про повернення позовної заяви
12 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/1176/24
Cуддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
29 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, яким просить суд: "1.Поновити строк звернення до суду та відкрити провадження в адміністративній справі. 2.Позовну заяву ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони задовольнити. 3.Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щорічну винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 грн щомісячно за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 та невиплачену частину додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в сумі 12903,22 грн за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви з обгрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
11 березня 2024 року від позивача до суду надійшла заява-клопотання про поновлення строку звернення до суду. Згідно з поданою заявою позивач вважає, що перебіг строку за даними позовними вимогами почався з 22.02.2024 року після отримання позивачем листа територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, відтак вважає, що строк звернення до суду з даними позовними вимогами позивачем не пропущено.
Розглянувши матеріали позовної заяви та подане клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд вказує наступне.
Згідно з ч.ч.1, 3, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України № 2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суддя враховує, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, позивач в позовній заяві фактично оскаржує бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 в розмірі 30000 грн. передбаченої Постановою КМУ №168.
У поданому клопотанні на усунення недоліків позовної заяви, позивач вказує, що про порушення свого права довідався з листа відповідача 21.02.2024 року наданого у відповідь на його рапорт.
Однак, суддя не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.
Додаткова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яке виплачується щомісячно.
Тобто, з моменту отримання грошового забезпечення за відповідний місяць військовослужбовець вважається таким, що дізнався або повинен був дізнатися про його порушене право.
Отже, оскільки додаткова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 повинна була бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 щомісяця то позивач повинен був дізнатися про його порушене право в частині нарахування та виплати додаткової винагороди за спірний період у жовтні 2022 року та всі наступні місяці до лютого 2023 року відповідно, щодо можливої допущеної бездіяльності відповідачем за спірний період - з 01.09.2022 по 31.01.2023 року.
При цьому отримання особою інформації (листа відповідача) у відповідь на його рапорт не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, і цей факт не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом тримісячного строку звернення до суду.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у клопотанні про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.
Жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Відповідно до статті 123 частини 2 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно статті 169 частини 4 пункту 9 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене дану позовну заяву через пропуск строку звернення до суду слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.Ю.Дору