14 березня 2024 року справа №200/4529/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 200/4529/23 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання рішення протиправними та скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -
В серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі відповідач), в якому просив суд: визнати незаконним рішення відповідача від 11.08.2023 №056550005425 про відмову у призначені позивачу пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 виданої на ім'я позивача дата заповнення 10.02.1985; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу служби в органах МНС України з 29.07.2004 по 07.07.2016; зобов'язати відповідача зарахувати період військової служби з 12.06.1987 по 30.05.1989 до страхового стажу; зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 05.01.2023 згідно заяви від 02.08.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Проте, рішенням відповідача від 11.08.2023 №056550005425 в призначенні пенсії відмовлено, в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Як зазначено в рішенні, до страхового стажу не зараховано до страхового стажу періоди роботи які вказані в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , у зв'язку із тим, що дата народження записана в трудовій книжці колгоспника іншою ручкою.
Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 200/4529/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 11.08.2023 № 056550005425. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова, у тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 31.12.1998 в колгоспі ім. ОСОБА_2 ; з 24.09.2004 по 31.05.2016 служби у Головному управлінні МНС України в Донецькій області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.08.2023 з урахуванням висновків суду. В інший частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач звернувся із заявою щодо призначення пенсії за віком, відповідно до п.4 ст. 115 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Закону України, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років (право по 31.12.2023).
Вказує, що з матеріалів електронної пенсійної справи позивача за результатами розгляду заяви від 02.08.2023 відповідачем прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 056550005425 з 11.08.2023. Страховий стаж позивача становить 8 років 10 місяців 07 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано дані трудової книжки колгоспника (дата народження дописана іншою ручкою, необхідно надати підтверджуючу довідку про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні). Виходячи з цього робить висновок про те, що заявник не має права на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно паспорту України № НОМЕР_2 , учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , 02.08.2023 позивачем було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За принципом екстериторіальності відповідачем розглянуто заяву та прийнято рішення від 11.08.2023 №056550005425 про відмову у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 8 років 10 місяці 07 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи які вказані в трудовій книжці колгоспника, у зв'язку із тим, що дата народження записана в трудовій книжці колгоспника іншою ручкою.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
До матеріалів справи додано:
Розрахунок стажу Форми РС-право від 01.09.2023 з якого вбачається, що позивачу зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 24.02.2000, з 03.03.2000 по 30.06.2001, з 01.07.2001 по 31.12.2001, з 02.01.2002 по 30.11.2002, з 29.08.2003 по 31.12.2003 безробіття, з 01.01.2004 по 22.07.2004 безробіття, з 01.06.2016 по 07.07.2016, з 10.07.2018 по 14.02.2019, з 17.03.2019 по 02.12.2019, з 29.10.2020 по 21.07.2022, всього стаж на право складає 8 років 10 місяців 7 днів.
Військовий квиток позивача серії НОМЕР_4 з якого вбачається, що позивач проходив службу в армії (військової служби) з 12.06.1987 по 30.05.1989.
Трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 яка виписана на ім'я ОСОБА_1 , дата заповнення 10.02.1985 і має наступні записи про періоди роботи: - з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова в тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 24.02.2000 в колгоспі ім. Калініна; - з 03.03.2000 по 30.06.2001 в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю ім. Калініна М.І; - з 01.07.2001 по 31.12.2001 в ЗАТ АПО “НАУКА”; - з 02.01.2002 по 20.08.2003 в ТОВ “НАУКА-ПАПА”; - з 29.08.2003 по 22.07.2004 - Ясинуватський міський центр зайнятості; - з 24.09.2004 по 07.07.2016 - проходив службу в МНС України; - з 10.07.2018 по 14.02.2019 - ТОВ Промекотехнологія.
Трудову книжку НОМЕР_5 позивача із періодами трудової діяльності, які не є спірними.
Довідку про реєстрацію позивача №113 від 07.10.2021 з якої вбачається, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Довідку ВПО позивача від 21.04.2022 № 1425-5002128999 з якої вбачається, що позивач має фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 .
Витяг Форми ОК-5 з відомостями за звітний періоди 1999 по 2002, 2016, 2018 по 2022.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058) право на призначення дострокової пенсії мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в ст.24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст. 24 Закону №1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058).
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
П.1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
П.17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом досліджено копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , дата заповнення 10.02.1985. Записи титульного листа трудової книжки засвідчені підписом власника трудової крижки та особи, відповідальної за видачу трудових книжок.
Розділ Відомості про роботу трудової книжки позивача містять такі записи щодо її трудової діяльності: - з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова в тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 24.02.2000 в колгоспі ім. Калініна; - з 03.03.2000 по 30.06.2001 в Сільськогосподарському ТОВ ім. Калініна М.І; - з 01.07.2001 по 31.12.2001 в ЗАТ АПО “НАУКА”; - з 02.01.2002 по 20.08.2003 в ТОВ “НАУКА-ПАПА”; - з 29.08.2003 по 22.07.2004 - Ясинуватський міський центр зайнятості; - з 24.09.2004 по 07.07.2016 - проходив службу в МНС України; - з 10.07.2018 по 14.02.2019- ТОВ Промекотехнологія.
Решта записів стосовно інших періодів судом не досліджуються, оскільки не стосуються позовних вимог у цій справі.
Як встановлено судом та вбачається з оскаржуваного рішення і розрахунку стажу, до страхового стажу позивача не зарахована трудова діяльність згідно з записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці дописано дату народження іншим чорнилом.
Крім того, відповідно розрахунку трудового стажу, не зараховано період роботи позивача з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова в тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 31.12.1998 в колгоспі ім. ОСОБА_2 , а також 24.09.2004 по 31.05.2016 служби в МНС України.
Проте, в рішенні відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком не зазначено підстави не зарахування вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу.
Суд зазначає, що відомості зазначені на титульній сторінці трудової книжки позивача щодо дати народження відповідають даним, які зазначені у паспорті громадянина України № НОМЕР_2 .
Також суд зазначає, що станом на дату першого заповнення трудової книжки позивача НОМЕР_6 , порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка містила приписи, що внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки позивача вбачається, що в графі дата народження вказано відомості про народження позивача. Якщо такі відомості й дописані ручкою іншого чорнила, то це не свідчить про недійсність записів про трудову діяльність особи.
Водночас суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Недоліки заповнення титульної сторінки трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.
Також суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні не оспорюються інші відомості, вказані у трудовій книжці, зокрема щодо періодів роботи.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував періоди трудової діяльності позивача з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова в тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 31.12.1998 в колгоспі ім. ОСОБА_2 , а також 24.09.2004 по 31.05.2016 служби в МНС України, згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 та військового квитка НОМЕР_4 до його страхового стажу.
З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення в частині не зарахування спірних періодів до страхового стажу є протиправним та підлягає скасуванню.
Також наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за віком періоди роботи з: з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова в тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 31.12.1998 в колгоспі ім. ОСОБА_2 , а також з 24.09.2004 по 31.05.2016 служби в МНС України.
Відповідно п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати. Так, відповідач не зазначив у рішенні про відмову у призначенні пенсії причину не зарахування стажу роботи позивача вказані періоди роботи, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 05.01.2023 згідно заяви від 02.08.2023, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Ст.58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку що порушені права позивач підлягають поновленню, шляхом: визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії від 11.08.2023 № 056550005425. зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на отримання пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоди роботи з 29.12.1984 по 26.07.1989 в колгоспі ім. Кірова, у тому числі період служби в армії з 12.06.1987 по 30.05.1989; з 01.01.1990 по 31.12.1998 в колгоспі ім. ОСОБА_2 ; з 24.09.2004 по 31.05.2016 служби у Головному управлінні МНС України в Донецькій області; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.08.2023 з урахуванням висновків суду.
Судом встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу службу в органах МНС України з 01.06.2016 по 07.07.2016, відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягає зарахуванню до страхового стажу період з 24.09.2004 по 31.05.2016.
Щодо вимоги позивача про призначення пенсії з 05.01.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений ч.1 ст. 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24.02.2022.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному КМУ.
Оскільки позивач зареєстрований та мешкає, як тимчасово переміщена особа, в місті Костянтинівка Донецької області (Костянтинівська МТГ), а місце його реєстрації с.Новобахмутівка, Покровського району Донецької області та відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, території Торецької МТГ, Костянтинівської МТГ. Покровської МТГ та Краматорської МТГ є територією на яких ведуться (велися) бойові дії.
З урахуванням вищевикладеного відповідач повинен розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.08.2023 саме з урахуванням норм встановлених в ст.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, тобто з дати здобуття такого права - 05.01.2023.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 200/4529/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 200/4529/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв