справа№ 380/11987/23
про залишення заяви без розгляду
14 березня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агро форвард України” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Агро форвард України” (далі - ТОВ “Агро форвард України” до Львівської митниці з вимогою визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2023 № UA209000/2023/100187/2, прийняте Львівською митницею.
23.02.2024 суд прийняв рішення у справі № 380/11987/23, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100187/2 від 19.04.2023 (а.с. 150-161).
29.02.2024 представник позивача Луців О.М. через систему «Електронний суд» скерував до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та витрат на послуги з письмового перекладу в розмірі 2720 грн.
Відповідач, Львівська митниця, подала заперечення на клопотання про відшкодування витрат, де зазначила, що дана категорія спорів не є складною, а написання позовної заяви не потребувало значного проміжку часу, тому розмір гонорару 12000 грн. є явно завищений.
Вирішуючи питання щодо прийняття заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на цій стадії суд керується такими міркуваннями:
відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Приписи частин третьої, четвертої статті 143 КАС України визначають, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що:
- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);
- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;
- за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні щодо можливості розгляду питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладені в постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 (№ в ЄДРСР 112414555 ), такого змісту:
«Як вже зазначалося, системний аналіз вищенаведених норм права, а також наявних висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції останній зобов'язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Слід зазначити, що для зазначеного випадку пункт 4 частини шостої статті 246 КАС України встановлює, що у резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Відповідно, в межах ключового питання у цій справі під час перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п'ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у зв'язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Застосовуючи зазначені висновки до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів зазначає, що згідно з матеріалами справи, позов подано через підсистему «Електронний суд» 28 вересня 2022 року і в ньому відсутні посилання як на частину сьому статті 139 КАС України, так і взагалі на необхідність відкладення питання про судові витрати на правничу допомогу. Водночас заявлено вимогу про стягнення судових витрат з відповідачів, в тому числі витрат на правничу допомогу у сумі 33000 грн. Варто відзначити, що безпосередньо в позові зазначено, що надається копія платіжного доручення №35 від 12 вересня 2022 року, однак, згідно з переліком додатків і фактично наданих документів, відповідне платіжне доручення не було долучено до позовної заяви, що також підтверджується матеріалами електронної справи, сформованої судом першої інстанції. Також у позові зазначено, що Акти приймання-передачі будуть надані під час розгляду справи.
Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду і обрав форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику учасників справи (т. 2 а.с. 103). Електронний примірник цієї ухвали суду представник позивача - адвокат Степанюк О. А. отримав 03 жовтня 2022 року (т. 2 а.с. 108, 109).
Колегія суддів вважає, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.
Також з матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2022 року позивач подав відповідь на відзив, у якому немає жодних заяв про те, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Тобто, до 22 листопада 2022 року (ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи) позивач не здійснював будь-яких заяв/клопотань про намір скористатися правом на подання доказів для підтвердження заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Водночас, як вже зазначалося, саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду першої інстанції не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.».
Суд дослідив усі наявні справи заяви позивача по суті спору та процесуального характеру, а також інші матеріали справи та встановив таке:
- в позовній заяві від 30.05.2023 позивач просив покласти судові витрати на Львівську митницю, до позову додав докази понесення судових витрат на сплату судового збору та не повідомив про бажання подати заяву про надання доказів понесених інших судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.4, 37);
- до клопотання про долучення доказів від 12.02.2024 (на вимогу ухвали суду про витребування доказів представник позивача надіслав переклад на державну мову долучених до позову письмових доказів, складених іноземною мовою) представник позивача долучив докази понесення витрат на послуги із письмового перекладу в сумі 2720 грн., проте не долучив доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу чи заяви про бажання подати заяву про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.122-123,144-148);
- в матеріалах справи відсутня заява позивача та/або його представника про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- рішення суду постановлене 23.02.2024 року;
- до заяви про ухвалення додаткового рішення від 28.02.2024 на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу долучено єдиний доказ - акт наданої правової допомоги від 31.05.2023, відповідно до якого загальна вартість правової допомоги становить 12000 грн., а оплата здійснюється в порядку, передбаченому розділом 4 Договору про надання правової допомоги №03/05/2023 від 03.05.2023.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для винесення додаткового рішення за заявою позивача від 28.02.2024 суд керується такими мотивами:
- акт наданої правової допомоги підписаний ще 31.05.2023, а відповідно до умов договору (а.с.35-36) оплата послуг з надання правової допомоги здійснюється на підставі рахунка протягом 5 банківських днів з дня отримання такого рахунка та підписання акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги). Отже в розумінні ст. 143 КАС України позивач не мав поважних причин, що перешкоджали б подати суду докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, оскільки такий доказ був в його розпорядженні задовго до постановлення судом рішення, та реально міг бути поданий суду напр. разом із клопотанням про долучення доказів від 12.02.2024;
- навіть якщо вважати, що існували поважні причини, що перешкоджали позивачу з травня 2023 року подати суду докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на правничу допомогу, він мав обов'язок повідомити суд про це шляхом подання заяви відповідного змісту до постановлення судового рішення - тоді суд на підставі п. 4 ч. 6 ст. 246 КАС України в резолютивній частині рішення від 23.02.2024 вказав про призначення судового засідання для вирішення питання про такі судові витрати, дату, час і місце його проведення, строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
- оскільки ані в позовній заяві, ані в будь-якій іншій адресованій суду заяві позивач не подавав суду заяву про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, то його заява в частині, що стосується постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в сумі 12000 грн. на правничу допомогу на підставі частини сьомої статті 139 КАС України залишається без розгляду.
Такі мотиви суду щодо застосування норм КАС України відповідають внутрішньому переконанню головуючого судді та враховують висновки щодо застосування ст.ст. 134, 139, 143, 246 КАС України , що наведені КАС ВС у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22.
Щодо покликань представника позивача на додаткову постанову від 18.08.2021 у справі №300/3178/20, відповідно до якої зазначення в позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача в справі, що розглядається в порядку письмового провадження, може вважатися дотримання вимог ч. 7 ст. 139 КАС України щодо подання заяви про подання доказів понесення таких витрат протягом п'яти днів після постановлення , то підстав для її врахування при прийнятті цього рішення немає, оскільки:
- згадане судове рішення не є постановою касаційного суду в розумінні частини п'ятої статті 242 КАС України (постановою за наслідками перевірки правильності обрання та застосування судами першої/апеляційної інстанції норм права), а є судовим рішенням (додатковою постановою) касаційного суду про розподіл судових витрат, понесених учасником справи на стадії касаційного перегляду;
- суд не поділяє наведене у додатковій постанові від 18.08.2021 застосування частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки таке суперечить як буквальному тлумаченню змісту цієї норми права, а також суперечить її системному тлумаченню у взаємозв'язку з іншими нормами права (ст. 143, 246 КАС України);
- постановлена хронологічно пізніше - 25.07.2023 - постанова КАС ВС у справі №340/4492/22, присвячена аналізу правильності застосування судами першої/апеляційної інстанції частини сьомої статті 139 КАС України, містить прямо протилежні висновки щодо застосування цієї норми, котрі поділяє головуючий суддя.
Щодо аргументів заяви про необхідність постановлення додаткового рішення щодо розподілу витрат на послуги з письмового перекладу, то такі суд розгляне в порядку пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України (докази понесення витрат на послуги з письмового перекладу доказів були долучені до справи 12.02.2024, до постановлення рішення суду від 23.02.2024), тому відсутність в резолютивній частині рішення висновку щодо їх розподілу є упущенням суду. Разом з тим, це питання підлягає вирішенню в порядку частини другої, третьої статті 252 КАС України, а не частини сьомої статті 139 КАС України.
З огляду на захворювання головуючого судді та перебування на лікуванні з 29.02.2024 по 12.03.2024 судове рішення за заявою про ухвалення додаткового рішення від 28.02.2024, що була зареєстрована в суді 29.02.2024 о 09:00:12, приймається після повернення судді до роботи.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 246, 248, 252, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агро форвард України” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у п'ятнадцятиденний строк з дня її підписання.
Суддя Москаль Р.М.