Справа № 444/209/24
Провадження № 2-а/444/16/2024
12 березня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Олещук М. М.,
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовква Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1299488 від 19.01.2024 року. В обґрунтування позову посилається на те, що 19.01.2024 року поліцейським УПП батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Русин Володимиром Володимировичем винесено постанову серії ЕГА №1299488 від 19.01.2024 року про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що: «19.01.2024 Закарпатська м. Ужгород вул. Станційна 9 курила сигарети марки «Прима» в громадському місці а саме на жд вокзалу». Позивач вважає постанову серії ЕГА №1299488 від 19.01.2024 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51, 00 грн. незаконною, про що позивач зазначала ще при її складенні із наданням нормативного обґрунтування її незаконності та такою, що містить неправдиву інформацію. Оскаржувана постанова винесена поліцейським УПП батальйону 1 рота 2 взвод Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Русин Володимиром Володимировичем безпідставно, за відсутності доказів вини позивача, висновки інспектора поліції не відповідають фактичним обставинам справи, а у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Позивач неодноразово наголошувала працівнику поліції на тому, що законодавець чітко встановив перелік місць у яких заборонено тютюнопаління і до нього не належить будь-яка територія, яка знаходиться поблизу вокзалу і не являється вокзалом. Позивач зазначає, що місце, де тютюнопаління заборонене має бути спеціально позначене шляхом розміщення наочної інформації, що складається з графічного знаку та текстової інформації. Однак, у місці, де знаходилась позивачка жодної інформації чи графічно знак чи тексту про заборону куріння не було, що в свою чергу додатково підтверджує той факт, що на вказаній території, де знаходилась позивачка, тютюнопаління не заборонено. Позивачка знаходилась поза межами вокзалу, а саме біля парковки приватного автотранспорту. У цьому місці були відсутні знаки, які б забороняли тютюнопаління. Вказана територія знаходилась поза межами вокзалу та не входить до переліку місць у яких заборонено тютюнопаління. ід вокзалом слід розуміти комплекс спеціальних споруд, приміщень, обладнання, призначений для тимчасового перебування пасажирів та їх обслуговування, надання пасажирам платних та безплатних послуг, у тому числі реалізації продуктів харчування, промислових та супутніх товарів, друкованої продукції та розміщення обслуговуючого персоналу. До складу цього комплексу входять: посадкові платформи, пішохідні тунелі та мости, переходи через залізничні колії, багажні приміщення, частина прилеглої до споруди привокзальної площі (п. 1.7 розділу 1 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України). Тобто, не уся прилегла до споруди привокзальна площа вважається вокзалом у відповідності до вимог нормативно-правових актів. Отже, законодавець надав чітке визначення вокзалу, до якого не належала територія де знаходилась позивачка. При цьому місце де знаходилась позивачка не було промарковане відповідними знаками про заборону тютюнопаління. Однак, поліцейський зазначив, що його не цікавлять посилання на нормативно- правові акти і пояснення позивачки, бо постанову він вже склав. Поліцейський не досліджував жодних обставин та не мав наміру їх досліджувати, оскільки як він зазначив, ще до моменту отримання пояснень позивачки, ним уже було складено постанову. Поліцейський не діяв у рамках Закону та не керувався його положеннями. Крім того, постанова про адміністративне правопорушення містить невірне зазначення адреси реєстрації позивача, а саме: « АДРЕСА_1 », що не відповідає місцю реєстрації Позивача ( АДРЕСА_1 ), що ще раз вказує на формальне ставлення поліцейського до складення постанови та з'ясування обставин.
Відтак, висновки викладені в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються належними та допустимими доказами, зводяться до припущення.
Таким чином, постанова не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Такі дії поліцейського не мали на меті встановлення справедливості та законності, а натомість вказують на порушення прав та свобод позивача в діях якого відсутня подія та склад адміністративного правопорушення. Дотримання органом влади та його представника вказаних завдань є їхнім обов'язком. В ситуації, яка склалася в даному випадку, інспектор поліції не діяв відповідно до закону, не мав на меті з'ясування істини.
Слід зазначити, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Враховуючи наведене, позивач вважає, що в її діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення. Зазначене представник органу влади при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення до уваги не взяв внаслідок чого прийшов до незаконного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Позивач просить скасувати постанову серії ЕГА №1299488 від 19.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським УПП батальйону 1 рота 2 взвод Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Русин Володимиром Володимировичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 175-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 175-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 29.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд справи призначено на 07.02.2024 року (арк. спр. 25-26).
07.02.2024 року розгляд справи відкладено на 12.03.2024 року (арк. спр. 33-34).
04.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, в якому відповідач посилається на те, що у спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 261 КАСУ). Ухвала про відкриття провадження та матеріали справи не надходили. У зв'язку із чим було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Для формування власної правової позиції, вивчення та аналізу адміністративного позову та додатків до нього, написання відзиву та збору доказів по справі відповідачу був необхідний додатковий час. У зв'язку з чим відповідач просить вважати причини пропуску строку для подачі відзиву поважними, та продовжити строк для подачі відзиву на адміністративний позов. У відзиві відповідач зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 19.01.2024 року за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 9, екіпаж патрульної поліції під час несення служби, помітили позивача, яка курила сигарети марки «Прима» в громадському місці, а саме на залізничному вокзалі, де відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» куріння заборонено, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Позивачеві було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення. Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 51 грн., відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію. Позивач вказує, що дійсно курила біля «парковки» поблизу вокзалу. У відзиві відповідач зазначає, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію»). Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»). Відповідно п.п. 1 п. 3 VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб. На виконання доручення Прем'єр-міністра України Міністерство охорони здоров'я надало роз'яснення що таке «громадське місце» відповідно до постанови №211, що опубліковано Міністерством охорони здоров'я України на сайті kmu.gov.ua 13 квітня 2020 року. Так, громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Також це: ліфти і таксофони; приміщення та території закладів охорони здоров'я; приміщення та території навчальних закладів; дитячі майданчики; приміщення та території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; під'їзди житлових будинків; підземні переходи; транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів; приміщення закладів ресторанного господарства; приміщення об'єктів культурного призначення; приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів тощо. Опосередковано громадські місця також визначаються у статті 178 Кодексу: вулиці, закриті спортивні споруди, сквери, парки, всі види громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення). Перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади. У діях позивача не було обставин, що сприяли винесенню рішення про накладення попередження. Відповідач вважає адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності. Однак, суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами. Отже, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Відповідач просить продовжити строки на подачу відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
04.03.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що не погоджується із наведеним у відзиві. Вважає, що останній поданий поза межами строків на подання відзиву, оскільки позивач через підсистему Електронний суд звернувся до відповідача із адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1299488 від 19.01.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності. У відповідача наявний зареєстрований кабінет у підсистемі Електронний суд, а отже, при поданні адміністративного позову позивачем було скеровано примірник адміністративного позову із додатками відповідачу про що свідчить квитанція №479602 від 21.01.2024 року. Як вбачається із п. 1 відповіді на відзив, відповідачем пропущено строк на подання відзиву. При цьому, відповідач звертається до суду саме із клопотанням про продовження строку на подання відзиву. Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, у випадку, якщо строк на подання відзиву закінчився, то такий строк не підлягає продовженню, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву. Позивач заперечує факт вчинення нею адміністративного правопорушення та зазначає, що зазначені у оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності. Позивачеві не роз'яснювалися її права, а доводи, які остання надала (в тому числі і у письмовому вигляді) до уваги не були взяті, оскільки патрульні поліцейські склали постанову швидше, аніж позивач змогла скористатися своїми правами (які їй взагалі не були роз'яснені). На поспіх у складенні постанови без з'ясування фактичних обставин вказують невірні паспортні дані позивача, адреса реєстрації позивача та інші обставини. Позивач зазначає, що обов'язок доказування лежить на відповідачу - суб'єкту владних повноважень, однак, відповідачем не надано жодних доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення. Посилання відповідача на строки зберігання відеозаписів протягом 30 діб не заслуговують на увагу, оскільки позивач без затримок у часі (на 3-ій день після складення оскаржуваної постанови) звернулася до суду із позовом одночасно забезпечивши отримання відповідачем примірника позову, а відтак, відповідачу було достеменно відомо про наявність позову, однак останній не надавав відзиву із долученням доказів до суду. Позивач стверджує, що відеозапис, наданий із нагрудних камер лише б підтвердив зазначене позивачем у позові. Так, позивач не намагається уникнути несприятливих наслідків у зв'язку із притягненням її до адміністративної відповідальності, а намагається відновити свої порушені відповідачем права. Позивач просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Репак В.В. подали до суду клопотання, в якому просять проводити судове засідання без участі позивача та її представника. В заяві зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, який належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (арк. спр. 42), участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За змістом ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд вважає, що наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву є поважними, оскільки такий має бути достатнім для того аби відповідач мав змогу підготувати його та відповідні докази, а тому строк на подання відповіді на відзив належить поновити.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Як встановлено судом, 19.01.2024 року поліцейським УПП батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Русин Володимиром Володимировичем винесено постанову серії ЕГА №1299488 по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що ОСОБА_1 19.01.2024 року м. Ужгород, вул. Станційна, 9 курила сигарети марки «Прима» в громадському місці а саме на жд вокзалу, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (арк. спр. 10). У зв'язку з цим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї штраф - 51 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами.
Частина 1 статті 175-1 КУпАП передбачає відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Отже, особа може бути притягнута судом до адміністративної відповідальності за ст. 175-1 КУпАП лише у разі, якщо в матеріалах справи міститимуться докази про те, що зазначена особа у забороненому місці палила вироби з тютюну чи його замінників.
Законодавством України визначено два випадки визначення місць, у яких заборонено куріння - місця, які забороні законом та місця, які заборонені рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення виражається у курінні тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення», забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 6) у приміщеннях об'єктів культурного призначення; 7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; 8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; 9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; 10) у приміщеннях гуртожитків; 11) на дитячих майданчиках; 12) у місцях загального користування житлових будинків; 13) у підземних переходах; 14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; 15) на вокзалах та станціях; 16) на зупинках громадського транспорту. Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.
У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: «Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!».
Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 175-1 КУпАП лише у разі, якщо в матеріалах справи міститимуться докази про те, що зазначена особа у забороненому місці палила вироби з тютюну чи його замінників, які є засобами, що за своєю дією на здоров'я людини відповідає тютюну.
В оскаржуваній постанові капрал поліції зазначає, що ОСОБА_1 курила сигарети марки «Прима» в громадському місці а саме на жд вокзалу.
Позивач в позовній заяві посилається на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП, оскільки працівником поліції при винесені постанови не було з'ясовано всіх обставин справи та не надано доказів куріння у забороненому законом місці.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, стороною відповідача суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано доказів куріння позивачем у забороненому Законом місці, а саме, як зазначено в оскарженій постанові: «… в громадському місці а саме на жд вокзалу...» поряд зі знаком про заборону куріння.
Згідно із ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, а тому виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП належить скасувати.
Згідно із ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи заявлені позовні вимоги та вищевказані приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити, постанову серії ЕГА №1299488 по справі про адміністративне правопорушення від 19.01.2024 року належить скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 6, 10, 19, 72, 77, 90, 241-246, 271 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії ЕГА №1299488 від 19.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським УПП батальйону 1 рота 2 взвод Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Русин Володимиром Володимировичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 175-1 КУпАП, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.175-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: 88006 м. Ужгород, вул.Кошового, 2, Закарпатська область, ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення суду складено 12.03.2024 року.
Суддя М. М. Олещук