про повернення позовної заяви
14 березня 2024 рокусправа № 380/4008/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на державній службі,
21.02.2024 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Алексеєнко А.А., до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Держмитслужби “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 14.01.2022 року №48-о;
- визнати протиправним та скасувати наказ Галицької митниці Держмитслужби від 28.04.2022 №5-о “Про оголошення наказу Держаної митної служби України”;
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника митного поста “Городок” Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43348711) або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці (ЄДРПОУ:43971343);
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43348711) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду та повідомив, що з наказом № 48-о від 14 січня 2022 року Державної митної служби України про звільнення з посади першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби ознайомився 28 квітня 2022 року, оскільки до вказаного моменту (28.04.2022) внаслідок хвороби був непрацездатним і відповідно відсутнім на роботі. Крім того, причини пропуску строку пояснює тим, що позивачу не було відомо про порушення його прав при звільнені, оскільки не була відома інформація про наявність вакантних посад у Львівській митниці Держмитслужби, на які позивач міг бути переведений до 14.01.2022 року або ж й навіть до 28.04.2022 року (внаслідок скасування наказу про звільнення). Позивач розраховував, що Державна митна служба України при його звільненні діяла у відповідності до закону та у Львівській митниці Держмитслужби були відсутні вакантні посади, на які може бути його переведено. Про наявність вакантних посад у Львівській митниці на момент його звільнення з державної служби дізнався після отримання (13.02.2024 року та 15.02.2024 року) представником позивача - адвокатом Алексеєнком А.А. відповіді на адвокатський запит від 06.02.2024 року № 06/02. Також повідомляє, що лише у лютому 2024 року дізнався про позитивну судову практику у подібних правовідносинах, тому раніше не вчиняв дії щодо отримання інформації про вакантні посади в Львівській митниці на момент його звільнення з державної служби. З огляду на зазначене, вважає причини пропуску місячного строку звернення до суду поважними, просить суд поновити такий строк.
Ухвалою від 26.02.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Оцінюючи вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності суд керувався такими мотивами: ОСОБА_1 оскаржує накази, датовані 28.01.2022 та 28.04.2022, зі змістом яких ознайомлений під розписку 28.04.2022. Отже, позивач пропустив строк звернення до суду, що становить один місяць (частина п'ята статті 122 КАС України), на двадцять місяців - тобто звернувся до суду в строк, що в двадцять разів перевищує визначений законом. Оцінюючи наведені представником позивача аргументи суд дійшов висновку, що позивач в 2022-2023 роках байдуже ставився до питання обізнаності про обставини, що могли наштовхнути його на висновок про порушення його прав внаслідок звільнення зі служби (в процесі реорганізації митних органів позивач був повідомлений про можливе майбутнє звільнення та відмовився від запропонованої йому посади, тому був звільнений), а зацікавленість в отриманні відомостей щодо наявних інших вакансій проявив в лютому 2024 року (запити адвоката), після ознайомлення із практикою апеляційного суду щодо розгляду подібної справи. Проте позивач в клопотанні від 21.02.2024 (включене в текст позову) не навів жодної обставини, що свідчила б про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, оскільки:
1) твердження про те, що позивач розраховував на добросовісність відповідача при прийнятті оскаржених рішень, а через двадцять місяців перестав на неї покладатися (коли дізнався, що один із його колишніх колег, також звільнених з посади внаслідок реорганізації, зміг поновитися на роботі на підставі судового рішення), суд оцінює в контексті життєвого, професійного досвіду позивача та займаної ним посади, тому вважає, що такі твердження є маніпулятивними та такими, що не пояснюють поважність причин пропуску звернення до суду в двадцять разів;
2) необізнаність позивача на момент його звільнення про позитивну судову практику у подібних справах (або відсутність такої практики) в контексті питання поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в принципі ні про що не свідчить, адже позивач міг вчасно звернутися до суду та наводити в заявах по суті спору доречні аргументи на підтвердження власної позиції, що могли б вплинути на формування позитивної практики в його індивідуальній справі;
3) відсутність в позивача на момент звільнення відомостей, необхідних для того, щоб визначитися, чи порушенні його права внаслідок звільнення (в цій ситуації - нового штатного розпису митниці), не була нездоланною проблемою - адже позивач міг діяти щонайменше двома шляхами, що привели б його до повної обізнаності з ситуацією в межах п'яти робочих днів (строк відповіді на запити про надання публічної інформації, адвоката):
- звернутися до відповідача із запитом про надання публічної інформації;
- укласти угоду з адвокатом про отримання професійної правничої допомоги та звернутися до відповідача із адвокатським запитом.
Судячи зі змісту долученого до позову ордера, ОСОБА_1 уклав угоду з адвокатом 06.02.2024, тобто через двадцять місяців після звільнення зі служби, а отже - почав збирати відомості щодо можливого порушення його прав роботодавцем після того, як минув строк, у двадцятеро більший за встановлений законом строк звернення до суду в цій категорії спорів (щодо проходження публічної служби). Отже, ОСОБА_1 не цікавився питанням правомірності звільнення з публічної служби коло двох років та не назвав суду будь-яких причин, що свідчили б про поважність такої тривалої бездіяльності в питаннях звернення до суду з адміністративним позовом. З огляду на наведені мотиви суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 21.02.2024 про поновлення строку звернення до суду.
Цією ж ухвалою від 26.02.2024 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та роз'яснив позивачу, що він вправі усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб - повторно скерувати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з іншим обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також доказами на підтвердження викладених обставин.
13.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позову, у якій представник позивача фактично продублював вже оцінені судом аргументи щодо обставин, якими в позовній заяві від 21.02.2024 обґрунтовує поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду; наполягає на тому, що в лютому 2024 року позивачу стало відомо про наявність постанови 8ААС у справі №380/9055/23, з якої він дізнався про ймовірне порушення своїх прав, найняв адвоката та з відповіді на адвокатський запит та отриманих документів (штатний розпис митниці) пересвідчився в незаконності свого звільнення (наявність у Львівській митниці вакантних посад на момент звільнення, котрі відповідач не запропонував позивачу для заміщення).
Суд не бачить потреби повторно відповідати на ті аргументи позивача, що вже були розглянуті судом при постановленні ухвали від 26.02.2024 та наведені в цій ухвалі вище - підхід суду до оцінки цих обставин не змінився.
Разом з тим, на додаток до вже наведених мотивів суд зауважує таке: той факт, що за наслідками дворічного розгляду справи №380/9055/23 (в т.ч. скеровувалася судом касаційної інстанції на новий розгляд, двічі розглядалася судом апеляційної інстанції з прийняттям протилежних за змістом рішень) інший працівник митниці в січні 2024 року був поновлений на посаді, а ОСОБА_1 в лютому 2024 року дізнався про це та уклав угоду з адвокатом, що представляв інтереси згаданої особи (позивача у справі №380/9055/23), ніяким чином не спростовує того факту, що в період з травня 2022 року по січень 2024 року ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій для оскарження рішення про звільнення з посади у зв'язку із реорганізацією митниці та відмовою обійняти запропоновану йому рівнозначну посаду, не з'ясовував питання про наявність альтернативних вакантних посад, що могли б бути запропоновані йому в грудні 2021 року - січні 2022 року, а також в принципі ніяким чином не демонстрував незгоди із власним звільненням з митниці (напр., не звертався до Національного агентства України з питань державної служби або його територіальних органів зі скаргою щодо припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" тощо). Суд розуміє, що успішне завершення дворічних судових процесів для іншої особи, що також була звільнена у зв'язку із реорганізацією митниці, викликало у ОСОБА_1 бажання розділити такий успіх, проте виникнення такого бажання в лютому 2024 року однозначно не свідчить про те, що позивач не знав чи не міг дізнатися про ймовірне порушення своїх прав та звернутися до суду вчасно - до 28.05.2022 включно.
Отже, первісно повідомлені представником позивача в клопотанні від 21.02.2024 (в тексті позову) обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, а після відмови суду задовольнити клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишення позову без руху представник позивача в заяві від 11.03.2024 не навів інших обставин, що свідчити б про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позовну заяву ОСОБА_1 від 21.02.2024 слід повернути з мотивів значного пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 , подану 21.02.2024 адвокатом Алєксєєнко А.А., з вимогами до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на державній службі (і додані до неї документи) особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович