05 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/1351/20 (924/995/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржника - адвоката Яроша В.Ю. (відео),
керуючого санацією КП "Агрофірма "Проскурів" - арбітражного керуючого Рудого А.М. (відео),
відповідачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) - адвоката Керницької О.В.(відео)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку касаційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 17.01.2024
у складі колегії суддів: Саврія В.А. (головуючого), Коломис В.В., Миханюк М.В.
за позовом Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"
до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи № 924/1351/20
про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів",-
1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2021 відкрито провадження у справі № 924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів", (далі - КП "Агрофірма "Проскурів"), введено процедуру розпорядження майном.
2. Ухвалою суду від 26.10.2022 ведено процедуру санації щодо боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Рудого А.М.
3. 27.12.2022 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява КП "Агрофірма "Проскурів", м. Хмельницький до ОСОБА_1 , м. Хмельницький про витребування з чужого незаконного володіння у фізичної особи ОСОБА_1 на користь КП "Агрофірма "Проскурів" земельних ділянок з кадастровими номерами площею та реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна: 6825087200:06:012:0037 - 1,757 га, № 2663284568040; 6825087200:06:012:0038 - 1,757 га, №2663299168040; 6825087200:06:012:0039 - 4,7801 га, № 2669171968040; 6825087200:06:012:0040 - 1,4468 га, № 2669161068040; 6825087200:06:012:0041- 5,7359 га, № 2669098768040; а також: об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2650497468040 під назвою: "Комплекс будівель і споруд тепличного господарства" загальною площею 2754,7 м.кв., який складається (опис): "нежитлова будівля №1 літ. А-2 площею 129,7 кв.м., нежитлова будівля №2 літ. - Б площею 56,8 кв.м., нежитлова будівля №3 літ.- В площею 116,3 кв.м., нежитлова будівля №4 літ.- Г площею 153,6 кв.м, нежитлова будівля №5 літ. - Д площею 144,6 кв.м ,нежитлова будівля №6 літ Е-2 площею 93,7 кв.м., теплиця №1 літ. - Є площею 620,7 кв.м., теплиця №2 літ. - Ж. площею 621,5 кв.м., теплиця №3 літ. - И площею 205,3 кв.м., теплиця №4 літ. - З площею 520,2 кв.м., теплиця №5 літ. - І площею 92,3 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська територіальна громада.
4. Ухвалою суду від 29.12.2022 задоволено заяву КП "Агрофірма "Проскурів" від 27.12.2022 за №924/1351/20-249 про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову у справі №924/1351/20 (924/995/22) шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами площею та реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна: 6825087200:06:012:0037 - 1,757 га, №2663284568040; 6825087200:06:012:0038 - 1,757 га, №2663299168040; 6825087200:06:012:0039 - 4,7801 га, №2669171968040; 6825087200:06:012:0040 - 1,4468 га, №2669161068040; 6825087200:06:012:0041- 5,7359 га, № 2669098768040 та на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2650497468040 під назвою: "Комплекс будівель і споруд тепличного господарства" загальною площею 2754,7 м.кв., який складається (опис): нежитлова будівля №1 літ. А-2 площею 129,7 кв.м., нежитлова будівля №2 літ. - Б площею 56,8 кв.м., нежитлова будівля №3 літ. - В площею 116,3 кв.м., нежитлова будівля №4 літ. - Г площею 153,6 кв.м, нежитлова будівля №5 літ. - Д площею 144,6 кв.м., нежитлова будівля №6 літ Е-2 площею 93,7 кв.м., теплиця №1 літ. - Є площею 620,7 кв.м., теплиця №2 літ. - Ж. площею 621,5 кв.м., теплиця №3 літ. - И площею 205,3 кв.м., теплиця №4 літ. - З площею 520,2 кв.м., теплиця №5 літ. - І площею 92,3 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська територіальна громада.
5. 05.04.2023 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі №924/1351/20 (924/995/22) в якості співвідповідачів: ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 , які стали власниками спірного нерухомого майна після подання позову та постановлення 19.12.2022 ухвал про залишення позовної заяви без руху та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом спору.
6. ОСОБА_4 подано заяву від 01.08.2023 про застосування строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову з підстав спливу такого строку.
7. Ухвалою суду від 20.09.2023 залишено без розгляду клопотання ОСОБА_2 від 28.07.2023 про поновлення процесуального строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів, клопотання ОСОБА_4 від 01.08.2023 про продовження строку для подання письмових пояснень та доказів, клопотання ОСОБА_5 від 02.08.2023 про поновлення процесуального строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів залишити без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
8. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/995/22) позов задоволено частково.
Витребувано в ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь КП "Агрофірма "Проскурів" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257, код ЄДРПОУ 03788891) земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0041 площею 5,7359 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2669098768040 та земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0040 площею 1,4468 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2669161068040.
Витребувано в ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь КП "Агрофірма "Проскурів" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257, код ЄДРПОУ 03788891) земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0037, площею 1,757 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2663284568040 та земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0038, площею 1,757 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2663299168040.
Витребувано в ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь КП "Агрофірма "Проскурів" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257, код ЄДРПОУ 03788891) земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0039 площею 4,7801 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2669171968040 та комплекс будівель і споруд тепличного господарства загальною площею 2754,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0039, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2650497468040.
В позовних вимогах КП "Агрофірма "Проскурів" до ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати покладено на ОСОБА_1 відповідно до частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2023 у цій справі відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.10.2023 про стягнення з КП "Агрофірма "Проскурів" 80 000,00 грн витрат на правничу допомогу у цій справі.
10. ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2023 в частині покладення судових витрат на неї. Також, ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на Додаткове рішення від 19.10.2023.
11. Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду від 05.10.2023, ОСОБА_2 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
12. Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою в частині задоволення позовних вимог КП "Агрофірма "Проскурів" до ОСОБА_4 та заявив клопотання про поновлення процесуальних строків для подання доказів та приєднати їх до матеріалів справи.
13. Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, ОСОБА_5 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в частині задоволення позовних вимог КП "Агрофірма "Проскурів" до ОСОБА_5 , а також заявила клопотання про поновлення процесуальний строків на подання доказів та приєднати їх до матеріалів справи.
14. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі №924/1351/20(924/995/22) - задоволено.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/995/22) скасовано в частині задоволення позову до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та в частині покладення на ОСОБА_1 судових витрат. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову задоволенні позову КП "Агрофірма "Проскурів" до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повністю.
Сплачений судовий збір в розмірі 9 945,41 грн за подання позовної заяви залишено за позивачем.
Стягнуто з КП "Агрофірма "Проскурів" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257, код ЄДРПОУ 03788891) в дохід Державного бюджету України 10 568,39 грн недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.12.2022 у справі №924/1351/20(924/995/22).
В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/995/22) залишено без змін.
Стягнуто з КП "Агрофірма "Проскурів" на користь ОСОБА_4 4 960,97 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Стягнуто з КП "Агрофірма "Проскурів" на користь ОСОБА_5 23 382,67 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Стягнуто з КП "Агрофірма "Проскурів" в дохід Державного бюджету України 3 721,50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення від 19.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/995/22) задоволено частково. Додаткове рішення від 19.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/995/22) скасовано. Заяву ОСОБА_1 від 06.10.2023 про стягнення з КП "Агрофірма "Проскурів" витрат на правничу допомогу у справі №924/1351/20 (924/995/22) задоволено частково. Стягнуто з КП "Агрофірма "Проскурів" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видачу наказів доручено господарському суду Хмельницької області.
Відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого КП "Агрофірма "Проскурів" Рудого А.М. про стягнення з відповідачів у рівних частинах 80 000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
15. 18.01.2024 ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/1351/20(924/995/22).
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 у справі № 924/1351/20(924/995/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.01.2024.
17. 29.01.2024 ОСОБА_3 подано доповнення до касаційної скарги в строк, передбачений статтею 298 ГПК України.
18. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/1351/20(924/995/22) та призначено розгляд касаційної скарги на 27.02.2024 року о 10:15.
19. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2024 заяви ОСОБА_3 та КП "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на нерухоме майно:
- земельні ділянки з кадастровими номерами площею та реєстраційними номерами об'єкту нерухомого майна: 6825087200:06:012:0037 - 1,757 га, № 2663284568040; 6825087200:06:012:0038 - 1,757 га, №2663299168040; 6825087200:06:012:0039- 4,7801 га, № 2669171968040; 6825087200:06:012:0040 - 1,4468 га, № 2669161068040; 6825087200:06:012:0041- 5,7359 га, № 2669098768040;
- на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна 2650497468040 під назвою: „ Комплекс будівель і споруд тепличного господарства " загальною площею 2754,7 м.кв., який складається (опис): "нежитлова будівля №1 літ. А-2 площею 129,7 кв.м., нежитлова будівля №2 літ. - Б площею 56,8 кв.м., нежитлова будівля №3 літ.- В площею 116,3 кв.м., нежитлова будівля №4 літ.- Г площею 153,6 кв.м, нежитлова будівля №5 літ. - Д площею 144,6 кв.м ,нежитлова будівля №6 літ Е-2 площею 93,7 кв.м., теплиця №1 літ. - Є площею 620,7 кв. м., теплиця №2 літ. - Ж. площею 621,5 кв.м., теплиця №3 літ. - И площею 205,3 кв. м., теплиця №4 літ. - З площею 520,2 кв. м., теплиця №5 літ. - І площею 92,3 кв. м. за адресою: Хмельницька області, Хмельницький район, Розсошанська територіальна громада.
20. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2024, серед іншого, оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 924/1351/20 (924/995/22) за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 до 10:00 05 березня 2024 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
21. Не погоджуючись з ухваленою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, ОСОБА_3 подано касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/995/22).
22. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
22.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2021 у справі №924/1351/20 (924/914/20), яке залишене без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 в частині вимог про витребування трьох земельних ділянок, було витребувано від ТОВ "Технопарк Проскурів" на користь Агрофірми "Проскурів" земельні ділянки: площею 1,1623 га, кадастровий №6810100000:28:002:0774; площею 15,4769 га, кадастровий №6825087200:06:012:0721; площею 0,8284 га, кадастровий №6810100000:28:001:0792.
22.2. Витребувана судом земельна ділянка 6825087200:06:012:0721 була згодом поділена без згоди дійсного власника на інші п'ять, які і стали предметом витребування у цій справі.
22.3. 21.10.2022 за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності об'єкт нерухомого майна за номером 2650497468040 під назвою: „Комплекс будівель і споруд тепличного господарства" загальною площею 2754,70 м.кв., який знаходиться на земельній ділянці 6825087200:06:012:0032. Матеріали справи свідчать про наявність права власності на усі об'єкти нерухомого майна (будівлі), які знаходилися на первинно сформованій земельній ділянці під кадастровим номером 6825087200:06:012:0721 і входять у склад комплексу будівель тепличного господарства Агрофірми „Проскурів" (яка є правонаступником колгоспу „Комунар", який здійснював будівництво зазначених будівель та споруд), але з певних об'єктивних причин таке право не було зареєстроване колишніми посадовими особами Агрофірми.
22.4. Агрофірма „Проскурів" не втратила право володіння земельною ділянкою площею 15,4769 га з кадастровим №6825087200:06:012:0721 у зв'язку з державною реєстрацією права власності на земельну ділянку за ПАТ „Проскурів", оскільки останнє не набуло права власності на вказану земельну ділянку, а лише стало фактичним володільцем земельної ділянки, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №362/2707/19. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92).
22.5. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. (Висновок викладений у постановах Великої Палата Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17).
22.6. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведення позивачем відсутності його волі на вибуття земельної ділянки 6825087200:06:012:0721, оскільки ця земельна ділянка була витребувана за позовом у справі №924/1351/20 (924/914/20), як така, що вибула без жодної цивільно-правової підставі, а лише внаслідок внесення змін до записів ДРРПНМ про власника. Відсутні висновки Верховного Суду стосовно необхідності покладання обов'язку доведення існування обставин (волі), які спростовують відповідальність відповідача на позивача.
22.7. Скаржник зазначає що відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності повторного доведення позивачем свого права на майно, яке хоча й було витребувано у відповідачів за рішенням суду в одній справі, проте не було реально отримане на його виконання з огляду на подальший поділ цього майна та його набуття іншими особами, до яких позивач змушений подавати новий позов про витребування цих поділених частин.
22.8. Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку зазначивши про помилковість преюдиції щодо обставин встановлених у справі №924/1351/20 (924/914/20), оскільки позивач не повинен у іншому суді, де беруть участь інші особи, доводити своє право власності, судовий захист якого уже було реалізовано позитивним рішенням, яким витребувано на користь цього позивача його майно.
23. У судових засіданнях 27.02.2024 та 05.03.2024 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
24. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.
25. ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в яком остання просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.
26. У судових засіданнях 27.02.2024 та 05.03.2024 керуючий санацією підтримав касаційну скаргу, представник відповідачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2) заперечувала проти касаційної скарги.
Розгляд клопотань Верховним Судом
27. ОСОБА_1 подано клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 1. ст. 296 ГПК України; якщо Суд не встановить підстав для закриття касаційного провадження, просимо суд в задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.
28. ОСОБА_2 подано клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 1. ст. 296 ГПК України; якщо Суд не встановить підстав для закриття касаційного провадження, просимо суд в задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.
29. Розглянувши вказані клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.
30. Зі змісту рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 вбачається, що представник ОСОБА_3 брав участь у судових засіданнях як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи.
31. Крім того, скаржник мотивував свою касаційну скаргу порушенням його вимог як кредитора, оскільки оскаржуване рішення впливає на наповнення конкурсної маси боржника. Відтак, враховуючи актуальну правову позицію, викладену у п. 158 постанови Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження.
32. 04.03.2024 через систему "Електронинй суд" від керуючого санацією КП "Агрофірма "Проскурів" - арбітражного керуючого Рудого А.М. надійшло застереження-клопотання від 03.03.2024, в якому останній просить взяти до уваги та застосувати процесуальні норми, передбачені п. 10 ч. 2 ст. 2, ч. 1 та ч. 4 ст. 311., п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України та ухвалити остаточну постанову у цій справі; не брати за основу майбутньої постанови (якщо вона не буде остаточною) обставин та доказів, які в судовому засіданні не досліджувалися і не обговорювалися, тобто забезпечити гласність і відкритість судового процесу, що передбачено ч. 1 ст. 8 і ст. 9 ГПК України.
33. 05.03.2024 через систему "Електронинй суд" керуючим санацією КП "Агрофірма "Проскурів" - арбітражним керуючим Рудим А.М. подано заяву про залишення вищезазначеного застереження-клопотання від 03.03.2024 без розгляду.
34. 04.03.2024 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Яроша В.Ю. надійшли застереження, підписані адвокатом з використанням електронного цифрового підпису.
35. У судовому засіданні 05.03.2024 представником ОСОБА_3 - адвокатом Ярошем В.Ю. заявлено усне клопотання про залишення зазначеного застереження від 04.03.2024 без розгляду.
36. З огляду на заявлені клопотання керуючого санацією та представника скаржника про залишення поданих застереження-клопотання та застереження без розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що застереження-клопотання керуючого санацією та застереження представника скаржника слід залишити без розгляду.
Позиція Верховного Суду
37. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
38. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
39. У цій справі з позовом до суду звернувся боржник - КП "Агрофірма "Проскурів", відповідачами за цим позовом є фізичні особи, а предметом позову - вимога щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
40. Відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
41. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
42. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про витребування майна.
43. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з наступного:
- суд першої інстанції, на підставі ч.2 ст.207 ГПК України правомірно залишив клопотання відповідачів без розгляду, однак колегія суддів з огляду на те, що відповідвачі довели неможливість подання доказів суду першої інстанції, а також з метою всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього розгляду справи, в порядку ч.3 ст.269 ГПК України, прийняв подані відповідачами докази (квитанції та платіжні дорученя), яким підтверджується оплата ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спірних об'єктів ОСОБА_1 ;
- рішення судів у справі №924/1351/20 (924/914/20) підтверджують той факт, що спірні земельні ділянки вибули з власності позивача у зв'язку з порушенням процедури їх відчуження (в період дії мораторію щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення), але не підтверджують того факту, що вказані ділянки вибули з власності КП «Агрофірма «Проскурів» поза її волею;
- інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала господарського суду Хмельницької області від 29.12.2022 у справі №924/1351/20 (924/995/22) (про забезпечення позову) та ухвала господарського суду Хмельницької області від 29.12.2022 у справі №924/1351/20 (924/995/22) (про залишення позовної заяви без руху) були оприлюднені в реєстрі 02.01.2023, тобто після укладання договорів купівлі-продажу;
- арешт на спірні земельні ділянки та «Комплекс будівель і споруд тепличного господарства" державними реєстраторами Хмельницької міської ради на підставі ухвали господарського суду Хмельницької області від 29.12.2022 у справі 924/1351/20 (924/995/22) було накладено 03.01.2023, тобто, також після укладання договорів купівлі-продажу;
- позивачем не було подано доказів, що станом на дату укладання договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 було відомо як про існування судової справи №924/1351/20 (924/914/20), за результатом розгляду якої було встановлено належність спірних земельних ділянок КП «Агрофірма «Проскурів», так і про існування справи №924/1351/20 (924/995/22).
При цьому, спірні земельні ділянки та комплекс будівель та споруд ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 придбали у ОСОБА_1 , яка не була учасником справи №924/1351/20 (924/914/20);
- відповідачі-2, -3, -4 отримали спірні земельні ділянки та об'єкти нерухомості у власність за оплатним договором, а ОСОБА_1 отримала кошти на виконання вказаних договорів. Вказані договори купівлі-продажу є дійсними, їх дійсність в судовому порядку сторонами не оспорюється;
- ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачем земельних ділянок за укладеними з ОСОБА_1 договорами купівлі-продажу;
- право власності на комплекс будівель і споруд тепличного господарства набуте ОСОБА_1 шляхом реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта за амністією, що підтверджується витягом серії та номер ІУ161220720765. Жодні правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувались. З наданих позивачем архівних документів не вбачається, що об'єкти тепличного господарства, перелік яких міститься у вказаних документах знаходяться на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721;
- КП «Агрофірма «Проскурів» не позбавлений права звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення компенсації вартості спірних земельних ділянок (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №725/1824/20).
44. Колегія суддів не погоджується з оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції і висновками, на підставі яких судом прийнято відповідне рішення враховуючи наступне.
45. У силу статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
46. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).
47. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
48. Відповідно до приписів частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1).
49. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2023 у справі №906/986/21.
50. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №910/2722/22, від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17.
51. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
52. Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
53. Чинне законодавство України не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
54. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2021 у справі №924/1351/20 (924/914/20), яке залишене без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 в частині вимог про витребування земельних ділянок, було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів" на користь Агрофірми "Проскурів", зокрема, земельну ділянку площею 15,4769 га, кадастровий №6825087200:06:012:0721.
55. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
56. Під час вирішення спору у справі № 924/1351/20 (924/914/20) за позовом КП "Агрофірма "Проскурів" до ПАТ "Проскурів", ТОВ "Технопарк Проскурів" про скасування рішень державних реєстраторів та витребування земельних ділянок, суди дійшли наступних висновків:
- 25.12.2015 за КП "Агрофірма Проскурів" на підставі державного акту серії ХМ №000002 від 20.02.1996 зареєстровано право колективної власності на земельну ділянку за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,4769 га кадастровий №6825087200:06:012:0721;
- в подальшому 22.04.2016 вказана земельна ділянка була зареєстровані на праві власності за ПАТ „Проскурів", а 16.06.2020 - за ТОВ "Технопарк Проскурів";
- підставою реєстрації за ПАТ "Проскурів" права власності на земельну ділянку площею 15,4769 га кадастровий №6825087200:06:012:0721 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.06.2020 №212575591 зазначено протокол засідання правління Агрофірми "Проскурів" б/н від 20.01.2016 та акт прийому-передачі б/н від 20.01.2016. Як встановлено судом, із копій протоколу та акту від 20.01.2016 слідує, що питання щодо передачі ПАТ "Проскурів" земельної ділянки площею 15,4769 га кадастровий №6825087200:06:012:0721 не вирішувалося;
- Судами не прийнято до уваги копії зазначених протоколу засідання правління позивача та акту приймання-передачі спірних ділянок ПАТ "Проскурів" (які стали підставою для реєстрації за ПАТ "Проскурів" права власності на спірні земельні ділянки) в якості належних, допустимих та достовірних доказів, враховуючи відсутність таких оригіналів та зважаючи на заперечення позивача самого факту існування оригіналів документів. Суди дійшли висновку, що останнім не підтверджено та не доведено наявність та правомірність підстави для реєстрації за ПАТ "Проскурів" права власності на спірні земельні ділянки, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721 площею 15,4768 га;
- вибуття спірних земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з власності Агрофірми "Проскурів" до ПАТ "Проскурів" та в подальшому до ТОВ "Технопарк Проскурів" було здійснено в період дії мораторію щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення, що є порушенням підпункту б) пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття рішень державних реєстраторів від 22.04.2016 та від 18.06.2020).
57. Право на витребування майна з чужого незаконного володіння має зокрема особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їй конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє).
58. З огляду на викладене у справі № 924/1351/20 (924/914/20) суди захистили право боржника (КП Агрофірма "Проскурів") як власника земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721 площею 15,4768 га.
59. Як вбачається з рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2021 у справі № 924/1351/20 (924/914/20), судами встановлено відсутність документів, зокрема, рішення правління позивача та акту прийому-передачі про передачу від Агрофірма "Проскурів" до ПАТ "Проскурів" земельної ділянки площею 15,4769 га кадастровий №6825087200:06:012:0721.
60. Відтак, з огляду на недоведення волі на відчуження від позивача до ПАТ "Проскурів" (перше вибуття) спірної земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в період дії мораторію щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення (що є порушенням підпункту б) пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття рішень державних реєстраторів від 22.04.2016 та від 18.06.2020), свідчить про "дефект волі" власника на вибуття такого майна.
61. Отже, встановлена у рішенні господарського суду від 21.09.2021 у справі №924/1351/20 (924/914/20) недоведеність передачі ПАТ "Проскурів" майна, що є предметом спору, підтверджує правомірність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин у справі № 924/1351/20 (924/995/22) щодо вибуття спірно майна поза волею власника. Хоча судом апеляційної інстанції і вірно встановлено, що відповідачі є добросовісними набувачами, разом з тим висновки про те, що рішенням (№924/1351/20 (924/914/20) про витребування майна не стверджується дефект волі власника на відчуження є безпідставними та необґрунтованими.
62. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
63. Однак позивач не зміг на підставі судового рішення у справі № 924/1351/20 (924/914/20) про витребування від ТОВ "Технопарк Проскурів" на користь Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721, провести державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку у зв'язку з її поділом.
64. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2022 земельна ділянка площею 15,4769 га з кадастровим №6825087200:06:012:0721 була поділена на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0031 та 6825087200:06:012:0032 відповідно площею 3,5140 га та 11,9629 га, що у сумі складають площу попередньої поділеної земельної ділянки під №6825087200:06:012:0721 загальною площею 15,4769 га. Зазначене підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 12.01.2022, виготовленою ФОП Олійник Я.М. та Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.01.2022 №НВ-6800062342022 та НВ-6800062742022.
64.1. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, після набрання законної сили (23.12.2021) судовим рішенням у справі №924/1351/20 (924/914/20) про витребування від ТОВ "Технопарк Проскурів" на користь Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки площею 15,4769 га, кадастровий №6825087200:06:012:0721 ТОВ "Технопарк Проскурів" незаконно розпорядився (вчинив дії притаманні лише власнику) та не тільки не повернув належну позивачу земельну ділянку, але й унеможливив виконання судового рішення через поділ відповідної земельної ділянки.
64.2. Також господарським судом встановлено, що на підставі двох нотаріально посвідчених договорів купівлі продажу від 06.06.2022 за №882 та №883, земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0031 та 6825087200:06:012:0032 Товариством з обмеженою відповідальністю „Технопарк Проскурів" в особі директора Будзінського В.В. (син) були продані фізичній особі ОСОБА_1 (матір), яка в подальшому також здійснила поділ цих земельних ділянок наступним чином:
- 23.11.2022 земельну ділянку площею 3,514 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0031 було поділено на дві земельні ділянки: площею 1,757 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0037 та площею 1,757 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0038, що підтверджується інформаційними довідками з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2022 №318640695, №318639054, №318637957;
- 09.12.2022 земельну ділянку площею 11,9629 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0032 було поділено на три земельні ділянки: площею 4,7801 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0039; площею 1,4468 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0040; площею 5,7359 га з кадастровим номером 6825087200:06:012:0041, що підтверджується інформаційними довідками з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2022 №318643321, №318636060, №318635092, №318633908.
64.3. Отже, як встановлено судом першої інстанції, земельні ділянки зареєстровані у Державному реєстрі 23.11.2022 (дві ділянки) та 09.12.2022 (три ділянки) приватним нотаріусом Кот М.О. з кадастровими номерами та площею: 6825087200:06:012:0037 - 1,757 га; 6825087200:06:012:0038 - 1,757 га; 6825087200:06:012:0039 - 4,7801 га; 6825087200:06:012:0040 - 1,4468 га; 6825087200:06:012:0041 - 5,7359 га утворені внаслідок поділу первинно сформованої земельної кадастровим номером 6825087200:06:012:0721, яка витребувана за рішеннями суду від ТОВ "Технопарк Проскурів" на корить Агрофірми „Проскурів" та складають її первинну площу - 15,4768 га.
65. Неможливість Агрофірми „Проскурів" на виконання судового рішення у справі №924/1351/20 (924/914/20) провести державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим №6825087200:06:012:0721 у зв'язку з її поділом стало підставою для звернення позивача з позовом про витребування п'яти земельних ділянок.
66. Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, після подання Агрофірмою „Проскурів" позовної заяви (27.12.2022) та вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та об'єкт нерухомого майна під назвою: „ Комплекс будівель і споруд тепличного господарства " (ухвала від 29.12.2022), ОСОБА_1 здійнила відчуження всіх земельних ділянок та комплекс будівель.
67. Відтак, на момент відкриття провадження у справі (16.01.2023) власниками спірних земельних ділянок стали:
- ОСОБА_2 , яка набула право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0037 площею 1,757 га та з кадастровим номером 6825087200:06:012:0038 площею 1,757 га на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2022, укладених з ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Очеретною О.М. та зареєстрованих в реєстрі за №707, №708. Дані договори стали підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки;
- ОСОБА_4 , який набув право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0041 площею 5,7359 га та з кадастровим номером 6825087200:06:012:0040 площею 1,4468 га на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2022, укладених з ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Очеретною О.М. та зареєстрованих в реєстрі за №705, №706. Дані договори стали підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки;
- ОСОБА_5 , яка набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0039 площею 4,7801 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.01.2023. Даний договір став підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.
68. Згідно усталеної практики Верховного Суду власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
69. Оскільки у 2016 році первинно сформована земельна ділянка з кадастровим №6825087200:06:012:0721 була зареєстрована за ПАТ „Проскурів" поза волею Агрофірма „Проскурів", КП Агрофірма „Проскурів" не втратила право володіння земельною ділянкою площею 15,4769 га з кадастровим №6825087200:06:012:0721, а ПАТ „Проскурів" у зв'язку з державною реєстрацією права власності на земельну ділянку лише стало фактичним володільцем земельної ділянки (відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №362/2707/19).
70. Враховуючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0037; 6825087200:06:012:0038; 6825087200:06:012:0039; 6825087200:06:012:0040; 6825087200:06:012:0041 утворені внаслідок поділу первинно сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721, яка витребувана за рішенням суду від ТОВ "Технопарк Проскурів" на корить Агрофірми "Проскурів", та враховуючи, що на час розгляду справи судом першої інстанції власниками спірних земельних ділянок є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про витребування вказаних земельних ділянок від зазначених фізичних осіб на користь КП "Агрофірма "Проскурів", що у цьому випадку є належним та ефективним способом захисту порушених прав КП "Агрофірма "Проскурів".
71. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2019 у справі №521/8368/15-ц та від 26.09.2019 у справі №2-4352/11, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справах «Гладишева проти Росії», «Пчелінцева та інші проти Росії», «Алєнцева проти Росії», в яких суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокуратури, поданого в інтересах держави, в частині витребування майна у добросовісного набувача, оскільки це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висновки, викладені у цих справах стосуються публічно-правових відносин, тоді як у справі, що розглядається виник приватно-правовий спір.
72. Колегія суддів зазначає, що у відносинах між боржником та набувачем майна, так званих «горизонтальних» відносинах - положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства. Верховний Суд зауважує, що з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція є частиною національного законодавства, відтак принципи, проголошені у Конвенції, підлягають застосуванню національними судами.
73. При цьому, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
74. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
75. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів;
76. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
77. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
78. Право витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
79. Суд першої інстанції, обґрунтовано встановив, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Разом з тим відповідачі є добросовісним набувачами, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
80. Повернення у власність позивача спірного майна, відчуженого поза волею власника, переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.
81. Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що рішенням суду було задоволено позов КП Агрофірми "Проскурів" та витребувано від ТОВ "Технопарк Проскурів" на користь Агрофірми "Проскурів" земельну ділянку площею 15,4769 га, кадастровий №6825087200:06:012:0721, власником якої є позивач. Разом з тим, неможливість Агрофірми „Проскурів" на виконання судового рішення у справі №924/1351/20 (924/914/20) провести державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим №6825087200:06:012:0721 пов'язана з поділом цієї земельної ділянки і в подальшому неодноразовим відчуженням вже поділених земельних ділянок.
82. Враховуючи наведене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до реєстрації земельної ділянки площею 15,4769 га, кадастровий №6825087200:06:012:0721 за ПАТ "Проскурів", яка в подальшому визнана судом неправомірною рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2021 у справі №924/1351/20 (924/914/20), є саме витребування позивачем майна з чужого незаконного володіння.
83. Крім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, відповідачі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) не позбавлені можливості звернутися до ОСОБА_1 із відповідним позовом про відшкодування витрат понесених у зв'язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії відповідачі понесуть індивідуальний і надмірний тягар.
84. Відтак, втручання у право відповідачів на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останніми індивідуального і надмірного тягаря, про що помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції.
85. Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, зокрема щодо вибуття майна із володіння позивача поза його волею на підставі скасованого судового рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги про витребування майна підлягають задоволенню на підставі положень статті 388 Цивільного кодексу України.
86. Щодо Комплексу будівель і споруд тепличного господарства" загальною площею 2754,7 м.кв., витребування яких є предметом спору у цій справі, судами встановлено наступе.
86.1. Об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2650497468040 під назвою: "Комплекс будівель і споруд тепличного господарства" загальною площею 2754,7 м.кв. складається (опис): нежитлова будівля №1 літ. А-2 площею 129,7 кв.м., нежитлова будівля №2 літ. - Б площею 56,8 кв.м., нежитлова будівля №3 літ. - В площею 116,3 кв.м., нежитлова будівля №4 літ. - Г площею 153,6 кв.м, нежитлова будівля №5 літ. - Д площею 144,6 кв.м., нежитлова будівля №6 літ Е-2 площею 93,7 кв.м., теплиця №1 літ. - Є площею 620,7 кв.м., теплиця №2 літ. - Ж. площею 621,5 кв.м., теплиця №3 літ. - И площею 205,3 кв.м., теплиця №4 літ. - З площею 520,2 кв.м., теплиця №5 літ. - І площею 92,3 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська територіальна громада.
86.2. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документом, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій збудований об'єкт нерухомості є договір купівлі-продажу №883 від 06.06.2022, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу, згідно якого ОСОБА_1 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0032 площею 11,9629 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
86.3. Крім того, згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 20.07.2022 на підставі заяви ОСОБА_1 була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об'єкта за амністією.
86.4. Так звана "будівельна амністія" передбачає спрощений порядок введення в експлуатацію об'єкта будівництва, який передбачений Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №158 від 03.07.2018.
86.5. Пунктом 9 розділу V Прикінцеві положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:
- збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів;
- збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
86.6. Спірний комплекс будівель та споруд тепличного господарства, за своїми функціональними властивостями відноситься до будівель і споруд сільськогосподарського призначення та введений в експлуатацію за амністією, даний комплекс збудований до 12 березня 2011 року.
86.7. Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документом, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій збудований об'єкт нерухомості є договір купівлі-продажу №883 від 06.06.2022, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу, згідно якого ОСОБА_1 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0032 площею 11,9629 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
87. З огляду на встановлені та досліджені судом першої інстанції обставини, суд встановив, що ОСОБА_1 , яка 06.06.2022 придбала земельну ділянку, на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд тепличного господарства, не могла провести будівництво приміщень до 12.03.2011. Водночас, докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 за короткий проміжок часу з 06.06.2022 (дата укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки) до 20.07.2022 (дата формування Витягу в Реєстрі будівельної діяльності, який став підставою для державної реєстрації права власності) було проведено нове будівництво, реконструкцію чи будь-яке будівельне переобладнання будівель та споруд в матеріалах справи відсутні.
88. Разом з тим, судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що об'єкти нерухомого майна, які входять до складу комплексу будівель тепличного господарства та які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0032 (первинно сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721, яка не вибувала з володіння Агрофірми "Проскурів"), були збудовані саме позивачем, зокрема:
- Акт державної приймальної комісії, затверджений протоколом Правління колгоспу "Комунар" №12 від 31.12.1989 про прийняття в експлуатацію теплиці 0,8 га за адресою: с. Ружична, Хмельницького району. Будівництво здійснювалося господарським способом колгоспом „Комунар" (правонаступником якого є позивач). Будівельні роботи здійснювалися травень-липень 1989 року;
- Два акти державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію Правління колгоспу „Комунар" (без зазначення дати його складання) прийнято в експлуатацію розплідник для саджанців та теплиці в саду. Будівництво здійснювалося господарським способом, виконані будівельні роботи у період квітень-травень 1990 року та будівельно-монтажні роботи у період липень -жовтень 1990 року;
-Акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, затвердженого 10.12.1990 головою приймальної комісії А.М.Рибчинським А.М. за підписами членів комісії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 , прийнято до експлуатації Лімонарій (зелене господарство); Електростанцію в саду; Дооцінку адмінбудинку в саду (Агрофірма „Проскурів").
89. Згідно актів державної приймальної комісії, затвердженими головою Агрофірми „Проскурів" було прийнято до експлуатації: дооцінку адмінбудинку в саду №1; добудову теплиці №3; добудову теплиці №4; сарай в саду; котельню в саду; адмінбудинок в саду №2.
90. Також, у справі наявний витяг з книги (журналу) „Карточка учета сооружений и передаточних устройств", яка почала вестися з 1969 року, в якій містяться відомості про амортизацію основних фонді та засобів колгоспу „Комунар". В якій є відомості про амортизаційні нарахування, балансову залишкову вартість щодо активів, в тому числі тих, що відносяться до тепличного господарства.
91. Отже, судом встановлено, що комплекс будівель тепличного господарства на момент реєстрації права власності за ОСОБА_1 знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0032, яка утворена шляхом поділу первинно сформованої земельної ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0721, яка, як встановлено судом, не вибувала з володіння Агрофірми „Проскурів". В подальшому у зв'язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0032 та укладенням між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 02.01.2023, право власності на комплекс будівель та споруд тепличного господарства загальною площею 2754,7 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0039, 02.01.2023 зареєстровано за ОСОБА_5 (Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №319439514 від 02.01.2023).
92. Разом з тим, всупереч вимог статті 86 ГПК наведені вище обставини справи у своїй сукупності, не були досліджені та враховані судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.
93. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що право власності на нерухоме майно має бути зареєстроване за ним, але воно з тих чи інших причин зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна з володіння відповідача. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.06.2022 у справі № 914/2618/16, постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21.
94. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про витребування в ОСОБА_5 комплексу будівель тепличного господарства є належним та ефективним способом захисту порушених прав КП „Агрофірма „Проскурів".
95. Щодо позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
95.1. ОСОБА_4 у заяві від 01.08.2023 просить застосувати позовну давності та відмовити у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
95.2. Вказана заява обґрунтована тим, що позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права з протоколу №3 зборів уповноважених Агрофірми „Проскурів" від 22.11.1996, яким було вирішено передати земельні ділянки САТ „Проскурів". У будь-якому випадку позивач був обізнаний з протоколами засідання правління Агрофірми „Проскурів" від 20.01.2016 та актом приймання-передачі від 20.01.2016, а також з рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Андрієвської М.В. №29384616 від 22.04.2016.
95.3. Згідно частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
95.4. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
95.5. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
95.6. Позивач у поданих суду запереченнях від 11.09.2023 за №924/995/22-13 зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з моменту отримання витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.06.2020 року. Стверджує, що рішення правління Агрофірми "Проскурів", оформлене протоколом від 20.01.2016 позивачем не приймалося та акт приймання-передачі від 20.01.2016 не підписувався, а будь-які дії із земельними ділянками не вчинялися.
95.7. Згідно рішень у справі №924/1351/20 (924/914/20) за позовом КП "Агрофірма "Проскурів" до ПАТ "Проскурів", ТОВ "Технопарк Проскурів" про скасування рішень державних реєстраторів та витребування земельних ділянок, було встановлено, що позивач об'єктивно не міг раніше дізнатися про порушення своїх прав, існування протоколу та акту від 20.01.2016 (оригінали яких відсутні) та про день (дату) здійснення реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок, оскільки підстави для вибуття земельних ділянок з власності Агрофірми "Проскурів" були відсутні. Тому строк позовної давності необхідно розраховувати не з моменту здійснення реєстраційних дій, а з моменту коли позивач дізнався про вчинення таких реєстраційних дій. Таким чином, суд дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності розпочинається з 15.06.2020 (дата отримання інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.06.2020, з якої позивачу стало відомо про здійснення реєстраційний дій від 22.04.2016 щодо зміни власника спірних земельних ділянок) та не пропущений позивачем.
95.8. Будь-яких нових обставин, які б свідчили про те, що позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав раніше, заявником не наведено.
95.9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання ОСОБА_4 на пропуск позивачем позовної давності не підтверджено будь-якими доказами, які подані або здобуті в порядку визначеному ГПК України, враховуючи принципи диспозитивності, рівності, змагальності , тому до уваги не приймається. При цьому місцевий господарський суд зважає на те, що ухвалою суду від 20.09.2023 залишено без розгляду клопотання ОСОБА_4 про продовження строку для подання доказів, відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, як таке, що заявлено без поважних причин під час підготовчого провадження чи в інший строк встановлений судом.
95.10. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності та правомірно залишив заяву ОСОБА_4 без задоволення.
96. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
97. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
98. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
99. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідає, що підтверджує аргументи касаційних скарг про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права - статті 86 ГПК України, та неправильним застосуванням норм матеріального права - статті 388 ЦК України, неврахування висновків Верховного Суду, про які зазначалося вище, що призвело до скасування законного рішення місцевого господарського суду у цій справі.
100. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/1351/20 (924/995/22) підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі № 924/1351/20 (924/995/22) слід залишити в силі.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/1351/20 (924/995/22) задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/1351/20 (924/995/22) скасувати. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі № 924/1351/20 (924/995/22) залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк