13 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9935/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 14518,96 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 14518,96 грн.
29.02.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) судового рішення. В обгрунтування заявником вказано, що немає змоги сплатити усю суму одним платежем, оскільки працює на посаді головного спеціаліста відділу управління персоналом та роботи із зверненням Києво-Святошинського районного суду Київської області, її оклад становить 9880,00 грн. До заяви додано довідку Києво-Святошинського районного суду Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_1 з 29.09.2022 працює на посаді головного спеціаліста відділу управління персоналом та роботи із зверненням Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду призначено до розгляду в судовому засіданні 13 березня 2024 року.
12 березня 2024 року від ГУ ДПС у Полтавській області надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що докази надані заявницею не підтверджують неможливість виконання нею судового рішення у справі №440/9935/23.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу викладених норм убачається, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Поряд з цим, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Така позиція суду кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03 червня 2021 року по справі № 9901/598/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2019 року по справі №810/4643/18 зазначив, що нормами КАС України не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2019 р. у справі №800/203/17, згідно яких підставою для застосування правил ст.378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Отже, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак, всі ці обставини мають бути доведеними та підтвердженими документально.
В постанові від 11 грудня 2018 року у справі №2а-9247/10/0570 Верховний Суд погодив висновок суду апеляційної інстанції про наявність обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення та визнав можливим відстрочити виконання постанови суду першої інстанції строком на 12 місяців. При цьому, обставиною, що перешкоджала належному виконанню судового рішення, визнано скрутне фінансово-економічне становище підприємства-боржника та наміри погашення заборгованості в майбутньому, оскільки підприємство планувало вжиття заходів для отримання прибутку, необхідного, зокрема, для реалізації обов'язків щодо виконання судового рішення.
Таким чином, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
Враховуючи викладені приписи законодавства та висновки Верховного Суду суд дійшов висновку, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що заява про відстрочення виконання судового рішення має бути підтверджена відповідними доказами.
Згідно п.2 ч.4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище.
Так, в обґрунтування заяви зазначено, що заявник працює на посаді головного спеціаліста відділу управління персоналом та роботи із зверненнями Києво-Святошинського районного суду Київської області, оклад становить 9880,00 грн, до заяви долучено довідку Києво-Святошинського районного суду Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_1 з 29.09.2022 працює на посаді головного спеціаліста відділу управління персоналом та роботи із зверненням Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Таким чином, заявником надано лише докази на підтвердження місця роботи, проте не надано жодних доказів, з яких можливо встановити його матеріальне становище.
На підставі вищевикладеного, оскільки заявником на надано доказів на підтвердження всіх обставин, якими він обґрунтував заяву про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, у суду відсутня можливість встановити наявність об'єктивних обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з огляду на що, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя С.С. Бойко