Справа №461/1823/24
Провадження №3/461/932/24
11 березня 2024 року м. Львів.
Суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р., за участю захисниці особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвокатеси Кропивницької У.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 155-1 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №009937 від 21.02.2024 року, 21.02.2024 року о 13 год. 54 хв. у м. Львові на просп. Свободи, 11 ОСОБА_1 , яка працює менеджером у Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , вчинила порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не забезпечено застосування РРО та видачу фіскального чеку під час реалізації товару, а саме - телефону Apple iPhone 11 64GB Red на суму 11655,00 грн., чим порушила п.1;2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч.1 ст.155-1 КУпАП.
Захисниця особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвокатеса Кропивницька У.М. у судовому засіданні вину ОСОБА_1 та факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП заперечила, просить закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення датою та часом вчинення такого вказано 21.02.2024 року 13 год. 54 хв., однак згідно з фіскальним чеком №bf2Zu5Uqfy4 DSL 21.04.2024 року вбачається, що покупка була фіскалізована відповідно до вимог чинного податкового законодавства о 13 год. 51 хв., що зазначено в даному фіскальному чеку. Таким чином фіскальний чек виданий раніше, ніж в зазначений в протоколі час вчинення правопорушення. Також, зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, або працівником торгівлі, громадського харчування або сфери послуг, тому вважає, що така не є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення.
Частина перша статті 155-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Отже, відповідальними за проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО є саме суб'єкти господарювання.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, є безпосередньо суб'єкт господарювання.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 працює менеджером у ФОП ОСОБА_2 , однак до матеріалів справи не міститься доказів того, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, або є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до змісту законодавства України, зокрема, ст. 65 Господарського кодексу України, посадова особа це особа, в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно господарські функції.
Зокрема, організаційно-розпорядчі функції полягають у здійсненні керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах та організаціях (планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни тощо). Такі функції здійснюють, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних чи комунальних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій) та їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири) тощо.
Адміністративно-господарські обов'язки включають повноваження з управління або розпорядження державним, комунальним чи колективним майном, що полягає в установленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпеченні контролю за цими операціями тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів та служб, завідувачі складів, магазинів, майстерень, ательє, їх заступники, керівники відділів підприємств, відомчі ревізори та контролери тощо.
У даному випадку ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання та не є особою, що займається підприємницькою діяльністю, тому вона, в розумінні ч.1 ст. 155-1 КУпАП, не є суб'єктом вказаного правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 21.02.2024 року о 13 год. 54 хв. у м. Львові на просп. Свободи, 11 ОСОБА_1 , яка працює менеджером у Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , вчинила порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не забезпечено застосування РРО та видачу фіскального чеку під час реалізації товару, а саме - телефону Apple iPhone 11 64GB Red на суму 11655,00 грн., чим порушила п.1;2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».
Однак до матеріалів справи долучено фіскальний чек №bf2Zu5Uqfy4 DSL 21.04.2024 року вбачається, що покупка була фіскалізована відповідно до вимог чинного податкового законодавства о 13 год. 51 хв., що зазначено в даному фіскальному чеку.
ФОП ОСОБА_2 було проведено розрахункову операцію через ПРРО, що підтверджується фіскальним чеком №bf2Zu5Uqfy4 DSL 21.04.2024 року о 13:51 на суму в розмірі 11655, 00 грн. Таким чином, працівником ФОП ОСОБА_2 було здійснив розрахункову операцію через РРО.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, прихожу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7,155-1, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 155-1КУпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 155-1КУпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови.
Суддя О.Р. Юрків.