 25 %; повернуто доплати як інваліду війни 2 групи, отриманих при виконанні обов'язків військової служби.
Позивач, вважаючи, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування йому пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з урахуванням ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40%, а також відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25%, є протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Закон №796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Приписами ст.10 Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 01.10.2017 №2148-VІІІ статтю 59 Закону №796-XII викладено у новій редакції згідно якої, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно п.9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Колегія суддів зазначає, що попередня редакція ч.3 ст.59 Закону №796-XII передбачала, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Відтак, з огляду на наведене вище, обов'язковою умовою для обчислення пенсії по інвалідності або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, залишилась вимога про проходження особою дійсної строкової служби.
Частиною третьою статті 59 Закону №796-XII (в редакції Закону України від 01.10.2017 №2148-VІІІ) право на отримання п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати поширено не лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а й на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас, вимоги щодо проходження такими особами дійсної строкової служби та отримання внаслідок зазначених обставин інвалідності залишились незмінними.
Колегія суддів звертає увагу, що норма ст.59 Закону №796-XII визначає призначення пенсій саме військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Так, Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Відтак, з огляду на наведене вище рішення, підставами для обчислення пенсії по інвалідності або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, залишились: наявність в особи статусу інвалідності; отримання статусу особи з інвалідністю виключно внаслідок участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; участь особи Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та лише під час проходження військової служби.
Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року у справі №520/10696/22 (набрало законної сили 17.03.2023 року) за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, було визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом від 28.01.2021 №1, в частині визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорії 1 серії НОМЕР_1 та в частині відмови ОСОБА_1 у заміні посвідчення відповідно до вимог постанови КМУ від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» та зобов'язано Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації прийняти рішення про заміну посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 , видане Харківською обласною державною адміністрацією 10.08.1998 на ім'я ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» на відповідне посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Так, судом у вказаному рішенні було надано правову оцінку обґрунтованості рішенню Комісії оформленому протоколом №1 від 28.01.2021, яким позивачу відмовлено у заміні посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» з підстав відсутності документів, які підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження, визнавши його таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм Порядку №551 та прийнятого без урахування всіх фактичних обставин, а тому його скасовано в судовому порядку. Окрім того, у цьому ж рішенні судом констатовано, що позивачу вже було встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідачем не надано доказів щодо позбавлення позивача в судовому, чи в іншому порядку цього статусу.
Відтак, обставини первинного встановлення позивачу інвалідності ІІ групи ще з 2007 року (довідка МСЕК від 19.02.2007 №014135, а.с.18) з підстав захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС фактично не оскаржується сторонами, а безпідставність перегляду 28.01.2021 року обставин набуття позивачем інвалідності підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10696/22, яким скасовано відповідне рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації від 28.01.2021, що мало своїм наслідком поновлення позивачу лише з 29.03.2023 року (шляхом видання відповідної довідки МСЕК, а.с.25) статусу інваліда ІІ групи з підстав захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Колегія суддів зазначає, що обставини протиправного прийняття Комісією рішення від 28.01.2021 року про перегляд обставин набуття позивачем інвалідності, скасованого в судовому порядку, внаслідок чого лише 29.03.2023 року ОСОБА_1 поновлено в статусі інваліда ІІ групи з підстав захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не можуть спростовувати факту перебування позивача, як з 2007 року, так і у період з 28.01.2021 по 29.03.2023 у вказаному статусі, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, згідно ч.2 ст.77 КАС України, не надано до суду доказів щодо позбавлення позивача в судовому чи в іншому порядку цього статусу.
Доводи апеляційної скарги про те, що документами МСЕК підтверджено причину інвалідності позивача - захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - тільки у періоди до 28.01.2021 року та з 29.03.2023 року, при цьому за відсутності документів МСЕК, що підтверджують причинний зв'язок інвалідності позивача з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за період з 01.02.2021 по 31.03.2023, відповідач не мав законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці в пенсії за цей період, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із наведеними вище висновками суду.
Доводів апеляційної скарги про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не було стороною у справі №520/10696/22, а відтак рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 на нього не покладено будь-яких зобов'язань колегія суддів відхиляє, оскільки ці доводи не впливають на наведені вище висновки суду та на вирішення даної справи в цілому.
Оскільки ОСОБА_1 протиправно позбавили статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, унаслідок чого позивач отримував з 01.02.2021 по 31.03.2023 пенсію меншого розміру, останній має право на виплату йому пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 з урахуванням виключених показників.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі у розмірі 80 % грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з урахуванням ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40%, а також відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %.
Оскільки право на отримання пенсії по інвалідності належного розміру у випадку ОСОБА_1 є похідним від статусу учасника ліквідації наслідків аварії та постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, то відновлення порушеного права в частині підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС свідчить про право та необхідність у відновленні належного рівня пенсійного забезпечення за той період, коли таке право було порушено, а саме з 01.02.2021 по 31.03.2023.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи те, що пенсійним органом фактично не ставиться під сумнів право позивача на такі складові пенсійного забезпечення як надбавка за специфічні умови проходження служби (44,84%), премії (95,78%), а також з урахуванням ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40%, та відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 %, та доплати як інваліду війни 2 групи, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в пенсії за період з 01.02.2021 по 31.03.2023 у розмірі 80 % грошового забезпечення відповідно до ІІ групи інвалідності внаслідок війни та з включенням до грошового забезпечення надбавки за специфічні умови проходження служби (44,84%), премії (95,78%), з урахуванням ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено підвищення до основного розміру пенсії згідно зі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 у розмірі 40 %, а також відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381, якою основний розмір пенсії збільшено на 25 % та з доплатою як інваліду війни 2 групи, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, з урахуванням фактично сплачених та утриманих сум.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, не було доведено (доказано) правомірності власної бездіяльності, яка є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/19683/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський