13 березня 2024 року № 640/23462/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди,
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Київського апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік».
Стягнуто з Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів на користь ОСОБА_2 563057,83 грн. (п'ятсот шістдесят три тисячі п'ятдесят сім гривень 83 коп.) суддівської винагороди в частині суми обмеження, встановленого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Допущено до негайного виконання рішення суду у межах суми виплати суддівської винагороди за один місяць у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.
До суду звернулась ОСОБА_1 із заявою, в якій просить замінити стягувача по справі № 640/23462/21 - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її правонаступника (спадкоємця) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною 1 статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що членам сім'ї спадкодавця передаються (або включаються до складу спадщини у разі відсутності членів сім'ї) ті суми соціальних виплат, які належали спадкодавцю за життя, проте, не були одержані ним.
При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщини.
Стаття 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ регулює виплату пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера. Відповідно до якої, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
В постанові від 13.12.2018р. у справі № 2-а-1710/11 Верховний Суд зазначив, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ Про соціальний захист дітей війни.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постановах від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019 у справі № 617/7748/12, від 08.08.2019 у справі №127/2-а-11792/11, від 05.08.2020 у справі №673/393/19 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до апостильованого витягу з акту про смерть №833 частина ІІ серія В, виданого 23.06.2022, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До заяви про заміну сторони виконавчого провадження додано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19.04.2023, яким підтверджується реєстрація спадкової справи.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 07.11.2018, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки, заявниця є донькою померлої ОСОБА_2 та єдиною спадкоємицею, то, у відповідності до статті 1227 ЦК України, набула права на отримання сум пенсії, нарахованих на виконання рішення суду у даній справі, проте не виплачених за життя.
Нормою частини 1 статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті379 КАС України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено частиною 1 та 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Положення частини 5 статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.
Слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Водночас, Закон України "Про виконавче провадження" не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, за змістом частини 4 статті 4 цього Закону прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача.
Наведене узгоджується з положеннями частини 4 статті 379 КАС України про те, що заміна сторони виконавчого провадження застосовується у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Водночас, за змістом частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин висловлена Верховним Судом у постановах від 22.12.2020р. у справі №2-а-3938/11, від 31.10.2018р. у справі №2-а-3494/11.
Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчих документах в адміністративній справі №640/23462/21.
На підставі викладеного, керуючись статтями 240-243, 294, 295, 379 КАС України, су
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 у справі №640/23462/21, з ОСОБА_2 на її правонаступницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Василенко Г.Ю.