про відмову у відкритті касаційного провадження
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 380/27348/23
адміністративне провадження № К/990/9188/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (колегія у складі суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С., Качмара В.Я.)
у справі № 380/27348/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідач), просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області) нової довідки про розмір грошового забезпечення, розрахованого відповідно до ст. 9, 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для проведення з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до ГУ ПФ України у Львівській області нову довідку про розміри грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до ст. 43 і 63 Закону № 2262-XII, Постанови КМУ № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії у розмірі, визначеному згідно з Додатком 1 до телеграми Міністра оборони України від 04.03.2022 № 248/1210 у 2022 році та Додатку 1 до доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/3 для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29.12.2023 задовольнив частково позов:
- визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до ГУ ПФ України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023;
- зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до ГУ ПФ України у Львівській області нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до ст. 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Постанови КМУ № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2022 та з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 ;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору у сумі 536,80 грн.
Відповідач оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.02.2024 повернув ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну скаргу відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
05.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 подав касаційну скаргу, що 08.03.2024 надійшла до Верховного Суду, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що майновий стан ІНФОРМАЦІЯ_1 як розпорядника коштів другого рівня (після Міністерства оборони України) не давав можливості своєчасно, у встановлений судом строк оплатити судовий збір.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
За правилами п. 1 ч. 5, ч. 6 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати цього платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За практикою Європейського суду з прав людини (далі - Є СПЛ) вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява № 26746/05, п.108-112) ЄСПЛ наголошує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява № 8225/78, п. 57).
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за КЕК 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження, та не є обмеженнями у доступі до правосуддя у розумінні ст. 55 Конституції України.
Суд відповідно до ст. 133 КАС України має дискрецію у вирішенні питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат. Тому заявлення суб'єктом владних повноважень відповідного клопотання не зобов'язує суд апеляційної інстанції вирішувати таке клопотання на користь заявника.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2024 залишив апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 без руху.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданий судом строк не підтвердив сплату судового збору, тому Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу; правильне застосовування судом апеляційної інстанції п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 298 КАС України є очевидним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом п. 2 ч. 2 цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 328 КАС України. До цього переліку належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
За таких обставин касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України.
Керуючись ст. 328, 332, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 380/27348/23.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін