13 березня 2024 р. № 400/1285/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000,
провизнання неправомірним та скасування рішення від 29.01.2024 № 143150017680; зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 29.01.2024 року № 143150017680 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу"; зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком, як державному службовцю, за нормами Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 23.10.2000 по 10.01.2024 року у Миколаївській митниці з дня подання заяви - 23.01.2024 року.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивачу протиправно не зараховано до стажу державної служби період роботи з 23.10.2000 по 10.01.2024 року у Миколаївській митниці, внаслідок чого протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком за нормами Закону України "Про державну службу".
Відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутній 20-річний стаж державної служби, тому їй неможливо призначити пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач 10.01.1964 р.н., перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Миколаївській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
23.01.2024 позивач засобами вебпорталу електронних послуг ПФУ звернулась із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом, а саме переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішенням від 29.01.2024 №143150017680 про відмову позивачу в переведенні на пенсію за іншим Законом, так як призначення пенсії працівникам митної служби Законом України «Про державну службу» не передбачено.
У рішенні зазначено, що Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889) на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон 3723) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закину та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державши служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах. Посади працівників митниці даною статтею не передбачені. Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України віз 03 травна 1994 року № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів митного контролю
З 1 травна 2016 року набув чинності Закон № 889. Відповідно, постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 втратила чинність.
Статтею 3 Закону № 889 визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Працівники митної служби даною статтею не передбачені.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.01.2024 року звернулась із заявою через вебпортал щодо проведення перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Аналіз наданих до заяви документів показав, що гр. ОСОБА_1 працювала в митній службі в період з 23,10.2000 р. по 10.01.2024 р.
Вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за іншим Законом, так як призначення пенсії працівникам митної служби Законом України «Про державну службу» не передбачено.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набрав чинності Закон України 889-VIII "Про державну службу".
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закоку № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли
пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини
першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Положеннями статті 37 Закону № 3723-XII (в редакції, чинній від 04 липня 2013 року) визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Крім того, згідно зі статтею 569 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01 червня 2012 року, працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу (здійснюють державну митну справу), здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
За приписами статті 588 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Водночас, норми Митного кодексу України від 11 липня 2002 року, який був чинний з 01 січня 2004 року до 01 червня 2012 року в період перебування позивача на посадах в органах митної служби, визначали, що працівники митних органів є посадовими особами на них розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", в тому числі щодо пенсійного забезпечення, зокрема, стаття 430 визначала, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу", а стаття 408 - що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Аналогічні положення були передбачені Митним кодексом України від 12 грудня 1991 року, що був чинний з 01 січня 1992 року до 16 травня 2008 року, а саме стаття 156 передбачала, що працівник митного органу України є представником державного органу.
На підставі наведених вище норм матеріального права, суд дійшов висновку, що на службових (посадових) осіб митних органів, яким присвоєні спеціальні звання, розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", в тому числі щодо пенсійного забезпечення та стаж роботи у митних органах відноситься до державної служби, який має враховуватись для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 686/8090/17.
Трудова книжка позивача свідчить, що в період з 23.10.2000 по 10.01.2024 позивач працювала в митних органах та їй було присвоєні звання інспектора митної служби, радника митної справи, радника податкової та митної справи. Також під час роботи у Миколаївській митниці позивачу присвоювалися ранги державного службовця.
Запис № 38 трудової книжки позивача свідчить, що 10.01.2024 припинено державну службу на посаді начальника відділу митних інформаційних технологій Миколаївської митниці та звільнено із займаної посади у зв'язку з виходом на пенсію.
11.11.1999 позивач була призначена на посаду спеціаліста Заводського РЦЗ м. Миколаєва та нею прийнята Присяга та надано 14 ранг державного службовця.
На момент набрання чинності Законом України № 889-VIII у позивач займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу". На момент подання заяви про призначення пенсії відповідно до Закону України № 889-VIII позивач мала не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тому позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 23.01.2024, тому відповідач повинен призначити позивачу пенсію з 23.01.2024.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Тому позовні вимоги слід задовольнити.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області, оскільки спірне рішення прийнято саме ним.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.01.2024 року № 143150017680.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 23.10.2000 по 10.01.2024 року у Миколаївській митниці, призначити та виплатити пенсію за віком як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" з дня подання заяви - 23.01.2024 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравченка, 22В, м. Луцьк, 43026, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.3456822841.1 від 08.02.2024 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко