13 березня 2024 року
м. Київ
справа №520/13269/23
адміністративне провадження № К/990/8277/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 520/13269/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей»;
- зобов'язати відповідача обчислити позивачу вислугу років відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», з урахуванням до стажу служби в поліції у календарному обчисленні (24 роки 06 місяців 09 днів) стажу служби у пільговому обчисленні (03 роки, 01 місяць, 02 дні) та на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 15.04.2014 по 14.09.2014 - один місяць за три місяці, що у підсумку складає 28 років 05 місяців 11 днів;
- зобов'язати відповідача підготувати необхідні документи та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення позивачу пенсії за вислугою років згідно пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 13.11.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу позивача період з 15.04.2014 по 14.09.2014, коли позивач перебував у складі сил та засобів, які брали безпосередню участь в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
- зобов'язати відповідача обчислити позивачу, вислугу років відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», з урахуванням його стажу служби в поліції у календарному обчисленні (24 роки 06 місяців 09 днів) стажу служби у пільговому обчисленні (03 роки, 01 місяць, 02 дні) та на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 15.04.2014 по 14.09.2014 - один місяць за три місяці, що у підсумку складає 28 років 05 місяців 11 днів;
- у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у справі задоволено, та продовжено відповідачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги залишено без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу повернуто.
04.03.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Вирішенню питання щодо повернення апеляційної скарги передувало вирішення судом заявленого апелянтом клопотання про продовження строку усунення недоліку апеляційної скарги.
Скаржник просив суд апеляційної інстанції продовжити строк на усунення недоліку апеляційної скарги, посилаючись на відсутність коштів, проте судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що зазначені підстави не є поважними, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням державних установ чи організацій з державного бюджету, не можуть бути підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, що стало підставою для відмови у задоволенні вказаного клопотання.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Статтею 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
За змістом частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про продовження строку на апеляційне оскарження обставини пов'язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору не можуть вважатися достатніми для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги поза строками встановленими процесуальним законодавством.
Отже суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Водночас Верховний Суд наголошує, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 було продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тому, враховуючи те, що скаржником не усунуто у встановлений судом строк виявленого недоліку, суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про повернення апеляційної скарги заявнику.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 169, 328, 333, КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 520/13269/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа