про залишення позовної заяви без руху
13 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/4810/24
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.04.2020 року по день зарахування коштів на рахунок Позивача на підставі прийнятого рішення суду по справі№160/15735/22;;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 24.06.2017 року по 03.04.2020 року, та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.04.2020 року по день зарахування коштів на рахунок Позивача на підставі прийнятого рішення суду по справі №160/15735/22.
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов'язаних із затримкою виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
Так, частиною статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Оскільки, у рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу суд конституційної юрисдикції роз'яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Саме тому, звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками позовної давності.
Разом з тим, оскільки спірні правовідносини пов'язані із стягненням середнього заробітку за час затримку виплати позивачу при звільненні з публічної служби, то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального закону, а не положення Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №620/1982/19.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як свідчить зміст позовної заяви та додані до неї документи, остаточний розрахунок з позивачем здійснено 26.10.2023, проте до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 11.03.2024, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого чинним законодавством України.
Однак, обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження підстав пропуску такого строку позивач не надав.
Крім того, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, законодавством розмежовано поняття «дії» та «бездіяльність» суб'єктів владних повноважень.
Суддя зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Дії суб'єкта владних повноважень, натомість, це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.
Отже, невиконання суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб'єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.
Предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви.
Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.04.2020 року по день зарахування коштів на рахунок.
Наведене свідчить, що прохальна частина позовної заяви є суперечливою та відповідає вимогам КАС України, у ній не вказано, яке саме рішення відповідача, дії чи бездіяльність оскаржує позивач.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду
- окремої заяви про поновлення строку відповідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України з обґрунтуванням поважності причин строку пропуску звернення до суду із даним позовом;
- нової позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, у якій викласти прохальну частину з урахуванням вимог ст. 5 КАС України та їх конктеризації.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя М.С. Токарева