Номер провадження: 21-з/813/16/24
Справа № 2-6/2003
Головуючий у першій інстанції
Доповідач ОСОБА_1
про повернення клопотання
08.02.2024 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку зі спливом строків давності виконання обвинувального вироку суду, про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2003 більш м'яким,
установив
Вироком Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2003 року, із змінами, внесеними ухвалою Верховного Суду України від 25.04.2004 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 19 ч.ч. 5, 6, 177 ч. 1; ст. 93 п.п. «а», «г», «з», «і» КК України (в ред. 1960 року), ст. 263 ч. 1 КК України (в ред. 2001 року), ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Окрім того, вищезазначеним вироком Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2003 року, із змінами, внесеними ухвалою Верховного Суду України від 25.04.2004 року, ОСОБА_3 було також засуджено за ст.ст. 177 ч. 1; ст. 93 п.п. «а», «г», «з», «і» КК України (в ред. 1960 року), ст. 263 ч. 1 КК України (в ред. 2001 року), ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
05.02.2024 року ОСОБА_3 через офіційну електронну адресу Одеського апеляційного суду було подано заяву, до якої долучено клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку зі спливом строків давності виконання обвинувального вироку суду або заміни цього виду покарання на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, мотивоване тим, що він наразі утримується в Слов'яносербській виправній колонії №60, яка розташована на території Луганської обл. та наразі перебуває в окупації, не контролюється державними органами України, а його, в порушення вимог Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» №875/2014 від 14.11.2014 року, не було вчасно евакуйовано з тимчасово окупованої території на територію, підконтрольну Україні, внаслідок чого, на переконання засудженого, виконання вищезгаданого вироку Апеляційного суду Одеської обл. від 03.11.2003 року стосовно нього було фактично припинено; на теперішній час він вже відбув достатній строк покарання, зокрема, понад 25 років, відмовився від отримання паспорту громадянина рф.
Проаналізувавши доводи клопотання засудженого ОСОБА_2 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суддя-доповідач вважає, що воно підлягає поверненню особі, яка його подала з огляду на наступні обставини.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України встановлюють, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п.п. 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Територіальна підсудність персоніфікує суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу.
Так, із аналізу клопотання засудженого ОСОБА_2 , а також долучених ним до клопотання матеріалів вбачається, що наразі останній утримується в Слов'яносербській виправній колонії №60, розташованій за адресою: Луганська обл., Слов'яносербський р-н, смт. Лозівський, вул. Цупова, 3.
З 2020 року Слов'яносербський район ліквідовано та розділено між Алчевським районом (Зимогір'ївська міська громада та Кадіївська міська громада) та Луганським районом (Луганська міська громада).
При цьому, відповідно до Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» №1085-р від 07.11.2014 року (в редакції Розпорядження КМ №117-р від 02.02.2022 року), населені пункти Алчевського та Луганського району Луганської області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, внаслідок їх тимчасової окупації.
Так, відповідно до загальних положень кримінального процесуального законодавства, місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений ОСОБА_2 в Слов'яносербській виправній колонії №60 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, призначене вироком Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2003 року, є Слов'яносербський райсуд Луганської обл.
Разом із тим, розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 №29/0/38-14 від 12.09.2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ», відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подання Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам, територіальну підсудність Слов'яносербського райсуду Луганської області було визначено за Марківським райсудом Луганської області.
В свою чергу, розпорядженням голови Верховного Суду ОСОБА_5 №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність справ, серед іншого, також Марківського райсуду Луганської області та визначено її за Покровським райсудом Дніпропетровської області.
З урахуванням встановлених вище обставин, суддя-доповідач звертає увагу засудженого ОСОБА_2 на те, що наразі місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в розумінні вимог п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, з огляду на факт зміни територіальної підсудності судових справ, є саме Покровський райсуд Дніпропетровської області.
Відтак, з огляду на факт подання засудженим ОСОБА_2 клопотання про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким до Одеського апеляційного суду, а не до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, суддя-доповідач констатує, що клопотання було подано не до суду, прямо визначеного вимогами кримінального процесуального закону.
Статтею 539 КПК України чітко не врегульований порядок дій судді-доповідача у разі встановлення того, що клопотання щодо розгляду питань, пов'язаних із виконанням вироку (в даному випадку стосовно заміни невідбутої частини покарання більш м'яким) подано із порушенням вимог територіальної підсудності.
Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 399 КПК України врегульовані випадки повернення суддею-доповідачем апеляційної скарги, зокрема, п. 3 зазначеної ч. 3 ст. 399 КПК України встановлено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.
Враховуючи відсутність прямого нормативного регулювання випадків подання клопотання в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України не до суду, прямо передбаченого вимогами кримінального процесуального закону, суддя-доповідач вважає за необхідне в даному випадку застосувати за аналогією закону положення ч. 3 ст. 399 КПК України та повернути засудженому ОСОБА_2 його клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким як таке, що не підлягає розгляду в цьому суді, подане із порушенням встановленої законом територіальної підсудності.
Окрім того, суддя-доповідач вважає за необхідне роз'яснити засудженому ОСОБА_2 те, що останній не позбавлений права звернутись в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України до суду 1-ої інстанції, а саме до Покровського райсуду Дніпропетровської області із відповідним клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 370, 399, 532, 537, 539 КПК України, суддя-доповідач-
ухвалив
Клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку зі спливом строків давності виконання обвинувального вироку суду, про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Одеської області від 03.11.2003 більш м'яким - повернути засудженому ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що воно не підлягає розгляду в цьому суді.
Копію ухвали та клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким разом із додатками надіслати засудженому ОСОБА_2 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою - у той же строк з дня отримання її копії.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_1