Ухвала від 11.03.2024 по справі 161/9186/22

Справа № 161/9186/22 Провадження №11-кп/802/314/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

перекладача - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12021030000000179 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 06 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Маневицького районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030000000179, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1, ч.1 ст.255-2 КК України.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 6 березня 2024 року клопотання прокурора задоволено, обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 04 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду незаконною. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не дотримання прокурором вимог ст.ст.184, 199 КПК України. Просить ухвалу суду скасувати, в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити, обравши запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу суду і застосувати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Вимоги ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1, ч.1 ст.255-2 КК України.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується, у вчиненні злочинів, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, серед яких злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, а за вчинення злочину зазначеного ч.2 ст.255-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, зазначені обставини, характер правопорушень вказує на продовження існування раніше визначених ризиків, на даний час в рамках кримінального провадження триває судовий розгляд.

Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.

Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.

Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, даних про неможливість його перебування в умовах СІЗО суду не надано (відповідна медична документація суду не надавалась), обставин вчинення злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 06 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: