12 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15222/23 пров. № А/857/22060/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Хомою О.П.) у справі № 380/15222/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також відповідач) відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 15.04.2021;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплат 15.04.2021.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не виплачувалась індексація грошового забезпечення за час проходження військової служби. Заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки була виплачена 15.04.2021. Зазначає, що відповідач при несвоєчасній виплаті йому індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день її фактичної виплати 15.04.2021. Стверджує про наявність права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), який вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відсутні правові підстави для компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати. Вказує на те, що станом на цей час в судах перебувають справи за позовом ОСОБА_1 щодо належної виплати індексації і які ще не вирішені. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України від 26.03.2021 № 99-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії старшого інструктора служби кінологічного забезпечення штабу, з 26.03.2021 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у Кінологічному навчальному центрі № 288 від 15.04.2021 за період з липня 2015 р. по жовтень 2016 р. позивачу виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 16 562 грн 16 коп.
Згідно з довідкою про нараховані та виплачені індексації старшому прапорщику ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року по листопад 2018 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 27 314 грн 41 коп.
Відповідно до даних архівної відомості № 4 з січня 2021 по грудень 2021 року ОСОБА_1 виплачена індексація грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки в сумі 43 876 грн 57 коп.
Несвоєчасність виплати відповідачем грошового забезпечення у виді індексації призвела до втрати частини доходів та зумовила звернення до суду з цим позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед визначених, - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 1-3 Порядку № 159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
З наведеного видно, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Як встановлено судом, на підставі наданих відповідачем на адвокатський запит представника позивача документів встановлено, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки в сумі 43 876 грн 57 коп. була виплачена у квітні 2021 року.
Вказані обставини не заперечуються і відповідачем та свідчать про несвоєчасність повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби.
Отже, оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.
Щодо посилань відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, апеляційний суд зазначає таке.
У постановах від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20, Верховний Суд дійшов такого висновку:
«необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Відповідно, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що саме з моменту отримання листа-відповіді розпочинається перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС шестимісячного строку для звернення до суду із заявленими ним позовними вимогами.
Судом встановлено, що представник позивача, 26.06.2023, звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 15 квітня 2021 року.
Цією ж датою, представник позивача склав позов щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не нарахування та невиплати вищезазначеної компенсації, який подав до суду 27.06.2023.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент звернення до суду із цим позовом відповідач відмовив позивачу у виплаті відповідної компенсації.
За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі відсутні будь-які докази того, що на момент звернення до суду із цим позовом відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів, колегія суддів вважає, що право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19, від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 380/15222/23 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин