12 березня 2024 рокусправа № 380/27835/23
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 03.11.2023 № 3940 “Про застосування дисциплінарних стягнення до окремих працівників ГУНП у Львівській області” в частині застосування до позивача дисциплінарною стягнення- звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 17.11.2023 №517 о/с Про особовий склад в частині звільнення позивача відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
- поновити позивача з 18.11.2023 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУНП у Львівській області, стягнувши з відповідача на мою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
- у разі задоволення позову рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ГУНП у Львівській області від 03.11.2023 № 3940 «Про застосування дисциплінарних стягнення до окремих працівників ГУНП у Львівській області» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення-звільнення із служби в поліції. Наказом ГУНП у Львівській області від 17.11.2023 № 517 о/с Про особовий склад позивача звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підстава: наказ ГУНП у Львівській області від 03.11.2023 № 3940. Позивач зазначає, що згідно з висновком службового розслідування, а також оскаржуваного наказу, під час перебування позивачем поза службою порушено честь та гідність інших співробітників поліції, які 22.10.2023 здійснювали оформлення матеріалів адміністративної практики щодо водія транспортного засобу, (яким позивач не являвся), порушено норми етичної поведінки (нецензурна лексика), здійснювалось «перешкоджання» позивачем у оформленні матеріалів адміністративної практики під час встановлення учасника ДТП (якого не було, від автора позову), а також вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 127 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху (перехід позивачем проїзної частини дороги поза пішохідним переходом). Позивач зазначив, що дисциплінарна комісія та суб'єкт видання наказу не заперечили факт перебування позивача в день скоєння проступку поза службою, проте застосували дисциплінарне стягнення за вчинення дій відповідальність за які настає виключно під час виконання службових обов'язків. Крім того, під час вибору дисциплінарного стягнення комісія діяла всупереч вимогами ст. 29 Статуту, оскільки усі з перелічених у дисциплінарному наказі та висновку службового розслідування дій, які позивач на переконання комісії вчинив перебуваючи поза службою не підпадають під визначення не малозначимого проступку. Ба більше, відповідно до положень ст. 29 статуту, (зміни до якого внесені Законом №2123-ІХ від 15.03.21023) встановлюються особливості застосування до поліцейських дисциплінарних стягнень в період запровадженого в Україні воєнного стану, зокрема в частині черговості їх застосування, (від менш суворого до більш суворого), з чого у суб'єкта владних повноважень виникає обмежене право дискрецїї діяти на власний розсуд. На момент видачі оскаржуваного наказу у позивача не було жодного діючого дисциплінарного стягнення, що з урахуванням приписів профільного закону не було враховано комісією, та таким чином відповідач не застосував Закон який підлягав застосуванню.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив. Зазначив, що 23 жовтня 2023 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт начальника Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області полковника поліції Василя Петрика (вх. № РП - 506 від 23.10.2023) про те, що «…22.10.2023 зі спецлінії « 102» на службовий логістичний пристрій наряду ВРПП Дрогобицького РВП ГУНП з позивним «Кельвін-3» в складі: інспектора ВРПП Дрогобицького РВП старшого лейтенанта поліції Ульчака І.М. та поліцейського ВРПП Дрогобицького РВП старшого сержанта поліції Сидора В.В. надійшло повідомлення про ДТП без травмованих, яке мало місце у м. Дрогобич біля церкви Св. Трійці, між автомобілем марки «Форд», номерного знаку якого заявниця не помітила та автомобілем марки «Форд», н.з. НОМЕР_1 , останній з її слів поїхав в сторону м. Трускавець, при цьому порушуючи правила дорожнього руху (ЄО № 1180 від 22.10.2023). В ході реагування на вказане повідомлення працівниками поліції у м. Трускавець по вул. Дрогобицькій було виявлено вказаний в повідомленні автомобіль марки «Форд Куга», н.з. НОМЕР_1 , поблизу якого знаходились дві особи чоловічої статі, які встановлені як оперуповноважений СКП відділення поліції № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та старший оперуповноважений в ОВС УКР ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували з явними ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому виходили на проїзну частину дороги, на законні вимоги працівника поліції представитись не реагували, поводились не коректно, в розмові вживали нецензурну лексику та намагалися втекти. Вказаним працівникам було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак останні від проходження такого огляду відмовились при цьому повідомили, що вживали алкогольні напої. В подальшому, на вищевказаних працівників було винесено постанови про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 127 КУпАП, при цьому дані поліцейські від отримання копій вказаних постанов відмовились…». Оскільки у діях старшого оперуповноваженого в ОВС відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки УКР ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 наявні ознаки порушення службової дисципліни, виникла необхідність у призначенні службового розслідування. У даному випадку капітаном поліції ОСОБА_1 вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки ним скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язків, підриває довіру до нього, як до носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. При цьому суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є правовий режим воєнного стану, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження. Обставин, що пом'якшують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього дисциплінарною комісією не встановлено. ГУНП у Львівській області вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
23 жовтня 2023 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт начальника Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області полковника поліції Василя Петрика (вх. № РП - 506 від 23.10.2023) про те, що «…22.10.2023 зі спецлінії « 102» на службовий логістичний пристрій наряду ВРПП Дрогобицького РВП ГУНП з позивним «Кельвін-3» в складі: інспектора ВРПП Дрогобицького РВП старшого лейтенанта поліції Ульчака І.М. та поліцейського ВРПП Дрогобицького РВП старшого сержанта поліції Сидора В.В. надійшло повідомлення про ДТП без травмованих, яке мало місце у м. Дрогобич біля церкви Св. Трійці, між автомобілем марки «Форд», номерного знаку якого заявниця не помітила та автомобілем марки «Форд», н.з. НОМЕР_1 , останній з її слів поїхав в сторону м. Трускавець, при цьому порушуючи правила дорожнього руху (ЄО № 1180 від 22.10.2023). В ході реагування на вказане повідомлення працівниками поліції у м. Трускавець по вул. Дрогобицькій було виявлено вказаний в повідомленні автомобіль марки «Форд Куга», н.з. НОМЕР_1 , поблизу якого знаходились дві особи чоловічої статі, які встановлені як оперуповноважений СКП відділення поліції № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та старший оперуповноважений в ОВС УКР ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували з явними ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому виходили на проїзну частину дороги, на законні вимоги працівника поліції представитись не реагували, поводились не коректно, в розмові вживали нецензурну лексику та намагалися втекти. Вказаним працівникам було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак останні від проходження такого огляду відмовились при цьому повідомили, що вживали алкогольні напої. В подальшому, на вищевказаних працівників було винесено постанови про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 127 КУпАП, при цьому дані поліцейські від отримання копій вказаних постанов відмовились…».
Наказом № 3777 від 23.10.2023 року за даним фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження. 01.11.2023 року затверджено «Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області» (далі - Висновок службового розслідування).
Наказом № 3940 від 03.11.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ГУНП у Львівській області» За грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 3, 6, 7, 11, 13 частини 3 статті 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пункту 3 розділу ІІ, ч.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.8, 1.9 п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, до старшого оперуповноваженого в ОВС відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки УКР ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом № 517 о/с від 17.11.2023 старшого оперуповноваженого в ОВС відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки УКР ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України)
Не погоджуючись з наказами від 03.11.2023 №3940 та від 17.11.2023 №517 о/с, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про, зокрема внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
Пунктами 2-4 Розділу V Порядку №893 передбачено, що службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до пункту 8 Розділу V Порядку №893 за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Згідно з пунктом 14 Розділу V Порядку №893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частинами першою та другою статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідну до пунктів 4 та 5 розділу І вказаних Правил під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ Правил Під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Так, позивач покликається на те, що 03.11.2023 за вчинення дисциплінарного проступку до позивача ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, яке реалізовано шляхом видачі 17.11.2023 суб'єктом владних повноважень наказу по особовому складу.
Передумовою видачі оскаржуваних наказів передували наступні події, викладені за хронологією позивачем у позовній заяві та перевірені судом під час розгляді справи, зокрема:
23.10.2023 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт начальника Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_3 щодо можливого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників поліції, що мало місце 22.10.2023 у Дрогобич Львівської області.
23.10.2023 наказом ГУНП у Львівській області № 3777 за вказаним вище фактом (викладеним у рапорті ОСОБА_4 ) призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.
01.11.2023 за наслідками службового розслідування у формі письмового провадження складено висновок, відповідно до якого Дисциплінарна комісія, серед іншого уважала-б:
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що факти порушень, (про які у рапорті від 23.10.2023 повідомляв полковник поліції ОСОБА_5 ), які стали підставою для призначення службового розслідування знайшли своє підтвердження. За грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського передбачених ст. 18 Законом України «Про Національну поліцію», ст. 38 Закону «Про запобігання корупції» застосувати до позивача дисциплінарне стягнення-звільнення зі служби в поліції.
Згідно висновку службового розслідування, а також оскаржуваного наказу, 22.10.2023, під час перебування позивачем поза службою порушено честь та гідність інших співробітників поліції, які 22.10.2023 здійснювали оформлення матеріалів адміністративної практики щодо водія транспортного засобу ОСОБА_6 , порушено норми етичної поведінки (нецензурна лексика), здійснювалось «перешкоджання» позивачем у оформленні матеріалів адміністративної практики під час встановлення учасника ДТП, а також вчинено позивачем адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 127 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху (перехід позивачем проїзної частини дороги поза пішохідним переходом).
Відповідач зазначає, що суб'єкт владних повноважень під час видачі оскаржуваних позивачем наказів діяв виключено в межах та в спосіб визначений законом, та з врахуванням тяжкості дисциплінарного проступку проступку до позивача було застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення.
Відповідач вважає доведеним факт вчинення позивачам 22.10.2023 дисциплінарного проступку про який йдеться у висновку службового розслідування та дисциплінарному наказі.
На спростування висновків службового розслідування, а також оскаржуваних наказів позивачем зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Надходження до органу, підрозділу поліції інформації (матеріалів) про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення є обставиною яка в силу профільного закону (ст. 14 статуту) виключає (в цій частині) призначення службового розслідування.
Таким чином позивач покликається на те, що підстав для призначення службового розслідування, у контексті ч. 5 ст. 14 статуту у відповідача не було, з чим не може погодитись суд, оскільки службове розслідування ініційовано за рапортом від 22.10.2023 начальника Дрогобицького МРВ ГУНП у Львівській області В. Петрика у якому йшлось, як про факт складання відносно позивача матеріалів адміністративної практики, так і про факт втручання позивача у діяльність інших поліцейських, що є самостійною підставою призначення службового розслідування.
Судом встановлено, що 22.10.2023 у день вчинення дисциплінарного проступку позивач перебував поза службою, про що зазначено у поясненні позивача та висновку службового розслідування, проте, як йдеться у самому висновку та оскаржуваному дисциплінарному наказі 22.10.2023 ОСОБА_1 у стані сп'яніння переходив дорогу поза межами населеного пункту без світловідбиваючих елементів на одязі у стані алкогольного сп'яніння.
Такими діями, як йдеться у матеріалах службового розслідування, позивач, на думку відповідача порушив вимог ст. 18 Закону України: «Про Національну поліцію», оскільки профільний закон (серед іншого) покладає на поліцейського ряд заборон, серед яких: (прямо по тексту): під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Відповідно до 12 Закону України «Про Національну поліцію», (Безперервність) поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
У свою чергу поліцейським, (ст. 17 закону) є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Стаття 91 закону регламентує поняття службового часу і час відпочинку поліцейських.
За вказаних обставин принцип безперервності поширюється виключно на поліцію, як на державний орган виконавчої влади, (юридичну особу), а не на поліцейського, (фізичну особу), який має, як робочий (службовий) час та час відпочинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 статуту дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків, проте з огляду на зміст наказу відповідача про призначення службового розслідування, зміст висновку службового розслідування 22.10.2023 позивач перебував поза службою.
Відповідно до вимог ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів ДКВС, служби цивільного захисту, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках-адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За таких обставин поліцейський несе на загальних, (а не на спеціальних) підставах відповідальність за вчинення правопорушень у сфері порушень ПДР зафіксованих не в автоматичному режимі.
Статтею 61 Закону України: «Про Національну поліцію» чітко передбачено ряд законодавчих обмежень пов'язаних зі службою в поліції.
В силу закону не може бути поліцейським:
1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою;
2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку;
3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої;
4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав;
5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією;
6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск;
7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства;
9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Таким чином складання матеріалів адміністративної практики або притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності за інші види адміністративних правопорушень, які не пов'язані із скоєнням корупційних адміністративних проступків з огляду на приписи ст. 61 профільного закону та ст. 15 КУпАП не є обмеженням пов'язаним з проходженням служби в поліції та вчинення таких дій не є ознаками несумісності до проходження служби в поліції.
Повертаючись до суті описаного дисциплінарною комісією дисциплінарного проступку позивача та формулювань дисциплінарного наказу в частині порушення позивачем вимог ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції» суд приходить до висновку, що згідно з вимогами вказаного закону, особи зазначені у п. 1, п. п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, (яким позивач являється), саме під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватись вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Аналогічне роз'яснення вказаної норми закону надано НАЗК представнику позивача-адвокату Торопчину О.Д. на його запит.
Таким чином, дисциплінарна комісія та суб'єкт видання наказу не заперечили факт перебування позивача в день скоєння проступку поза службою, проте застосували дисциплінарне стягнення за вчинення дій відповідальність за які настає виключно під час виконання службових обов'язків.
Таким чином зі сторони відповідача мало місце застосування закону який не підлягав застосуванню, оскільки принцип безперервності та цілодобового виконання завдань поліції (ст. 12 Закону України «Про Національну поліцію») поширюється виключно на вказану юридичну особу публічного права, а не на фізичну особу-поліцейського.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
За відсутності у дисциплінарному статуті та Законі України «Про Національну поліцію» підстав для звільнення з ініціативи роботодавця за певних умов, (вчинення аморального проступку, порушення етичних норм), то у даному випадку слід застосовувати, за аналогією закону положення ст. 41 КЗпП.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках вчинення працівником який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з проходженням даної роботи.
Відповідно до п. 28 Постанови ПВСУ № 9 від 1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, вчителі, вихователі, до яких позивач не відноситься.
Більш того, під час вибору дисциплінарного стягнення комісія діяла всупереч вимогами ст. 29 Статуту, оскільки усі з перелічених у дисциплінарному наказі та висновку службового розслідування дій, які позивач на переконання комісії вчинив перебуваючи поза службою не підпадають під визначення не малозначимого проступку.
Суд серед іншого також дослідив ту обставину, що ініціатором службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими співробітниками поліції являвся начальник Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області полковник поліції ОСОБА_5 , автор рапорту від 23.10.2023, на підставі якого і видано наказ про утворення дисциплінарної комісії, призначення службового розслідування, який в ніч на 22.10.2023 перебував на місці події.
Проте в межах службового розслідування вказана посадова особа яка перебувала на службі, у період службового розслідування, (як це йдеться у долученому до справи листі-відповіді ГУНП у Львівській області) у відпустці, лікарняному не перебувала, дисциплінарною комісією не опитувалась та відомостей про надання ним пояснень висновок службового розслідування від 01.11.2023 не містить.
За вказаних обставин суд вважає, що службове розслідування проведено не повно та не всебічно, а у відповідача не було підстав не опитувати начальника Дрогобицького МРВ ГУНП у Львівській області В. Петрика щодо відомих йому особисто обставин викладених у його рапорті від 12.10.2023, який і слугував підставою для призначення службового розслідування, яке як наслідок потягнуло за собою видачу оскаржуваних позивачем наказів.
Судом також було встановлено, що на момент видачі оскаржуваного наказу у позивача не було жодного діючого дисциплінарного стягнення, позивач являється учасником бойових дій, має вислугу понад 20 років служби в ОВС (міліція, поліція), що не було враховано дисциплінарною комісією, як характеризуючі дані про особу-поліцейського.
Під час розгляду справи на адресу суду та відповідача від представника позивача адвоката Торопчина О.Д. надійшли додаткові пояснення з письмовими доказами (документи), а також судові рішення, зокрема:
30.11.2023 у справі № 442/7648/23 Трускавецьким міським судом Львівської області винесено постанову якою провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо водія транспортного засобу ОСОБА_6 (який 22.10.2023 в момент описаних в оскаржуваному наказі подій перебував разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) закрито у зв'язку зі звільненням його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого, з оголошенням ОСОБА_6 усного зауваження.
За матеріалами службового розслідування йдеться, що позивач та інший поліцейський ОСОБА_2 «перешкоджали» патрулю у встановленні водія ОСОБА_6 (перебував на місці в автомобілі), оцінку діям якого надав суд закривши справу за малозначністю.
Постанова суду набрала законної сили 11.12.2023.
06.12.2023 у справі № 455/2380/23 Старосамбірським районним судом Львівської області винесено рішення, яким позов ОСОБА_2 до ГУНП у Львівській області задоволено повністю. Постанову серії БАД № 625867 від 22.10.2023 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680,00 грн - скасовано.
Провадження у справі закрите, за відсутності у діях ОСОБА_2 , ознак/складу адміністративного правопорушення.
Як йдеться у матеріалах службового розслідування, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 22.10.2023 одночасно ходили у нетверезому стані у темний період доби по проїзній частині поза межами пішохідного переходу, перешкоджали у встановленні водія ОСОБА_6 (який перебував на місці наїзду автівкою на бордюрний камінь).
Суд надав оцінки відсутності доказів вчинення ОСОБА_2 протиправних дій, а також відсутності відео-фіксації поведінки останнього описаної у постанові, яка була зазначена ГУНП у Львівській області, як у висновку службового розслідування та і оскаржуваному наказі.
19.12.2023 вказане рішення суду набрало законної сили.
08.12.2023 у адміністративній справі № 455/2382/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержант поліції Сидор Василь Володимирович, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, Старосамбірським районним судом Львівської області винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованої не в автоматичному режимі, серії БАД № 625871 від 22.10.2023 року, винесеної поліцейським Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, сержантом поліції Сидор Василем Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.127 КУпАП скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.127 КУпАП закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 події/складу адміністративного правопорушення.
Старосамбірський районний суд Львівської області, як і у випадку з ОСОБА_2 надав оцінки відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, відсутності відео-фіксації поведінки позивача описаної у постанові, що було покладено ГУНП у Львівській області в основу висновку службового розслідування та в текст оскаржуваного наказу.
19.12.2023 рішення суду набрало законної сили.
Суд у цій справі за позовом ОСОБА_1 , зазначає, що під час розгляду Старосамбірським районним судом Львівської області відповідачем у справах за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з оскарження постанови поліції винесеної за порушення ПДР не в автоматичному режимі було ГУНП у Львівській області представники якого не скористались своїм правом подати відзив на позов.
Разом з тим, суд під час розгляду справи надав оцінки ряду письмовим доказам наданих представником позивача, у т.ч. тій обставині, що на момент винесення поліцією відносно ОСОБА_1 постанови у сфері ПДР, темна пора доби, про яку йшлось у постанові, як невід'ємна складова (дискпозиція) умови настання адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 127 КУпАП за часом та місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на лист-відповідь астрономічної обсерваторії (відповідь надана на запит адвоката) не наступила та іншими дослідженими в суді матеріалами не доведено факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Старосамбірський районний суд Львівської області при винесенні рішення у справі за позовом ОСОБА_1 виходив з такого:
Як вбачається з винесеної 22.10.2023 постанови у справі про адміністративне правопорушення штраф було накладено на ОСОБА_1 , за таких обставин: -
« 22.10.2023 о 18 год. 21 год. пішохід громадянин ОСОБА_1 ходив про проїзній частині з ознаками алкогольного сп'яніння а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, від проходження на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі ДМКПЛ № 1 відмовився».
За змістом п. 4.7. ПДР, порушення якого не зазначено в оскаржуваній постанові- пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності-на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки, про що йдеться у п.4.8. ПДР.
Якщо припустити, що порушення мало місце 22.10.2023 о 18 год. 21 хв. у темну пору доби і позивач мав-би мати світловідбиваючі елементи, то з вказаного приводу слід зазначити таке.
Згідно п. 1.10 ПДР визначено, що темна пора доби - частина доби від закінчення вечірніх (30 хв. після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30 хв. до сходу сонця).
Датою і часом скоєння адміністративного правопорушення, згідно оскаржуваної постанови є 22.10.2023 об 18 год 21 хв.
Відповідно до інформації розміщеної в публічному доступі за посиланням: https://www.daylight.pp.ua/uk/sun-16.htm захід сонця у Трускавці 18:23:27.
Відповідно початок відліку «темної пори доби» того дня почало обчислюватись з 18:53:27 після «скоєння» позивачем адміністративного правопорушення.
Проте моментом (часом) винесення оскаржуваної постанови, на відміну від «часу» скоєння правопорушення є темна пора доби та ці поняття не є тотожними, оскільки від моменту «скоєння» правопорушення до моменту винесення постанови минуло 2 години і відповідно темна пора наступила.
Згідно з Розділом 5 оскаржуваної постанови місце вчинення адміністративного правопорушення як складова обставин які підлягають доказуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особою яка винесла постанову не зазначено.
Отже із змісту винесеної постанови не можливо встановити місце вчинення адміністративного правопорушення та зрозуміти яке саме порушення правил переходу чи проїзної частини дороги ставиться у провину позивачеві.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху - пішоходами ПДР встановлена статтею 127 КУпАП. Так, з-поміж іншого, в силу ч. 3 ст. 127 КУпАП, непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місяцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, які перебувають у стані сп'яніння, тягне за собою накладення штрафу.
У свою чергу, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень та третьою особою на його стороні як безпосередньо його посадовою особою, уповноваженою на винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення мали-б бути долучені до справи беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного проступку, опитані свідки (очевидці) події.
У відповідності до вимог наказу МВС України від 18.12.2018 N 1026 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за N 28/32999 Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису йдеться про таке:
Застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, (серед іншого) з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Включення портативного відео-реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео-реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, про що йдеться у п.5 наказу.
Позивачем не визнається факт вчинення адміністративного правопорушення як такого, відповідно позивач не мав обов'язку підкорятись вимозі поліції (пройти огляд).
За вказаних обставин позов задоволено повністю.
Згадані вище рішення Старосамбірського районного суду Львівській області адміністративний суд в порядку передбаченому ст. 78 КАС України вважає преюдиційними.
Суд оглянув наданий відповідачем відео-запис подій, що мали місце 22.10.2023 з позивачем, а також іншими зафіксованими на відео-записах особами, поліцейським Луць В.В., цивільної особи водій ОСОБА_6 , а також поліцейськими які перебували на місці ДТП (без потерпілих).
Зафіксована на відео-записах за 22.10.2023 поведінка ОСОБА_1 ставилась у провину останньому відповідачем як така, що є порушенням норм етики, правил ділового мовлення, а також перешкоджанням іншим поліцейськими у виконанні ними службових обов'язків.
Переглядом судом наданих відповідачем відео-файлів за 22.10.2023 з'ясовано, що на них зображено присутність осіб, як у форменому одязі поліції, так і в цивільному.
Серед присутніх (зображених на відео осіб) ідентифікований за наданою копією паспорта позивач ОСОБА_1 , який на відміну від іншої особи у цивільному, (ідентифікований по долученій копії паспорта як ОСОБА_2 ) не вживає (не використовує), на відміну від особи ОСОБА_2 у розмовах з присутніми поліцейськими ненормативної лексики, не перешкоджає у виконанні поліцейськими службових обов'язків.
ОСОБА_1 на відміну ОСОБА_2 має значні відмінності з ним у рисах обличчя та статурою.
Порівняльну таблицю з фотознімками зображених на відео осіб, копіями громадянських паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 долучено до справи адвокатом та досліджено судом.
Представник позивача у додатковому поясненні покликається на те, що «Вочевидь дисциплінарна комісія та представник відповідача не могли ототожнити за відео-матеріалами позивача якого на відео-записах називають на ім'я « ОСОБА_8 » ( ОСОБА_1 ), власне ім'я позивача, з іншою особою в цивільному, що вживала табуїзми та до якого поліція зверталась на ім'я « ОСОБА_9 », ( ОСОБА_2 ).
Отже, дисциплінарна комісії вчинила помилку по суб'єкту вчинення дисциплінарного проступку, ототожнивши позивача з іншою зображеною на відео особою, яка вживала ненормативну лексику та перешкоджала поліції у виконанні службових обов'язків.
Також представник позивача наголошує про вибірковість, непропорційність та дискримінаційний характер дій відповідача щодо ОСОБА_1 , оскільки внаслідок реалізації дисциплінарного наказу, так і наказу по особовому складу позивача якого було притягнути до за вчинення дисциплінарного корупційного проступку було включено до Реєстру осіб які вчинили корупційні та пов'язані з корупцією проступки, тим самим створено несприятливі для позивача наслідки після звільнення його зі служби.
Згідно листа-роз'яснення НАЗК, який долучений представником позивача до справи, підставою для включення до Реєстру осіб, в контексті дотримання декларантами НАЗК вимог ст.37, 38 (засад етичних норм) є вчинення такими особами дій саме під час виконання службових обов'язків, а не поза службою, чого не має в діях позивача, з чим погоджується суд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.11.2023 №3940 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області" та від 17.11.2023 №517 о/с "Про особовий склад".
Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Таким чином, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУНП у Львівській області.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, оскільки наказом ГУ НП у Львівській області від 17.11.2023 №517-о/с позивача звільнено з посади з 17.11.2023, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 18.11.2023 року.
Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою № 128/75 від 29.11.2023 грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2023 склало 30470,96 грн, за жовтень 2023 - 24368,10 грн.
Середній заробіток позивача за один місяць становить 27419,53 грн.
Отже, середньоденний заробіток позивача складає 899 грн. (54839,06 грн. / 61 календарний день (вересень 2023 -30 к.д., Жовтень 2023- 31 к.д.).
Час вимушеного прогулу позивача за період з 18.11.2023 (наступний день після звільнення) по 12.03.2024 (день ухвалення рішення у справі) становить 115 календарних днів.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню на його корить, складає 103385 грн. (899 грн./день х 115 календарних днів).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п. 29).
Також, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Так, відповідно до пункту 2 та 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 (адреса: с. Лаврів,Львівська обл., Самбірський р-н,82076; НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: пл. Григоренка, 3, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007; ЄДРПОУ 40108833) про скасування наказу задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 03.11.2023 № 3940 «Про застосування дисциплінарних стягнення до окремих працівників ГУНП у Львівській області» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення-звільнення із служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 17.11.2023 № 517 о/с Про особовий склад, в частині звільнення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУНП у Львівській області, з 18.11.2023.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2023 по 12.03.2024 у сумі 103385 (сто три тисячі триста вісімдесят п'ять) гривень.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУНП у Львівській області та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 27419 (двадцять сім тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 53 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна