07 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/1215/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Компанія, позивач, скаржник) - Бова Я.О. (адвокат),
відповідача - публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі - Товариство, відповідач) - Жукова Л.А. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії
на рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2023 (головуючий - суддя Зекунов Е.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 (головуючий - суддя Шутенко І.А., судді Гребенюк Н.В., Слободін М.М.)
у справі №905/1215/23
за позовом Компанії
до Товариства
про стягнення заборгованості.
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Компанія звернулася до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач несвоєчасно оплатив надані позивачем послуги за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №905/1215/23, у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Компанія, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Компанія із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 02.08.2023 у справі №916/1788/22.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство заперечило проти доводів Компанії, просило у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
5.1.1. Вказаний відзив сформовано в підсистемі «Електронний суд» 23.02.2024, доставлено до електронного кабінету позивача та його адвоката 23.02.2024 о 16:05 та зареєстровано Судом 26.02.2024. З огляду на вказані дати та Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, статті 74, 75, 116 ГПК України, вбачається, що відзив на касаційну скаргу подано у визначений Судом строк.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 04.06.2019 державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Компанія (ОСП), [виконавець] та Товариством (користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського обслуговування (оперативно-технологічного) управління №0112-03015 (далі - Договір).
6.1.1. До Договору сторонами неодноразово вносилися зміни шляхом укладання додаткових угод від 13.06.2019, від 10.09.2019, від 19.03.2020, від 22.07.2020, від 17.09.2021, від 22.12.2021, від 08.11.2022, від 16.12.2022.
6.1.2. За умовами пунктів 1.1 та 1.2 Договору, в редакції додаткової угоди від 22.12.2021 №6, Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України; за Договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга); користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов Договору.
6.1.3. Відповідно до пункту 1.3 Договору під час виконання вимог Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України.
6.1.4. Згідно з умовами пунктів 2.2 - 2.5 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті http://ua.enegry/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою. Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.
6.1.5. Відповідно до пункту 2.7 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбаченими правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
6.1.6. Згідно з пунктом 2.9 Договору оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою сервісу, за умови наявності кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
6.1.7. Договір набуває чинності з дати його підписання і укладається на строк до 31.12.2021. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд йог умов.
6.2. Позивач стверджує, що Товариство несвоєчасно здійснювало розрахунки за надані Компанією послуги у період з вересня 2022 року по червень 2023 року, чим прострочило виконання грошових зобов'язань визначених Договором.
6.3. Компанія звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства інфляційних втрат у розмірі 1 583 884,81 грн і 3 % річних - 589 157, 28 грн.
6.4. Відповідач проти позову заперечив та стверджував, що настання форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, Товариство перебуває під впливом форс-мажорних обставин, особливість статусу Товариства в умовах воєнного стану, скрутне фінансове становище та загроза припинення господарської діяльності (банкрутства), які свідчать, що саме ці форс-мажорні обставини стали причиною прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.
6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту доданого відповідачем до відзиву Наказу Міністерства енергетики України від 16.06.2023 №199 вбачається, що позивач також мав заборгованість перед відповідачем, але на виконання зазначеного наказу між сторонами було здійснено відповідні зарахування наявної заборгованості за Договором за попередні періоди, про що складено та підписано двосторонні акти зарахування зустрічних однорідних вимог.
6.6. Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що з наявних у матеріалах справи доказів (підписаних сторонами актів надання послуг та рахунків за послуги, актів коригування до актів надання послуг) вбачається, що взаєморозрахунки сторін Договору у період з вересня 2022 року по серпень 2023 року відбувалися таким чином:
- акт від 30.09.2022 (за вересень 2022) та акт коригування від 30.12.2022 на суму 54 201,47 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування 15.10.2022, 15.01.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 31.10.2022 (за жовтень 2022) та акт коригування від 21.02.2023 на суму 82 347,85 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування 15.11.2022, 15.03.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 30.11.2022 (за листопад 2022) та акт коригування від 17.03.2023 на суму 627 462,55 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування 15.12.2022, 15.04.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 31.12.2022 (за грудень 2022) та акт коригування від 30.03.2023 на суму 2 241 436,08 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування у період 10.12.2022 по 15.04.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 31.01.2023 (за січень 2023) та акт коригування від 21.04.2023 на суму 13 117 777,44 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування у період 10.01.2023 по 15.05.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 28.02.2023 (за лютий 2023) та акт коригування від 19.05.2023 на суму 10 729 973,94 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування 15.03.2023, 15.06.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 31.03.2023 (за березень 2023) та акт коригування від 17.07.2023 на суму 11 974 704,59 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування у період 10.04.2023 по 15.08.2023) - оплачений 22.06.2023 та 23.08.2023;
- акт від 30.04.2023 (за квітень 2023) та акт коригування від 18.08.2023 на суму 11 795 175,13 грн (по Договору строк оплати рахунків та акта коригування у період з 10.05.2023 по 15.09.2023) - оплачений 22.06.2023;
- акт від 31.05.2023 (за травень 2023) та акт від 30.06.2023 (за червень 2023) на суму 8 577 359,32 грн (по Договору строк оплати рахунків мав бути проведений у період з 10.06.2023 по 20.08.2023) - оплачений 23.08.2023.
6.7. Судом першої інстанції зазначено, що між сторонами відсутній спір з приводу повноти оплати наданих Компанією за період з вересня 2022 року по серпень 2023 року послуг, проте, у зв'язку з простроченням виконання вказаного грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з Товариства інфляційні втрати у розмірі 1 583 884,81 грн та 3 % річних у розмірі 589 157,28 грн.
6.8. Судом першої інстанції встановлено, що:
- у наданому розрахунку позивача не відображено періодів виникнення боргу за кожним з рахунків та актом. Наведені в розрахунку суми не відповідають сумам вартості послуг, зафіксованим в актах та актах коригування, тому встановити правильність здійснення нарахувань за даними таблиці-розрахунку позивача неможливо;
- відповідно до даних контррозрахунку відповідача, проведеного з урахуванням періодів виникнення боргу за кожним з рахунків та актом, сум вартості послуг наведеним в актах та актах коригування, загальна сума простроченого грошового зобов'язання складає 118 490 633,26 грн, нараховані інфляційні втрати - 391 089,90 грн та 3% річних- 411 966,35 грн.
6.9. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову, виходячи, зокрема, з такого.
6.9.1. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Президентом України видано Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
6.9.2. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
6.9.3. Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
6.9.4. Лист ТТП України, на який посилається відповідач, не може бути прийнятий судом, як сертифікат, оскільки, він не відповідає вимогам статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Водночас, сертифікат ТПП України теж не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
6.9.5. З огляду на це, крім листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підлягають дослідженню інші докази, які згідно з доводами відповідача, підтверджують наявність у Товариства форс-мажорних обставин, що стало причиною прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.
6.9.6. Основним видом діяльності Товариства є виробництво електричної енергії.
6.9.7. Виконання Договору забезпечується зі сторони Товариства структурною одиницею Слов'янська ТЕС.
6.9.8. Товариство, зареєстроване за адресою: Україна, 84306, Донецька область, Краматорський район, місто Краматорськ, за відповідним будинком на відповідній вулиці.
6.9.9. Виробничі потужності структурної одиниці Слов'янської ТЕС розташовані за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Миколаївка.
6.9.10. У розділі 7 Договору «Форс-мажор» узгоджено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання, або неналежне виконання зобов'язань за Договором, якщо вони є наслідком непереборної сили (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання Договору (пункт 7.1).
6.9.11. Якщо форс-мажор продовжується більше шести місяців, то кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за Договором, і в цьому випадку Договір вважається припиненим у випадку досягнення сторонами згоди про правові наслідки по всіх умовах Договору (пункт 7.2).
6.9.12. Сторона, яка не може виконати зобов'язання за Договором, повинна не пізніше п'яти днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити про це іншу сторону (пункт 7.3).
6.9.13. Наявність форс-мажору має бути підтверджена документами уповноваженого органу України (пункт 7.4).
6.9.14. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення форс-мажору позбавляє сторону права на них посилатися (пункт 7.5).
6.9.15. Загальновідомими є обставини пов'язані із активною фазою воєнних дій у місті розташування відповідача та його виробничих потужностей.
6.9.16. Не потребує доведення те, що населені пункти Донецької області - Миколаївка, Слов'янськ та Краматорськ знаходяться на межі воєнних дій та є особливо небезпечним місцем для їх мешканців.
6.9.17. До того ж, суд не може залишити поза увагою, що відповідно Розпорядження Кабінету міністрів України від 02.08.2022 №679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області» Головам обласних державних адміністрацій (начальникам обласних військових адміністрацій) разом з Міністерством оборони, Міністерством розвитку громад та територій, Міністерством інфраструктури, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державною службою з надзвичайних ситуацій та за участю Служби безпеки, акціонерного товариства "Укрзалізниця" наказано організувати та провести обов'язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей.
6.9.18. У судовому засіданні встановлено, що Товариство в порушення умов пункту 7.3 Договору протягом п'яти днів від початку військової агресії російської федерації проти України, не повідомило Компанію про настання форс-мажорних обставин, які після 24.02.2022 можуть вплинути на прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.
6.9.19. Проте, суд вважає, що факт введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 та як наслідок, засвідчення листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 цих форс-мажорних обставин, є загальновідомими обставинами, що в силу частини третьої статті 75 ГПК України не потребують доказування.
6.9.20. Тому, за наявних обставин, не підлягають застосуванню приписи пункту 7.5 Договору, щодо позбавлення сторони (Товариства) права посилатися на форс-мажорні обставини у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок чого відповідач прострочив розрахунки за послуги отримані у період з вересня 2022 року по червень 2023 року.
6.9.21. Отже, у відповідності до пункту 7.1 Договору та пункту 1.15.3 Правил ринку, Товариство, що зазнало впливу форс-мажору внаслідок військової агресії рф, звільняється від відповідальності за прострочення грошових зобов'язань, які були допущенні Товариством при розрахунках за послуги отримані від Компанії у період з вересня 2022 року по червень 2023 року.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №905/1215/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається на низку постанов Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки.
8.14. Предметом розгляду у даній справі є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
8.14.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач несвоєчасно оплатив надані позивачем послуги за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
8.14.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.15. Предметом розгляду справи №904/3886/21 є стягнення збитків, штрафу, пені.
8.15.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки у частині своєчасної поставки товару.
8.15.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.16. Предметом розгляду справи №910/8580/22 є визнання гарантії, виданої банком на забезпечення виконання зобов'язання принципала, такою, що не підлягає виконанню.
8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для виконання відповідачем-2 банківської гарантії за вимогою про сплату гарантійного платежу відповідачу-1.
8.16.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.17. Предметом розгляду справи №912/750/22 є розірвання договору оренди землі.
8.17.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, а саме систематичної несплати орендної плати, утворилася заборгованість, що, відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, є підставою для розірвання договору в судовому порядку.
8.17.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.18. Предметом розгляду справи №906/540/22 є:
- визнання протиправними дій відповідача, які виразилися в односторонньому розірванні договорів на закупівлю послуг;
- визнання дійсними договорів, які були укладені сторонами;
- визнання чинними правовідносини, встановлених договорами.
8.18.1. Позовні вимоги обґрунтовані недобросовісністю та незаконністю дій відповідача, які виразилися у безпідставному розірванні договорів в односторонньому порядку позасудовому порядку, при тому що позивач наполягав на продовженні дії цих договорів і виконанні їх умов обома сторонами.
8.18.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.19. Предметом розгляду справи №922/999/22 є стягнення заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, пені, 3% річних, інфляційних втрат.
8.19.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив розрахунки за послуги з постачання природного газу згідно з договором.
8.19.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.20. Предметом розгляду справи №916/1788/22 є стягнення заборгованості з орендної плати та заборгованості з комунальних платежів.
8.20.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконує умови договору оренди нежилого приміщення у частині своєчасної сплати орендних платежів та плати за комунальні послуги.
8.20.2. Також, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи вирішувалося питання наявності/відсутності форс-мажорних обставин.
8.21. Отже, справи №904/3886/21, №910/8580/22, №912/750/22, №906/540/22, №922/999/22, №916/1788/22 і дана справа є схожими в частині, що стосується з'ясування наявності/відсутності форс-мажорних обставин і підстав звільнення відповідачів від відповідальності за часткове чи повне невиконання ними зобов'язань за договорами.
8.22. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.23. Скаржник у касаційній скарзі, зокрема, вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано наведені нижче правові висновки Верховного Суду.
8.23.1. У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" вказано:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується ТПП України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
8.23.2. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено:
- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме
внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
8.23.3. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 зазначено, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
8.23.4. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 вказано:
- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
8.23.5. У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22 зазначено:
- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання;
- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
8.23.6. У постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №916/1788/22 вказано:
- суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у позові в частині стягнення заборгованості з орендної плати у зв'язку із форс-мажорними обставинами, які ґрунтуються на листі ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, оскільки цей лист не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- крім того, позивач звертав увагу судів на те, що відповідач жодного разу не звертався до нього та не повідомляв про настання форс-мажорних обставин та про неможливість використання орендованого майно;
- суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки зазначеним доводам позивача (не відхилили та не спростували їх).
8.24. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність форс-мажорних обставин у контексті певних зобов'язань за конкретним договором і не в повній мірі врахували означені вище правові позиції Верховного Суду.
8.25. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на заборгованість, яка виникла за послуги надані за період з вересня 2022 року по червень 2023 року.
8.26. Втім, поза увагою судів залишилося дослідження (стаття 210 ГПК України) та оцінка (стаття 86 ГПК України) питання щодо: ключової і вагомої з точки зору правової кваліфікації стосовно застосування/незастосування форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності (у даному випадку, стягнення інфляційних втрат і 3 % річних); чому саме за вказаний період у відповідача діяли обставини непереборної сили, ураховуючи те, що воєнний стан введено з 24.02.2022, а період надання послуг/стягнення заборгованості визначено з вересня 2022 року по червень 2023 року.
8.27. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишено з'ясування причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, які визначені як обставини непереборної сили, та невиконанням Товариством саме Договору.
8.28. Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що:
- відповідач у порушення умов пункту 7.3 Договору протягом п'яти днів від початку військової агресії російської федерації проти України, не повідомив Компанію про настання форс-мажорних обставин, які після 24.02.2022 можуть вплинути на прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором;
- факт введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 та як наслідок, засвідчення листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 цих форс-мажорних обставин, є загальновідомими обставинами, що в силу частини третьої статті 75 ГПК України не потребують доказування;
- тому, за наявних обставин, не підлягають застосуванню приписи пункту 7.5 Договору, щодо позбавлення сторони (Товариства) права посилатися на форс-мажорні обставини у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок чого відповідач прострочив розрахунки за послуги отримані у період з вересня 2022 року по червень 2023 року.
8.29. Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено дослідження, оцінка питання чи взагалі відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання Договору з лютого 2022 року та, зокрема, за період отримання послуг з вересня 2022 року по червень 2023 року.
8.30. Також, суди попередніх інстанцій не з'ясували питання чи взагалі звертався відповідач до ТПП України стосовно отримання відповідного сертифіката.
8.31. Частиною п'ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.32. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.33. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.34. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
8.35. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.36. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.37. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.38. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.39. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.40. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.42. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.43. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №905/1215/23 скасувати.
3. Справу №905/1215/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець