14 березня 2024 року м. Полтава Справа № 440/32/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заява обґрунтована тим, що чоловік заявниці ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 440/32/23 йому перераховано пенсію, яку він не встиг отримати.
Ухвалою суду від 12.03.2023 розгляд поданої заяви призначено у судовому засіданні на 14.03.2023.
Судом здійснено належні дії щодо належного повідомлення заявника та відповідача про дату час та місце судового розгляду заяви.
У судове засідання не з'явилися учасники справи. Заявниця ОСОБА_1 надіслала клопотання про розгляд заяви за її відсутності.
Відповідно до вимог частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За результатами розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, судом встановлено наступне.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 440/32/23, позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 1 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії станом на 5 березня 2019 року від 31 серпня 2021 року №9/1/5405/фп67162; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 1 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії станом на 5 березня 2019 року від 31 серпня 2021 року №9/1/5405/фп67162 з урахуванням проведених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
За інформацією з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», яка запроваджена на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, виконавчі листи у справі № 440/32/23 не формувалися та не видавалися. За даними АСВП відомості щодо виконавчого провадження відсутні.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.2023 Пирятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 22.11.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Пирятинського районного управління юстиції в Полтавській області, копію якого залучено до матеріалів справи.
Вирішуючи заяву про заміну стягувача у справі, суд враховує таке.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 25 Цивільного кодексу України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно з частинами першою-третьою статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до складу спадщини входять конкретні суми пенсії, які були нараховані та належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.10.2018 у справі №522/19647/17.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.03.2019 у справі №286/3516/16-2 (провадження № 14-95цс19) вказала, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії), а також визнала, що спір про право спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після спадкодавця та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії, яка була нарахована, але не виплачена пенсіонерові, поширюється юрисдикція цивільних судів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин, які були предметом судового розгляду в справі № 440/32/23, ОСОБА_1 є правонаступником позивача ОСОБА_2 .
Згідно зі статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.41 рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97).
Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.40 рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97).
За приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) передбачено, що під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою, другою статті 15 Закону №1404-VIII визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 15 Закону №1404-VIII встановлено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження являє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Закон №1404-VIII не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, надає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абз. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII).
Як встановлено судом, виконавчий лист в цій справі не видавався.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція є усталеною та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.05.2018 у справі № 2-а-1864/10, від 31.10.2018 у справі №2-а-3494/11, від 07.03.2019 у справі № 617/7748/12, від 29.01.2020 у справі № 815/1303/17, від 24.11.2020 у справі № 802/1280/17-а.
Таким чином, реалізація права стягувача на заміну учасника справи на будь-якій стадії судового провадження є способом захисту своїх інтересів, спрямованих на виконання судового рішення та, як наслідок, ефективного завершення судового розгляду.
Водночас, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Одержання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, який прийняв спадщину, та відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення статті 52 КАС України, з метою належного виконання судового рішення суд вважає наявними підстави для заміни позивача у справі його правонаступником.
Керуючись статтями 52, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Замінити у справі № 440/32/23 позивача (стягувача) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) його правонаступником - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.І. Клочко