з питань закриття провадження у справі
04 березня 2024 року м. Рівне №564/2096/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Таргоній К.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
представника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону: Н. А. Гандзілевький,
представника Міністерства оборони України: С. А. Григорчук,
представника Військової частини НОМЕР_1 : А. С. Голубенко,
представника відповідача: Гридіна Н.В.
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом
Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1
доОСОБА_1
про стягнення заподіяної державі майнової шкоди,
В провадженні суду перебуває справа за позовом заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 1450235,72 грн. заподіяної державі майнової шкоди.
Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.01.2024. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Підготовче засідання 03.01.2024 відкладене до 19.01.2024 у зв'язку з неприбуттям в судове засідання відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
19.01.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.02.2024, про що сторін (представників) повідомлено під розписку.
18.01.2024 на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач заявив про продовження строку для подання відзиву.
Також 31.01.2024 представник відповідача подав уточнений відзив на позовну заяву та просив суд продовжити строк для подачі відзиву.
У цей же день представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, необхідних для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 01.02.2024, з урахуванням виправленої судом описки, клопотання відповідача задоволено, продовжено строк для подання відзиву до 31.01.2024.
Ухвалою суду від 05.02.2024 у сторін витребувано у сторін докази у справі, у зв'язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.02.2024.
Ухвалою суду від 21.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі з 05.02.2024 на тридцять днів.
В підготовчому засіданні 21.02.2024 оголошено перерву до 04.03.2024, про що сторін (представників) повідомлено під розписку.
01.03.2023 представник відповідача подала заперечення на відзив, у якому просила закрити провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» не визначено процедури стягнення коштів за через суд, у разі якщо відповідно до ч.1 ст.10 цього Закону стягнення відбувається на підставі командира військової частини з щомісячного грошового забезпечення та особа не звільнена з військової служби. На переконання сторони відповідача, зважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 вчинено усі визначені ст.10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дії щодо відшкодування державі завданих збитків, а саме притягнуто ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності забезпечивши відшкодування шкоди підставі наказу командира шляхом стягнення коштів з місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , то законні підстави для подачі цього позову у заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - відсутні, а подача даного позову є передчасним.
З огляду на наведене, просила закрити провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства відповідно до ст.10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Заслухавши думку присутніх учасників справи, розглянувши клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 цього Закону матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Згідно з ч.5 цієї статті у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
За правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу вимог ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також, п.7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірні у даній справі правовідносини виникли у зв'язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження ним військової служби.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, та будучи матеріально відповідальною особою, завдав шкоди державі шляхом втрати майна в період здійснення ним своїх повноважень.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №734/3102/16-ц указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах.
При цьому, суд звертає увагу, що твердження обох сторін про стягнення із грошового забезпечення ОСОБА_1 в розмірі до 20 % його місячного грошового забезпечення відповідно до ст.13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» чи про відсутність такого утримання, відмову відповідача щодо стягнення вказаних коштів на даній стадії розгляду справи є не підтвердженими належними доказами та передчасними. В свою чергу, правова оцінка таким доводам та обставинам буде надаватися судом під час вирішення спору по суті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, суд вважає, що оскільки правовідносини у цій справі пов'язані з проходженням відповідачем публічної служби, то спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак правові підстави для закриття провадження у даній справі відсутні, а клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, суд
В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складений:13.03.2024.
Суддя Н.С. Гудима