07 березня 2024 року м. Рівне №460/20658/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) взернувся до суду з позовом до Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протипаврним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2019 №0041808-5213-1713 та податкову вимогу форми "Ф" від 06.04.2021 №163649-52, якими нараховано податковий борг в сумі 32948,55 грн з податку на нерухоме майно, відінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особми, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що про борг у сумі 32948,55 грн, який виник на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався з моменту отримання ухвали Рівненського окружного адмінстративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16.09.2022 у справі №460/27927/22 про стягнення з нього податкового боргу. Посилається на те, що єдине майно нежитлової нерухомості, яке було у його власності це приміщення сільськогосподарської ферми, яке роташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, 25.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерхоме майно про реєстацію права власності внесено інформацію про припинення права власності на підставі акта №10-01-5/19. Враховуючи наведене, відповідач не об'єктивно віднісся до нарахування зазначеної суми податкового боргу, не здійснив перевірки інформації в реєстрі про знищення об'єкта оподаткування.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що згідно даних АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна та ІТС «Податковий блок» за ОСОБА_1 зареєстроване право власності по наступному об'єкту нерухомості: приміщення сільськогосподарської ферми, загальною площею 885 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано 28.03.2007. Керуючись пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України контролюючим органом ОСОБА_1 проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за вищевказаний об'єкт нерухомості за 2018 рік. Відповідно сформоване податкове повідомлення - рішення №0041808-5213-1713 від 21.03.2019, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32948,55,00 грн. Припинення права власності відбулося 25.02.2019 року, про що внесена інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна. Тким чином, на підставі вимог пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, позивачу контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення. Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
21.03.2019 ГУ ДПС у Рівненській області винесене податкове повідомлення - рішення №0041808-5213-1713 (форма Ф) про нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної діяльнки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік в сумі 32948,55грн.
06.04.2021 відповідачем виставлено податкову вимогу №163649-52 на суму 32948,55грн.
10.01.2019 складено акт №10-01-5/19, згідно якого комісією у складі: директора ПП «Техноком» ОСОБА_2 , інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 , власника приміщення сільськогосподарської ферми в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджено витягом з про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», від 13.04.2007, р№ 14227632 виявлено, що станом на 10.01.2019 року дане приміщення сільськогосподарської ферми було знесено.
Згідно довідки від 23.01.2019 №29/01 виданої Рокитнівським районним сектором ГУ ДСНС України в Рівненській області про те, що 15.10.2009 виникла пожежа в цегляному телятнику в господарстві ОСОБА_1 , 1958 року народження, за адресою: с.Камяне. В результаті пожежі вогнем знищено дах, перекриття будівлі та домашнє майно.
25.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено інформацію про припинення права власності на підставі акта №10-01-5/19 вижаного Приватного підприємством "ТЕХНОКОМ".
Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Згідно ст. 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Відповідно до п.1 ст.320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015 (Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Статтею 1 розділу 1 Податкового кодексу України передбачено, що Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язанні щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справлення податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/ або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
ий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Згідно із підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За змістом пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Як підтверджується матеріалами справи, спірними податковим-повідомленням рішенням ГУ ДПС у Рівненській області нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, на об'єкти нежитлової нерухомості, які перебували у власності позивача: приміщення сільськогосподарської ферми в АДРЕСА_2 .
Так, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2019 №157741808, право власності ОСОБА_1 на вищезазначений об'єкт нерухомого майна приміщення сільськогосподарської ферми, загальною площею 885 кв. м, який розташований у АДРЕСА_2 припинено 25.02.2019 на підставі акту Приватного підприємства "ТЕХНОКОМ", виданого 10.01.2019.
Таким чином, судом встановлено, що нежитлові будівлі: сільськогосподарська ферма, загальною площею 885 кв. м, яка розташована у АДРЕСА_2 , станом на 25.02.2019 та на момент прийняття оскаржуваного податковог повідомлення рішення відсутнє в натурі.
За таких обставин, неправомірним є нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відсутності основної складової нарахування такого податку - його об'єкту у вигляді нежитлової нерухомості.
Оскільки за приписами підпункту 266.2.1. пункту 266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, тобто його наявність в натурі, тому факт наявності запису про право власності на об'єкт за його відсутності в натурі та несвоєчасне внесення запису про припинення права власності не є підставою для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З огляду на встановлені судом обставини, прийняте ГУ ДПС у Рівненській області податкове-повідомлення рішення від 21.03.20219 №0041808-5213-1713 є протиправними та підлягає скасуванню.
Оскільки суд скасовує податкове повідомлення-рішення від 21.03.20219 №0041808-5213-1713, то і податкова вимога від 06.01.2021 №163649-52, яка сформована на підставі цього рішення є незаконною та підлягає до скасуванню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа №802/2236/17-а).
Що ж до клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду із відповідним позовом, то суд зауважує наступне.
Згідно правової позиції, Верховного Суду сформованої у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, суд вказав, що у разі відсутності правового регулювання у спеціальних нормах законодавства, застосуванню підлягають установлені Кодексом адміністративного судочинства України загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно правових спорів. Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій), якщо платник не використовував процедуру досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення. Під час реалізації цього права має враховуватися строк давності. Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася на користь тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина під час вирішення питання про поновлення строків звернення.
Виходячи із правового тлумачення положень ст. 122 КАС України у поєднанні з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, яка застосувалася судами до зміни судової практики, для визначення строку позовної давності у даній категорії справ визначався строк у 1095 днів, з дня отримання платником податків оскаржуваного податково повідомлення-рішення. Як наслідок, суд рахує, що з огляду на те, що оскаржувані податкові рішення були винесенні в період застосування саме такого строку позовної давності, то й подальше звернення платника податків має розраховуватися виходячи із строку в 1095 днів.
Пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на території України, карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Також, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
В подальшому аналогічними Указами Президента України правовий режим військового стану продовжено.
24.02.2022 Рада Суддів України прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією збоку рф». На виконання якого Радою Суддів України 02.03.2022 оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно яких судам рекомендовано процесуальні строки по можливості продовжувати щонайменше до закінчення воєнного стану. Адже в реаліях воєнного часу, було зупинено роботу більшість реєстрів, серед яких Єдиний державних реєстр судових рішень. Діяльність Єдиного державного реєстру судових рішень було відновлено лише восени 2022 р.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX внесено до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 69.9, згідно якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача як суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відтак, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДПС у Рівненськй області від 21.03.2019 №0041808-5213-1713 та податкової вимоги від 06.04.2021 №163649-52 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 21.03.2019 №0041808-5213-1713.
Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.04.2021 №163649-52.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 березня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Д.Є. Махаринець