07 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/183/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - Попович Ш.Ш.;
представник відповідача - Зоркін Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
1. визнати протиправним не зарахування Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, з липня по серпень 1979 року, з липня по серпень 1980 року та період з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року - в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні та припинення Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу роботу в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, з липня по серпень 1979 року, з липня по серпень 1980 року та період з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року - в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні та поновити з 17.05.2023 року нарахування та виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 ;
3. стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області судові витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії по віку, однак отримала рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії, оскільки у заявника відсутній необхідний стаж, а саме 29 років 6 місяців 14 днів, з необхідних 30 років, що передбачені ч. 1 ст. 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказує на те, що до стажу позивача були зараховані всі періоди її трудової діяльності. Позивач скористалася можливістю укладення договору добровільного страхування та добровільно сплатила 17688, 00 грн, після чого їй було призначено пенсію за віком, однак жодного разу виплату призначеної пенсії не отримала. Із листа від 08.12.2023 року дізналася про те, що відповідач прийняв рішення про припинення виплати її пенсії та вказав на те, що за результатами перевірки період роботи в Закарпатській державній сільськогосподарській станції підтверджено відомостями нарахування заробітної плати з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, з липня по серпень 1979 року, з липня по серпень 1980 року згідно довідки Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України №31/2 від 01.06.2023 року, але зарахування до стажу роботи проведено тільки після досягнення позивачем 16-річного віку з 15.07.1979 року, оскільки перевіркою не підтверджено наявність дозвільних документів для трудової діяльності після досягнення 14-річного віку. А період роботи з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні за записами №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_1 виявлено порушення - на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка організації , яка проводила записи вперше та не зазначена дата та місяць народження. Вказує на те, що вбачається недобросовісна поведінка державного органу в частині перегляду власних рішень та повної відсутності принципу правової визначеності щоразу приймається нове, інше рішення, яке за своїм змістом суперечить попередньому.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року відкрито спрощене провадження, з викликом сторін.
06.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову, з мотивів викладених у письмовому відзиві.
Заслухавши думку учасників справи, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, 29.06.2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії по віку.
За результатами розгляду вказаної заяви отримала рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії №072250007837 від 06.07.2023 року (а.с. 33).
Із вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу зараховані всі періоди роботи позивача. Страховий стаж позивача становить 29 років 6 місяців 14 днів, з необхідних 30 років.
Як встановлено у судовому засіданні позивач скористалася можливістю укладення договору добровільного страхування та добровільно сплатила 17688,00 грн, що не заперечується відповідачем та знову звернулася із заявою про призначення пенсії.
Так, з 18.05.2023 року ОСОБА_1 було призначено пенсію.
За результатами перевірки пенсійної справи позивача №072250007837, у зв'язку із виявленими порушеннями, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про припинення виплати пенсії, з метою недопущення переплат пенсійних коштів з подальшим доопрацюванням - через проведення зустрічних перевірок, уточнення, витребування додаткових документів для об'єктивної оцінки та розгляду податних документів щодо правомірності подальшої пенсійної виплати.
Так, за результатами перевірки Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, позивачу не зараховано:
період роботи в Закарпатській державній дослідній станції, який підтверджено відомостями нарахування заробітної плати з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, з липня по серпень 1979 року, з липня по серпень 1980 року згідно з довідкою №31/2 від 01.06.2023 року, а зарахування до стажу роботи проведено тільки після досягнення заявницею 16 -ти років - з 15.07.1979 року, оскільки перевіркою не підтверджено наявність дозвільних документів трудової діяльності після досягнення нею чотирнадцятирічного віку;
період роботи з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні за записами 1-2 трудової книжки НОМЕР_1 (в якій виявлено порушення на титульній сторінці трудової книжки - відсутня печатка організації, яка проводила записи вперше та не зазначено дата та місяць народження), згідно з оновленою довідкою №Б-39/01-28 від 14.11.2023 року зараховано до розрахунку стажу на підставі відомостей нарахування заробітної плати з січня по серпень та листопада по грудень 1984 року, а також грудень 1986 року. За даними вищевказаної довідки - документи зберігання підприємством до архівного відділу Берегівської районної військової адміністрації не в повному обсязі, а накази за 1980-1987 роки відсутні на державному зберіганні.
Отже, розрахунковий стаж позивача становить 26 років 04 місяці 25 днів, при необхідному 30 років.
Вирішуючи правомірність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, а також щодо не зарахування окремих її періодів роботи до страхового стажу, суд виходить з наступного.
Що стосується періоду роботи позивача з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні за записами №1-2 трудової книжки НОМЕР_1 , в якій виявлено, що на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка проводила записи вперше та не зазначена дата та місяць народження.
Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як вже встановлено судом, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня печатка на титульній сторінці трудової книжки та вказана не повна дата народження позивача.
Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача , суд зазначає наступне.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58(далі -Інструкція № 58).
Пунктом 2.4 Інструкції № 58, визначено, шо усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
У судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .
Розділ Відомості про роботу трудової книжки позивача містить записи щодо її трудової діяльності у спірний період: з 10.09.1980 року по 13.04.1987 рік записи 1-2).
Записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, а також завірені підписом відповідальної особи та за необхідності скріплені печаткою, не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.
Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності із таких підстав, що в трудовій книжці позивача відсутня печатка на титульній сторінці та не вказана повна дата народження є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 10.12.2020 у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).
Крім того, суд вказує на те, що період роботи позивача з 10.09.1980 року по 13.04.1987 рік був уже зарахований до страхового стажу Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Сумській області при розгляді першої заяви позивача про призначення пенсії.
Відтак, період роботи позивача з 10.09.1980 року по 13.04.1987 рік зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.12.1981 року у записах №1 та 2 повинен бути зарахований до її страхового стажу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області протиправно не зараховано зазначений період до страхового стажу позивача.
Що стосується періоду роботи позивача в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, з липня по серпень 1979 року, з липня по серпень 1980 року.
Як вже встановлено судом, вищевказані періоди роботи позивача не зараховано до її страхового стажу, оскільки перевіркою не підтверджено наявність дозвільних документів для трудової діяльності після досягнення чотирнадцятирічного віку.
Разом з тим, судом також встановлено, що позивачу з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, з липня по серпень 1979 року, з липня по серпень 1980 року нараховувалася заробітна плата, що підтверджено книгою нарахування заробітної плати за 1977-1980 роки, та не заперечується відповідачем.
Судом встановлено , що на момент прийняття ОСОБА_1 на роботу в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію їй виповнилося 14 років.
Відповідно до статті 188 Кодексу законів про працю Української РСР № 322-VIII від 10.12.1971 (у редакції станом на день набрання ним чинності з 01 червня 1972 року), не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Як вбачається із матеріалів справи позивач працювала в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції в літній період, тобто у вільний від навчання час та на момент прийняття її на вказану роботу їй виповнилося 14 років.
Враховуючи вимоги ст. 188 Кодексу, а також те, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція прийняла на роботу позивача у віці 14 років та виплачувала їй заробітну плату, суд приходить до висновку, що організація діяла згідно вимог чинного на той час законодавства, тобто прийняла ОСОБА_1 на роботу за згодою її батьків .
Разом з тим суд враховує те, що вказана згода могла бути надана в усній формі, оскільки нормами чинного законодавства не конкретизовано, що така мала надаватися у письмовій формі.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що період роботи в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, слід зарахувати до її страхового стажу.
Що стосується періоду роботи з 15.07.1979 року по 15.08.1979 рік та з 15.07.1980 року по 15.08.1980 рік, тобто після досягнення шістнадцятирічного віку позивачем, то судом встановлено, що такий зарахований до її страхового стажу.
Отже, зараховані до страхового стажу періоди, повторному зарахуванню не підлягають, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення щодо визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, та період з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року - в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні.
З метою належного способу захисту права позивача на соціальне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати оскаржуваний період роботи до її страхового стажу та поновити нарахування та виплату пенсії за віком, з 17.05.2023 року (з моменту призначення пенсії).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) періоду її роботи в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року, та період з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року - в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) період її роботи в Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції з червня по серпень 1977 року, з липня по серпень 1978 року та період з 10.09.1980 року по 13.04.1987 року - в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсії за віком, з 17.05.2023 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2024 року.
СуддяС.А. Гебеш