07 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15931/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - Єрмаков М.О.,
відповідача-1 - Гамчук А.А.,
відповідача-2 - не з'явився,
відповідача-3 - Кір'яков А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуюча, Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 (суддя Шкурдова Л.М.)
у справі №910/15931/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл"
до: 1. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; 3. Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про відшкодування шкоди,
Стислий виклад позовних вимог
1. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл" (далі - ТОВ "Центр-Ритейл") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просило стягнути солідарно з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (наразі - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) (далі - Департамент) через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Казначейство) та з Комунального підприємства "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій") майнову шкоду у розмірі 9344700,00 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на праві власності володіє нежитловою будівлею площею 218,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б (далі - спірна будівля), однак 15.08.2017 Департаментом було прийняте незаконне рішення у формі доручення про знесення належної позивачеві спірної будівлі і вночі 22.08.2017 працівники Департаменту та КП "Київблагоустрій" розпочали знищувати спірну будівлю та майно, що в ній знаходиться, внаслідок чого позивачу було завдано майнову шкоду (збитки) у заявленому до стягнення розмірі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012 за позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" (далі - ГО "СП "Жовтнева") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудстандарт" та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві визнано за Громадською організацією "Спілка підприємців "Жовтнева" право власності на нежитлову будівлю по пров. Політехнічному, 2Б, у Солом'янському районі м. Києва загальною площею 218,1 кв.м; зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зареєструвати ГО "СП "Жовтнева" декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкт: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: пров. Політехнічний, 2Б, у Солом'янському районі м. Києва загальною площею 218,1 кв.м.
4. Згідно зі Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта "Нежитлова будівля літ. "А" ГО "СП "Жовтнева", що знаходяться за адресою: м. Київ, Солом'янський район, провулок Політехнічний, 2Б", затвердженого ТОВ "Столичне бюро незалежних будівельних експертиз та технічного нагляду" (ліцензія АВ №555462), за результатами проведеного технічного обстеження названого об'єкта, замовником якого є ГО "СП "Жовтнева", встановлено їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації, їх безпечна експлуатація можлива.
5. Відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ будинку нежитлових будівель літ "А" по пров. Політехнічному, 2Б, у Солом'янському районі міста Києва, який є додатком до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, загальна площа об'єкта складає загалом 218,1 кв.м.
6. Згідно з технічним паспортом на громадський будинок нежитлової будівлі по пров. Політехнічному, 2Б від 18.02.2013 фундамент будівлі - цегляна смужка, стіни - металопрофіль, покрівля - ас/фан, перекриття - металевий каркас, підлога - дерев'яна лінолеум, електрика - так, водопровід, каналізація, газопровід, опалення - відсутні. Рік побудови - 2009.
7. 07.07.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлової будівлі по пров. Політехнічному, 2Б, у Солом'янському районі м. Києва" за №КВ14312112148.
8. Згідно з протоколом №1 від 26.03.2013 установчих зборів засновників ТОВ "Центр-Ритейл" вирішено сформувати частку ГО "СП Жовтнева" в статутному капіталі ТОВ "Центр-Ритейл" за рахунок внесення до статутного капіталу майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б, площею 218,1 кв.м, що належить ГО "СП Жовтнева" на праві власності.
9. Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Києві 15.07.2013 видано свідоцтво про право власності №6223601 на нерухоме майно за адресою: місто Київ, пров. Політехнічний, 2Б, ТОВ "Центр-Ритейл".
10. На підставі вказаного свідоцтва 15.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис 1656642 про реєстрацію за ТОВ "Центр-Ритейл" права власності на вказану нежитлову будівлю.
11. Згідно зі Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта "Нежитлова будівля за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б", виконаного експертом Сокологорським І.Г. на замовлення ТОВ "Центр-Ритейл" та затвердженого 04.07.2016 ФОП Турчиним В.М., опис основних елементів будівлі має такий вигляд: 1. Основи і фундаменти - дані про склад ґрунтів відсутні. Фундаменти повздовжні залізобетонні та цегляні; 2. Зовнішні стіни - цегляні з контрфорсами; 3. Перегородки - перегородки виконані по металевому каркасу із двостороннього гіпсокартону зі звукоізоляцією; 4. Покриття, покрівля - металопрофіль; 5. Підлога - бетонна підготовка, цементна стяжка, керамічна плитка, лінолеум; 6. Заповнення віконних та дверних перерізів - заповнення віконних перерізів металопластикове, вхідні двері металопластикові. Зовні вікна захищені ролетами; 7. Водопостачання - відсутнє; 8. Електропостачання - внутрішнє електропостачання від міської мережі через лічильник обліку; 9. Каналізація - відсутня.
12. Згідно з технічним паспортом від 15.08.2016 на громадський будинок нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б, площею 218,1 кв.м, виготовленим ФОП Левко Т.Г., рік побудови будівлі - 2009, фундамент будівлі - бетон, стіни - цегла+скління, покрівля - металопрофіль, перекриття - метал, підлога - бетон, електрика - так, водопровід, каналізація, газопровід, опалення, ліфт, сміттєпровід - відсутні.
13. Господарськими судами розглядалася справа №910/18559/16 за позовом Київської міської ради до ТОВ "Центр-Ритейл" про зобов'язання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачеві, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили. Позовні вимоги у справі №910/18559/16 були обґрунтовані тим, що ТОВ "Центр-Ритейл" без достатніх правових підстав займає земельну ділянку площею 0,0775 га, розташовану за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б.
14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/18559/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017, у задоволенні позовних вимог Київської міської ради відмовлено.
15. У зазначених судових рішеннях встановлено обставини про те, що ТОВ "Центр-Ритейл" є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: пров. Політехнічний, 2Б, у Солом'янському районі м. Києва, площею 218,1 кв.м; технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була подана відповідачем до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради 25.09.2013, а проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки складений у 2014 році. Проте, доказів затвердження вказаного проекту землеустрою, укладення договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації його прав відповідач суду не надав. Відповідач також не надав суду доказів оскарження бездіяльності позивача; після набуття у власність нежитлової будівлі відповідач звернувся до Київської міської ради із клопотанням, яке зареєстроване за №08/20402 від 13.12.2013, про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,08 га за адресою пров. Політехнічний, 2Б, у Солом'янському районі м. Києва. Результати розгляду вказаного клопотання Київською міською радою в матеріалах справи - відсутні; 07.02.2014 ТОВ "Центр-Ритейл" повідомило Київську міську раду про те, що ним замовлено розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київської міської ради у зв'язку зі спливом строків, передбачених для отримання відповідного рішення щодо надання такого дозволу чи щодо мотивованої відмови про його надання; ТОВ "Центр-Ритейл", як новий власник нежитлової будівлі по пров. Політехнічному, 2Б, у Солом'янському районі м. Києва, набуло право користування земельною ділянкою, на якій така споруда розміщена та в діях відповідача відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 120 Земельного кодексу України, ТОВ "Центр-Ритейл", ставши власником будівлі, правомірно ініціювало одержання спірної земельної ділянки у користування.
16. 10.08.2017 КП "Київблагоустрій" винесено приписи про усунення порушень Правил благоустрою міста Києва, з вимогою, зокрема, до ТОВ "Центр-Ритейл" про надання дозвільної документації.
17. 15.08.2017 Департаментом видано КП "Київблагоустрій" доручення №064-8522 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б.
18. 22.08.2017 КП "Київблагоустрій" на підставі вказаного доручення було здійснено демонтаж об'єктів нерухомого майна (гаража) за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б.
19. Вважаючи рішення, оформлене дорученням в частині, що стосується демонтажу нежитлової будівлі протиправним, ТОВ "Центр-Ритейл" звернулося з адміністративним позовом до суду (справа №826/11257/18) про визнання протиправним і скасування рішення Департаменту, оформленого дорученням від 15.08.2017 №064-8522, в частині, що стосується демонтажу нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б (торгівельного ряду з ролетів або кіосків по пров. Політехнічному, 2А), та визнання незаконними дій відповідачів щодо демонтажу нежитлової будівлі площею 218,1 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б.
20. За результатами вирішення адміністративного спору рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2022 у справі №826/11257/18, визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту, оформлене дорученням від 15.08.2017 №064-8522, в частині, що стосується демонтажу нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б (торгівельного ряду з ролетів або кіосків по пров. Політехнічному, 2А); визнано протиправними дії Департаменту та КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу нежитлової будівлі площею 218,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2Б.
21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Київблагоустрій" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2022 у справі №826/11257/18. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.02.2023 було прийнято до касаційного розгляду заяву Департаменту про приєднання до касаційної скарги КП "Київблагоустрій".
22. На час розгляду справи в судах рішення суду першої та апеляційної інстанцій у адміністративній справі №826/11257/18 набрали законної сили.
23. Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ТОВ "Центр-Ритейл" посилається на те, що спільними неподільними рішеннями та діями Департаменту та КП "Київблагоустрій" йому заподіяна шкода у вигляді збитків від знищення належного йому нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 218,1 кв.м по пров. Політехнічному, 2Б, у м. Києві.
24. Розмір шкоди позивач оцінює у сумі 9344700,00 грн, на підтвердження чого ним до суду першої інстанції були надані висновок судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 31.07.2019 №32/19, висновок судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 09.01.2020 №52/19.
25. Також під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ).
26. За результатами проведення вказаної експертизи експертами КНДІСЕ надано висновок №8673/20-42/8674/20-43 від 18.09.2020, згідно з яким ринкова (дійсна вартість) нежилої будівлі загальною площею 218,1 кв.м по пров. Політехнічному, 2Б, у м. Києві станом на дату оцінки 22.08.2017 (час її знесення) складала 9329849,00 грн.
27. Також у матеріалах справи міститься висновок КНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 25.10.2017 №17387/17-42, наданий суду КП "Київблагоустрій", згідно з яким, зокрема, за адресою по пров. Політехнічному, 2-4, у м. Києві об'єктів, які належать до об'єктів нерухомого майна не виявлено; на ділянці не виявлено ознак улаштування підземних конструкцій, які б могли бути класифіковані як фундаменти у розумінні Державних будівельних норм та підтверджували б наявність (у минулому часі) будівель або споруд (нерухомого майна).
28. Заперечуючи проти позову як у суді першої інстанції, так і у апеляційних скаргах, відповідачі посилались на те, що позивачем не доведено в їх діях повного складу цивільного правопорушення, оскільки спірна будівля не була об'єктом нерухомого майна, була побудована самочинно, тому її демонтаж був здійснений на законних підставах, а розмір заявленої до стягнення шкоди не доведений належними і допустимими доказами.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
29. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
30. Постановою Верховного Суду від 19.10.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
31. Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що правомірність виникнення права власності на самочинне будівництво була підтверджена державою судовим рішенням у справі №5011-47/1684-2012 і саме на підставі такого судового рішення було проведено державну реєстрацію речового права. Однак, відповідні доводи позивача не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, як і посилання позивача у письмових поясненнях та в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №826/7687/17. У цій постанові апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що: рішенням Господарського суду від 23.03.2012 у справі №5011-47/1684-2012 було надано правову оцінку правомірності будівництва на земельній ділянці по пров. Політехнічному, 2Б, у м. Києві та її відповідність вимогам ЦК України; висновок суду першої інстанції (Окружного адміністративного суду міста Києва) про те, що спірна будівля є об'єктом самочинного будівництва суперечить рішенню Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012.
32. Крім того, Верховний Суд зазначив, що не було зроблено висновків із посиланням на наявні в матеріалах справи докази щодо статусу спірної будівлі (тимчасова чи капітальна споруда), тоді як від визначення статусу спірної будівлі залежить те, які саме норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та які висновки Верховного Суду мали врахувати суди. Також з'ясуванню, серед іншого, підлягало питання щодо існування причинно-наслідкового зв'язку між рішенням (дорученням) Департаменту про проведення демонтажу та втратою позивачем майна, оскільки згадане доручення є формою рішення розпорядчого характеру, що підлягало обов'язковому виконанню КП "Київблагоустрій", яке підпорядковане Департаменту, позаяк саме на виконання доручення, а не за власною ініціативою, КП "Київблагоустрій" здійснено демонтаж спірної будівлі, у зв'язку з чим позивач втратив це майно як об'єкт права власності.
33. Рішенням Господарського суду міста Києва Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 348000,00 грн майнової шкоди. Стягнуто з КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 348000,00 грн майнової шкоди. Здійснено розподіл судового збору. У задоволенні позову до Департаменту та КП "Київблагоустрій" в іншій частині відмовлено. У позові до Казначейства відмовлено.
34. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність в діях Департаменту та КП "Київблагоустрій" повного складу цивільного правопорушення, однак розмір завданої ними шкоди має визначатись виходячи з договору будівельного підряду від 20.07.2009 №25/07, згідно з яким витрати на будівництво спірної нежитлової будівлі склали 696000,00 грн. Також господарський суд дійшов висновку, що не можна вважати, що шкода неподільна і завдана спільними діями, а тому завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню в рівних частинах.
35. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 змінено та викладено п. 2 його резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 348000,00 грн майнової шкоди". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 залишено без змін.
36. Постановою Верховного Суду від 24.05.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
37. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що розмір шкоди позивач оцінює у сумі 9344700,00 грн, на підтвердження чого ним до суду першої інстанції були надані висновок судового експерта за результатами проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 31.07.2019; за результатами проведення судової експертизи експертами КНДІСЕ надано висновок від 18.09.2020, згідно з яким ринкова (дійсна вартість) нежилої будівлі загальною площею 218,1 кв.м по пров. Політехнічному, 2Б у м. Києві станом на дату оцінки 22.08.2017 (час її знесення) складала 9329849,00 грн; визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, апеляційний господарський суд погодився із висновком господарського суду першої інстанції щодо покладення в основу такого обрахунку копії договору будівельного підряду від 20.07.2009 №25/07, акта здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2009, відповідно до яких витрати на будівництво спірної нежитлової склали 696000,00 грн; апеляційний господарський суд не дав належної оцінки вказаним висновкам експертів та не мотивував жодним чином, чому саме надав перевагу доказам від 2009 року, не спростував доводів позивача про те, що договір був підписаний в 2009 році попереднім власником майна, а з часу підписання цього договору до моменту розгляду справи минуло 10-12 років, не врахував зміни власника приміщення, зміни ціни на будівельні матеріали та будівельні роботи, інфляції, перебудови вказаного приміщення новим власником, з видачею нового Технічного паспорта у 2016 році тощо; господарський суд апеляційної інстанції, у разі обґрунтованих сумнівів, з власної ініціативи міг призначити додаткову або повторну судову експертизу, проте, цим правом не скористався, відхиляючи у якості доказів чисельні експертні дослідження, надані позивачем та призначені судом.
38. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 шляхом викладення його резолютивної частини у такій редакції: "1. Позов задоволено частково. 2. Стягнуто з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 4664924,50 грн майнової шкоди. 3. Стягнуто з КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 4664924,50 грн. майнової шкоди. 4. Стягнуто з Департаменту в дохід Державного бюджету України 69973,87 грн судового збору. 5. Стягнуто з КП "Київблагоустрій" в дохід Державного бюджету України 69973,87 грн судового збору. 6. В іншій частині позову відмовлено".
39. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №5011-47/1684-2012, №910/18559/19 та №826/11257/18, які набрали законної сили (щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно, законності користування земельною ділянкою під ним, протиправності дій Департаменту та КП "Київблагоустрій", які стосувалися демонтажу спірної будівлі належної позивачу на праві власності), є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи, про що також вказано у постанові Верховного Суду від 24.05.2023, прийнятій у цій справі.
40. Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що саме внаслідок протиправних дій Департаменту та КП "Київблагоустрій" позивач був позбавлений права власності на належне йому станом на 22.08.2017 майно - спірну будівлю.
41. Північний апеляційний господарський суд відхилив посилання КП "Київблагоустрій" на те, що він є неналежним відповідачем у справі про стягнення збитків, оскільки його приписи не є рішенням про демонтаж, тоді як відповідне доручення про демонтаж видане Департаментом, оскільки правовий статус КП "Київблагоустрій" як співвідповідача у цій справі обумовлений тим, що саме ним було вчинено демонтаж будівлі та, як зазначено вище, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2022 у справі №826/11257/18 ці дії було визнано протиправними. При цьому, як встановлено у вказаному рішенні суду, доручення Департаменту №064-8522 від 15.08.2017 не є рішенням суб'єкта владних повноважень про демонтаж у розумінні п. 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва, відповідно, КП "Київблагоустрій" не могло керуватися ним як законною підставою для проведення такого демонтажу.
42. Доводи КП "Київблагоустрій" про те, що безпосередні дії з демонтажу вчинялись не ним, а підрядною організацією ТОВ "Вістекс-Компані", господарський суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 1172 ЦК України зазначене не звільняє його від відповідальності за шкоду, завдану підрядником, який діяв за його завданням.
43. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції стосовно того, що спірна будівля, яка була демонтована КП "Київблагоустрій" у серпні 2017 року, є нерухомим майном, а не тимчасовою спорудою.
44. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку, що між протиправними діями Департаменту і КП "Київблагоустрій" та завданою позивачу шкодою існує прямий причинний зв'язок, оскільки у випадку правомірної поведінки Департаменту і КП "Київблагоустрій" позивач не зазнав би шкоди. У даному випадку протиправність дій Департаменту полягала у видачі доручення на демонтаж будівлі, а протиправність дій КП "Київблагоустрій" у безпосередніх діях щодо її демонтажу, тому господарський суд апеляційної інстанції зазначив про правильність висновку господарського суду першої інстанції, що не можна вважати, що шкода неподільна і завдана спільними діями, а тому завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню в рівних частинах Департаментом та КП "Київблагоустрій".
45. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.08.2019 у справі №910/4129/17, зазначив, що збитки внаслідок незаконного демонтування придбаного позивачем майна визначаються з огляду на його ринкову вартість, а не відновлювальну вартість.
46. Також господарський суд апеляційної інстанції застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", врахував наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи №8673/20-42/8674/20-43 від 18.09.2020, складений експертами КНДІСЕ, зроблений відповідно до норм чинного законодавства та Національних стандартів з оцінки майна, із застосуванням двох підходів оцінки майна, і ним підтверджується, що ринкова вартість спірної будівлі на момент знесення становила 9329849,00 грн, отже саме у вказаному розмірі позивачу завдана шкода діями Департаменту і КП "Київблагоустрій".
47. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції не погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача майнової шкоди, заподіяної Департаментом, з Державного бюджету України.
48. Так, господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 заначив, що законодавством визначено механізм відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення своїх повноважень.
49. Оскільки згідно з п. 11 Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 №94 (з урахуванням змін, внесених розпорядженням №223 від 11.02.2021), Департамент утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва, апеляційний суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди позивачу в сумі 4664924,50 грн, яка була завдана протиправними діями Департаменту, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджету міста Києва, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, а не за рахунок Державного бюджету України, як помилково вказав суд першої інстанції.
50. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції відхилив доводи КП "Київблагоустрій" про те, що стягнення з нього коштів також має здійснюватись шляхом безспірного списання коштів з місцевого бюджету, оскільки відповідно до статуту КП "Київблагоустрій", останнє є юридичною особою, здійснює свою господарську діяльність на засадах повної самостійності, діє на принципах повного господарського розрахунку, а власник (уповноважений ним орган) не несе відповідальність за зобов'язаннями КП "Київблагоустрій".
Стислий виклад вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників
51. КП "Київблагоустрій" (скаржник-1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 в частині стягнення з КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Центр-Ритейл" 4664924,50 грн майнової шкоди та стягнення з КП "Київблагоустрій" в дохід Державного бюджету України 69973,87 грн судового збору скасувати, а справу у відповідній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
52. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник-1 зазначає п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
53. Так, скаржник-1 зазначає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 19.06.2019 у справі №910/455/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14 щодо застосування ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України; висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 09.12.2020 у справі №922/476/20, від 10.01.2019 у справі №915/1376/17 щодо застосування ст.ст. 328, 331, 376, 386 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
54. Скаржник-1 вважає, що у позивача, як особи, яка без належних правових підстав здійснила самочинне будівництво на свій страх та ризик, в порушення встановлених для будівництва законодавчих норм, відсутні підстави для відшкодування шкоди завданої неправомірними діями відповідачів, оскільки понесенню заявлених позивачем збитків передувала неправомірна поведінка самого позивача, що виключає можливість відшкодування таких збитків.
55. Скаржник-1 з посиланням на постанови Верховного Суду від 19.06.2019 №910/4055/18, 16.04.2019 №925/2301/14 вважає, що висновок експертів №8673/20-42/864/20-43 не є належним та достовірним доказом підтвердження вартості демонтованої споруди, оскільки демонтована споруда та об'єкт оцінки мають відмінні характеристики.
56. Також скаржник-1 у касаційній скарзі посилається на ч. 3 ст. 310 ГПК України та вказує, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином наявні докази, зокрема, примірник диску, у тому числі і роздруковані фотознімки з відео щодо демонтованої споруди, що призвело до прийняття незаконного рішення.
57. Департамент (далі - скаржник-2) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
58. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник-2 зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
59. Скаржник-2 вказує, що господарський суд апеляційної інстанції постановив судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.06.2023 у справі №924/295/22, від 22.03.2018 у справі №910/16947/14, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 щодо застосування ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 98, 101, 104 ГПК України щодо експертного висновку.
60. Також скаржник-2 зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій порушили приписи ст.ст. 43, 99, 191 ГПК України, зокрема, господарський суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи.
61. Скаржник-2 зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 зазначено, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним доказом вартості майна, тому висновок судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 31.07.2019 №32/19, висновок судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 09.01.2020 №52/19 про визначення ринкової вартості нерухомого майна товариства станом на 22.08.2017 є неналежними доказами.
62. Також скаржник-2 вважає, що висновки щодо ринкової вартості нерухомого майна позивача зроблено експертами за результатами, серед іншого, дослідження технічних характеристик будівлі, вказаних у технічному паспорті від 15.08.2016 (за відсутності доказів реальної "перебудови" такої будівлі позивачем із отриманням дозвільних документів), а також враховуючи те, що зі змісту висновків експертів від 09.01.2020 №52/19 та від 18.09.2020 №8673/20-42/8674/20-43 вбачається, що вартість нежитлових приміщень визначалася із застосуванням порівняльного підходу, при цьому об'єкти-аналоги, які досліджувалися експертами, знаходилися в капітальних будівлях, які за своїми характеристиками значно відрізнялися від об'єкта оцінки позивача, останні не можуть бути взяті судом до уваги як належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження дійсної ринкової вартості майна та підтвердження суми збитку, нанесеного позивачу, у розмірі 9344700,00 грн.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
63. Казначейство подало до Верховного Суду відзив, в якому повністю підтримує касаційні скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі.
64. Доводи, наведені у відзиві на касаційні скарги по суті є ідентичними поданим касаційним скаргам.
65. ТОВ "Центр-Ритейл" подало відзив на касаційні скарги, в якому просить визнати зловживання правом звернення відповідачів з завідомо безпідставними касаційними скаргами, які не відповідають нормам ГПК України; відмовити в задоволенні касаційних скарг, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 залишити без змін
66. ТОВ "Центр-Ритейл" вважає, що скаржники, зловживаючи процесуальними правами вдалися до "процесуального шахрайства" та посилаючись на норму ч. 2 ст. 287 ГПК України зазначили в касаційних скаргах постанови Верховного Суду "з правовими висновками", які начебто не врахувала апеляційна інстанція і які, ніякого відношення до предмета спору у цій справі не мають.
67. На думку позивача, скаржники повторно, зловживаючи правами подають до Верховного Суду касаційні скарги, в яких рішення Верховного Суду, на які вони посилаються в порядку ч. 2 ст. 287 ГПК України, не мають ніякого відношення до предмета спору в цьому господарському провадженні.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
68. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про стягнення майнової шкоди.
69. Верховний Суд враховує, що ця справа переглядалася господарськими неодноразово, в тому числі й у Верховному Суді.
70. Постанова Верховного Суду від 24.05.2023 у цій справі, серед іншого, мотивована тим, що:
- дії Департаменту та інспекторів КП "Київблагоустрій" у сфері благоустрою населеного пункту здійснюються ними як суб'єктами владних повноважень та у чітко визначеному порядку, зокрема інспектором КП "Київблагоустрій" виноситься припис з вимогою про усунення порушень, у випадку подальшого невиконання якого Департаментом приймається рішення про демонтаж, тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме норма ст. 1173 ЦК України та підлягають з'ясуванню обставини наявності протиправної поведінки відповідачів-1, 3, збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою Департаменту та КП "Київблагоустрій" і збитками;
- держава фактично визнала законність набуття права власності на спірне у цій справі майно, підтвердивши наявність такого права у позивача;
- судовими рішеннями у справі №910/18559/16 підтверджено, що ТОВ "Центр-Ритейл", як новий власник нежитлової будівлі, набув право користування земельною ділянкою, на якій така споруда розміщена, тому у діях ТОВ "Центр-Ритейл" відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, що спростовує відповідні доводи відповідачів;
- господарськими судами були враховані вказівки Верховного Суду у постанові від 19.10.2021 у цій справі та встановлено співвідношення дій Департаменту та КП "Київблагоустрій" при проведенні демонтажу спірної будівлі та зроблені правильні висновки про відсутність підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку завданої позивачеві шкоди, оскільки не можна вважати, що шкода неподільна і завдана спільними діями відповідачів-1, 3, а тому завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню в рівних частинах;
- протиправність дій та рішень відповідачів-1, 3 щодо демонтажу нежитлової будівлі площею 218,1 кв.м встановлена судовими рішеннями у справі №826/11257/18;
- суд касаційної інстанції погодився із судом апеляційної інстанції щодо відхилення доводів КП "Київблагоустрій" про те, що останній є неналежним відповідачем у справі про стягнення збитків;
- позивачем доведено сукупність необхідних складових для відшкодування останньому завданої майнової шкоди, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та наданих сторонами доказів про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями Департаменту і КП "Київблагоустрій" та наслідками у вигляді знесення (знищення) майна позивача внаслідок протиправних дій відповідачів-1, 3, якими позивач був позбавлений права власності на належне йому станом на 22.08.2017 майно - спірну будівлю;
- судовими рішеннями, які набрали законної сили, спростовуються доводи відповідачів-1, 3 щодо віднесення спірної будівлі до тимчасових споруд, про що правильно зазначив у своїй постанові господарський суд апеляційної інстанції і касаційний господарський суд погодився із висновками судів про те, що позивачем доведена суду належність спірної будівлі до об'єктів нерухомого майна.
71. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржників щодо неправильного застосування господарськими судами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, застосування ст.ст. 328, 331, 376, 386 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та про те, що позивач є особою, яка без належних правових підстав здійснила самочинне будівництво, в порушення встановлених для будівництва законодавчих норм, набула незаконним шляхом право власності на спірну будівлю, тому відсутні правові підстави для відшкодування шкоди завданої неправомірними діями відповідачів, оскільки понесенню заявлених позивачем збитків передувала неправомірна поведінка самого позивача, що виключає можливість відшкодування таких збитків.
72. У цьому ж зв'язку Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржників щодо неврахування господарським судом апеляційної інстанції відповідних правових позицій Верховного Суду про застосування наведених норм матеріального права, оскільки цим питанням вже була надана відповідна оцінка під час попереднього розгляду справи і Верховний Суд погодився з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права у відповідній частині.
73. Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції, Верховний Суд по суті дійшов висновку, що позивач довів наявність трьох складових для відшкодування завданої йому шкоди, зокрема, протиправну поведінку відповідачів-1, 3; наявність шкоди, яка має бути відшкодована позивачу відповідачами в рівних частинах та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
74. Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи, господарському суду апеляційної інстанції необхідно визначитися з розміром шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, зокрема, врахувати наявні в матеріалах справи висновки експертів та надати їм відповідну оцінку; у випадку наявності підстав для врахування одного висновку експерта, мотивувати, чому інший висновок експерта не підлягає врахуванню відповідно до вимог ГПК України щодо оцінки доказів у справі про перевагу одних доказів над іншими. Крім того, у постанові від 24.05.2023 Верховний Суд вказав, що господарський суд апеляційної інстанції, у разі обґрунтованих сумнівів, з власної ініціативи міг призначити додаткову або повторну судову експертизу, проте, цим правом не скористався, відхиляючи як докази чисельні експертні дослідження, надані позивачем та призначені судом.
75. Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають перевірці судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг у наведеній частині.
76. Відповідно до змісту постанови, що оскаржується, господарський суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 25.10.2017 №17387/17-42, наданого суду КП "Київблагоустрій", згідно з яким, за дослідженням об'єктів за адресою по пров. Політехнічному, 2-4, у м. Києві, які належать до об'єктів нерухомого майна не виявлено; на ділянці не виявлено ознак улаштування підземних конструкцій, які б могли бути класифіковані як фундаменти у розумінні Державних будівельних норм та підтверджували б наявність (у минулому часі) будівель або споруд (нерухомого майна), та дійшов висновку про відхилення такого доказу як належного з огляду на те, що цей висновок експерта відповідно до ч. 5 ст. 101 ГПК України не містить відомостей про те, що експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
77. Крім того, Верховний Суд враховує, що у цьому висновку основним питанням було щодо належності об'єктів, які знаходяться за адресою по пров. Політехнічному, 2-4, у м. Києві до об'єктів нерухомого майна, тобто це питання вже було вирішено під час попереднього розгляду справи і з цим висновком вже погодився Верховний Суд. Питання щодо розміру завданої позивачу шкоди в цьому виноску експерта не вирішувалося.
78. Господарський суд апеляційної інстанції врахував, що позивач у позовній заяві розмір завданої шкоди визначив у сумі 9344700,00 грн з посиланням на висновок судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 31.07.2019 №32/19 та висновок судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 09.01.2020 №52/19 про визначення ринкової вартості нерухомого майна товариства станом на 22.08.2017 у сумі 9344700,00 грн.
79. Крім того, в процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 за клопотанням відповідача-3 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
80. За результатами проведення судової експертизи експертами складено висновок №8673/20-42/8674/20-43 від 18.09.2020, згідно з яким ринкова (дійсна вартість) нежилої будівлі загальною площею 218,1 кв.м по пров. Політехнічному, 2Б, у м. Києві станом на дату оцінки 22.08.2017 (час її знесення) складала 9329849,00 грн.
81. Господарський суд першої інстанції, відхиляючи вказані висновки експертиз, послався на те, що вартість нежитлових приміщень визначалася із застосуванням порівняльного підходу, при цьому об'єкти-аналоги, які досліджувалися експертами, знаходилися в капітальних будівлях, які за своїми характеристиками значно відрізнялися від об'єкта оцінки, і згідно з наявною у матеріалах справи копією договору будівельного підряду від 20.07.2009 №25/07, укладеного між ГО "СП "Жовтнева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд", акта здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2009, витрати на будівництво спірної нежитлової будівлі по пров. Політехнічному, 2Б, у м. Києві склали 696000,00 грн і саме у розмірі вказаної суми суд першої інстанції визначив розмір завданої позивачу шкоди (збитків).
82. Однак, апеляційний господарський суд не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки договір будівельного підряду відображав лише вартість будівельних матеріалів та вартість будівництва у 2009 році, був підписаний в 2009 році попереднім власником майна, а з часу підписання цього договору до моменту розгляду справи минуло 10-12 років. Судом також не було враховано зміни власника приміщення, зміни ціни на будівельні матеріали та будівельні роботи, інфляції, перебудови вказаного приміщення новим власником, з видачею нового Технічного паспорта у 2016 році тощо. Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів виконання робіт у період з 18.02.2013 до 15.08.2016, які б полягали у встановленні в будівлі бетонного фундаменту та стін із цегли, апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими, оскільки вказані документи були втрачені під час демонтажу спірної будівлі.
83. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
84. За змістом ст.ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
85. Тобто, розмір збитків має бути доведений позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України доказами.
86. Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
87. Надаючи оцінку висновкам експертів, апеляційний господарський суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.08.2019 у справі №910/4129/17 про те, збитки внаслідок незаконного демонтування придбаного позивачем майна визначаються з огляду на його ринкову вартість, а не відновлювальну вартість.
88. Статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
89. Згідно з п. 85 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №224) (далі - Методика) незалежна оцінка збитків проводиться із застосуванням оціночних процедур будь-якого з методичних підходів та їх поєднання, які найбільш повно відповідають меті оцінки, з урахуванням вимог ст. 22 ЦК України. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки зазначається у звіті про оцінку збитків. Оцінка збитків проводиться на принципах, визначених пунктами 4-10 Національного стандарту №1, та припущеннях про типовий характер використання майна.
90. Пунктом 86 Методики визначено, що у разі неможливості фізичного відновлення пошкодженого майна або у разі, коли вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали пошкодження, та зносу, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не меншій за ринкову вартість такого майна до завдання майнової шкоди, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості неспеціалізованого майна, визначеній із застосуванням порівняльного та (або) дохідного підходів, або залишковій вартості відтворення (заміщення) спеціалізованого майна, визначеній із застосуванням витратного підходу з урахуванням його стану до розкрадання, нестачі, знищення, псування.
91. Відповідно до визначень, наведених у пункті 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав": метод оцінки - спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна; необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки; неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування; подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість; ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
92. Відповідно до пунктів 13-16 Національного стандарту №1 для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін. Під час прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу повинен бути врахований вплив ринкових умов на функціонування (використання) об'єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
93. Згідно з визначеннями, наведеними у пункті 2 Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна": будівлі - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; приміщення - частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу; функціональний аналог - нерухоме майно, яке за своїми функціональними (споживчими) характеристиками може бути визнане подібним майном до об'єкта оцінки; об'єкт порівняння - подібне майно, що відібране для застосування порівняльного підходу.
94. У разі застосування дохідного підходу валовий дохід, що очікується отримати від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки, може розраховуватися виходячи з припущення про надання об'єкта оцінки в оренду або інформації про інше використання подібного нерухомого майна. На підставі цього припущення прогнозування валового доходу здійснюється з урахуванням необхідної інформації щодо ринку подібного нерухомого майна. Дані про фактичний валовий дохід (фактичні операційні витрати), що отримує (несе) власник (користувач) від існуючого використання об'єкта оцінки, можуть застосовуватися у разі, коли вони відповідають ринковим даним щодо подібного нерухомого майна. Під час проведення оцінки також ураховуються типові умови договорів оренди подібного нерухомого майна. При цьому може проводитися відповідне коригування під час прогнозування розміру орендної плати з метою приведення їх у відповідність з типовими умовами ринку оренди подібного нерухомого майна. Якщо оцінка проводиться з метою подальшого розрахунку орендної плати в порядку, визначеному законодавством, ураховується факт відповідності типових умов таких договорів оренди типовим умовам оренди подібного нерухомого майна (пункт 12 Національного стандарту №2).
95. Порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об'єктів порівняння; вибір методу розрахунку вартості об'єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації; зіставлення об'єкта оцінки з об'єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об'єктів порівняння; визначення вартості об'єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об'єктів порівняння; узгодження отриманих результатів розрахунку. Інформація про продаж та пропонування подібного нерухомого майна повинна відповідати критеріям, визначеним у Національному стандарті №1 (пункт 19 Національного стандарту №2).
96. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що зі змісту висновку судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 31.07.2019 №32/19 та висновку судового експерта Свериди О.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 09.01.2020 №52/19 про визначення ринкової вартості нерухомого майна товариства станом на 22.08.2017 у сумі 9344700,00 грн, вбачається, що експертом використовувався один порівняльний підхід оцінки майна, а для порівняння були підібрані аналоги комерційного використання в кількості п'яти об'єктів, і для проведення дослідження експертами використовувались, зокрема, технічний паспорт на нежитлову будівлю від 15.08.2016, висновок (звіт) щодо технічного стану будівлі від 04.07.2016, виконаний експертом Сокологорським І.Г.
97. Зі змісту висновку судової експертизи №8673/20-42/8674/20-43 від 18.09.2020, складеного експертами КНДІСЕ, вбачається, що експертами для визначення характеристики будівлі також використовувався технічний паспорт на нежитлову будівлю від 15.08.2016 та, висновок (звіт) щодо технічного стану будівлі від 04.07.2016, однак було використано як порівняльний, так і доходний підхід. Для порівняльного підходу оцінки експертами було обрано 10 об'єктів-аналогів, з яких, з метою зменшення коригувань, відібрано 4 об'єкта, які найбільш мають наближені до об'єкта оцінки характеристики, і згідно з порівняльним методом ринкова вартість спірної будівлі станом на 22.08.2017 становила 9329849,00 грн. Для дохідного підходи оцінки експертами були обрані 5 об'єктів, подібних об'єктів об'єкту оцінки, і згідно дохідного підходу ринкова вартість спірної будівлі станом на 22.08.2017 становила 9330162,00 грн, а оскільки найбільш раціональним та доцільним для визнання ринкової вартості оцінюваних приміщень на минулий період (ретроспективна оцінка) є порівняльний методичний підхід, експерти за остаточний результат прийняли вартість, розраховану за порівняльним підходом, що становить 9329849,00 грн.
98. Господарський суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ст.ст. 73, 74, 86, 104 ГПК України, врахував наведений висновок експерта як належний доказ на підтвердження розміру понесеної позивачем шкоди в сумі 9329849,00 грн.
99. Твердженням скаржників про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що у період з 18.02.2013 по 15.08.2016 позивачем здійснювались будь-які дії, пов'язані з реконструкцією приміщення, встановлення в будівлі бетонного фундаменту та стін із цегли, а тому є необґрунтованим врахування експертами технічного паспорту на нежитлову будівлю від 15.08.2016 та висновку (звіт) щодо технічного стану будівлі від 04.07.2016, також були предметом оцінки господарського суду апеляційної інстанції та відхилені за безпідставністю з огляду на те, що відповідачі не спростували доводи позивача про те, що більша частина поточної бухгалтерської документації за 2013-2017 роки знаходились у сейфі незаконно знесеної спірної будівлі.
100. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
101. Оцінивши наявні матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд врахував висновок судової експертизи №8673/20-42/8674/20-43 від 18.09.2020, складений експертами КНДІСЕ та обґрунтовано зазаначив, що цей висновок відповідає нормам чинного законодавства та Національним стандартам з оцінки майна, із застосуванням двох підходів оцінки майна, на відміну від висновків судового експерта Свериди О.М., і ним підтверджується, що ринкова вартість спірної будівлі на момент знесення становила 9329849,00 грн, отже саме у вказаному розмірі позивача завдана шкода діями Департаменту і КП "Київблагоустрій", що останніми належними доказами не спростовано.
102. При цьому, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника-1 щодо неврахування господарським судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 19.06.2019 №910/4055/18, від 16.04.2019 №925/2301/14, в яких міститься висновок щодо належності доказів, оскільки постанова господарського суду апеляційної інстанції таким висновкам не суперечить.
103. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
104. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14, на які посилається скаржник.
105. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №916/1828/22).
106. З урахуванням доводів скаржників, Верховний Суд зазначає, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції в межах позовних вимог встановив зміст правовідносин (права та обов'язки сторін) та визначив правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Суд апеляційної інстанції врахував всі наявні висновки експертів, та дійшов висновку, які підлягають відхиленню, а які врахуванню під час визначення суму шкоди, завданої позивачу.
107. Верховний Суд вважає, що господарський суд апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які посилалися сторони у цій справі, дослідив докази, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, а викладені доводи скаржників наведеного не спростовують та не свідчать про порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом.
108. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржників про необхідність проведення повторної судової експертизи у справі з огляду на наявність судової експертизи, яка врахована господарським судом апеляційної інстанції та визнана належним доказом у справі.
109. Верховний Суд вважає безпідставними аргументи скаржників про незастосування судом першої інстанції приписів ст. 104 ГПК України щодо оцінки судом висновку експерта. Так, висновок судової експертизи №8673/20-42/8674/20-43 від 18.09.2020 суд апеляційної інстанції визнав допустимим доказом з наведенням відповідного обґрунтування, тоді як скаржники не навели належних доводів та обґрунтувань на підтвердження наявності підстав для відхилення судом висновку цієї експертизи, врахованого при визначенні розміру заподіяної шкоди.
110. Крім того, за змістом ст. 104 ГПК України висновок експерта є доказом у справі, а згідно з приписами статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому наведені в скаргах доводи були розглянуті та їм було надано оцінку судом апеляційної інстанції. По суті доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки обставин, встановлених господарськими судами попередніх інстанцій.
111. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
112. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
113. Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів-1, 3 в рівних частинах на користь позивача 9329849,00 грн майнової шкоди, у тому числі 4664924,50 грн з бюджету міста Києва та 4664924,50 грн з КП "Київблагоустрій".
114. Верховний Суд вважає помилковими посилання скаржника-1 про порушення господарським судом апеляційної інстанції ч. 3 ст. 310 ГПК України у зв'язку з тим, що не дослідили примірник диску, у тому числі і роздруковані фотознімки з відео щодо демонтованої споруди, що призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки питання щодо розміру шкоди досліджувалося у висновку судової експертизи, який враховано господарським судом апеляційної інстанції. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
115. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на касаційні скарги, про наявність правових підстав для визнання зловживання правом подання відповідачами завідомо безпідставних касаційних скарг, які не відповідають нормам ГПК України, оскільки подання необґрунтованих касаційних скарги або касаційних скарг з неналежним мотивуванням є підставою для залишення без задоволення таких касаційних скарги або закриття касаційного провадження за такими касаційними скаргами, якщо підстава, на якій подані касаційні скарги, не підтвердилися. Враховуючи, що касаційні скарги подані відповідачами-1, 3 вперше після прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції від 23.11.2023, що є правом скаржників, передбачене нормами ГПК України, то підстави для застосування до скаржників вимог ст. 43 ГПК України відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
116. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.
117. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
118. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.
Судові витрати
119. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №910/15931/19 залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі №910/15931/19.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков