Справа № 148/1322/23
Провадження № 22-ц/801/497/2024
Категорія: 61
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
12 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ковганича С. В. в залі суду в місті Тульчині Вінницької області, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення,
в цивільній справі № 148/1322/23 за позовом ОСОБА_2 , поданим представником ОСОБА_3 , до Шпиківської селищної ради Тульчинського району, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Шпиківської селищної ради Тульчинського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
На обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя - 18.11.2008 склала на ім'я позивача заповіт. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із грошових вкладів та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524355600:010:01:0468, яка розташована в смт Шпиків, Тульчинського району.
На початку червня 2023 року позивач, приїхавши до будинку, який йому за життя подарувала його тітка - ОСОБА_4 , з метою підготовки його до продажу, знайшов заповіт та державний акт на право власності на земельну ділянку, про які йому не було відомо до цього часу.
Одразу після цього, 09.06.2023 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відповідь про неможливість видачі йому вказаного свідоцтва через пропущений шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та рекомендацію звернутися до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини.
Позивач вважає, що він пропустив вказаний шестимісячний строк з поважної причини, так як не був обізнаний про наявність заповіту. За наведених обставин просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.10.2023 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 .
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2023 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці. Судові витрати залишено за позивачем.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме: на час відкриття спадщини він не проживав із спадкодавцем і про наявність заповіту, складеного на його користь дізнався поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, враховуючи те, що представник відповідача не заперечує проти визначення позивачу додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, тому вважав можливим визначити позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, терміном три місяці.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що місцевий суд не перевірив справжність тверджень позивача і безпідставно сприйняв їх за дійсні. Зазначає, що він як особа, яка перебувала в родинних відносинах з померлою ОСОБА_4 та здійснювала за нею постійний догляд, лікування та поховання, достовірно знає, що позивач взагалі після смерті спадкодавця жодного разу не приїжджав до смт Шпикова. Ключі від будинку ОСОБА_4 постійно знаходились у нього, і він особисто передав їх в руки новим власникам житлового будинку. А позивач навіть не приїжджав передати будинок покупцям і йому не відомо, щоб він особисто був присутнім при укладенні договору купівлі-продажу будинку. Він після смерті ОСОБА_4 жодного разу в житловому будинку не був, а тому і знайти там заповіт він не міг ніяким чином. А тому вважає рішення суду першої інстанції помилковим і таким, що підлягає скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку до суду не надійшов.
Ухвалою апеляційного суду від 05 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 22 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду 12 березня 2024 року о 11:40 год., з повідомленням сторін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мовчан В. В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, просили її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кугутюк О. В. не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник Шпиківської селищної ради Тульчинського району в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Апеляційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.
За змістом частини першої статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у разі смерті фізичної особи перехід усіх її прав та обов'язків до інших осіб (спадкоємців) здійснюється у порядку спадкування.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Статтею 1272 установлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначав, що рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2023 року стосується його прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 . Вказував, що він є особою, яка перебувала в родинних відносинах з померлою ОСОБА_4 та здійснювала за нею постійний догляд, лікування та поховання.
Проте доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до апеляційної скарги не додано.
В свою чергу, третя особа хоч і заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , однак будь-яких доказів про наявність родинних відносин з померлою ОСОБА_4 , або доказів прийняття спадщини після смерті спадкодавця, суду також не надав.
Сама лише наявність в особи інтересу щодо спадкового майна без обґрунтування на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів законних підстав для набуття права на таке майно, не створює законних підстав для судового захисту такого інтересу, зокрема шляхом оскарження відповідного судового рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами частини першої статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право на звернення до суду згідно з частиною другою статті 124 Конституції України, статтею 4 ЦПК України є абсолютним правом, тобто реалізовується виключно за волею того, хто звертається за судовим захистом. Тобто, якби право на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, виникало лише з факту подання особою позовної заяви з предметом спору, який є дотичним до урегульованих судовим рішенням правовідносин, це означало б, що будь-яка особа, незалежно від наявності об'єктивних підстав (тобто реального впливу на її права і обов'язки) набуває право на апеляційне оскарження.
Відповідно така можливість оскарження остаточних судових рішень є несумісною із принципом правової визначеності, як невід'ємної складової установленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків заявника, та лише після встановлення таких обставин переглянути справу за його апеляційною скаргою, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надав доказів щодо права на спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то рішення у цій справі не стосується його прав, свобод, законних інтересів та (або) обов'язків, спору про право не вбачається, а тому апеляційне провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 362, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2023 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 14 березня 2024 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
І. М. Стадник