про скасування судового наказу
"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4019/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 за вх. ГСОО № 2-403/24 від 11.03.2024 про скасування судового наказу у справі № 916/4019/23
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (б. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133)
до боржника: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 74693,20 грн,
12.09.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту від 21.07.2021 №104808-КС-002 у загальному розмірі 74693,20 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі - 29631,13 грн; суми прострочених платежів по процентах у розмірі 44704,80 грн; суми прострочених платежів за комісією у розмірі 357,27 грн.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом було встановлено, що 12.04.2022 до Реєстру був внесений запис про припинення підприємницької діяльності боржника.
За результатом розгляду вищевказаної заяви, 18.09.2023 судом був виданий судовий наказ.
Вищевказаний судовий наказ від 18.09.2023 разом із заявою стягувача та доданими до заяви доказами було направлено на адресу боржника, яка значиться в Єдиному державному демографічному реєстрі, а також Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 .
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511914345630 (а.с. 52, т.1), яке провернулось до суду, копію судового наказу разом із заявою стягувача та доданими до неї документами було отримано боржником під розпис 26.09.2023 (фізичною особою за прізвищем ОСОБА_2 , за довіреністю).
Приймаючи до уваги, що боржником не було подано до суду у визначені вищевказаними нормами законодавства строки заяви про скасування судового наказу від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23, останній набрав законної сили 17.10.2023 та 25.10.2023 оригінал судового наказу було направлено стягувачу за його заявою.
17.01.2024 боржником було подано до суду заяву про скасування судового наказу та наголошено, що ОСОБА_1 із судовим наказом ознайомився лише 27.12.2023 у приміщенні суду, а вимоги стягувача він не визнає. Оскільки боржником заява про скасування судового наказу від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23 була подана до суду з порушенням строку, визначеного ГПК України, враховуючи, що боржником не було вказано та не доведено обставин поважності причин пропуску строку для подання заяви, не заявлено мотивованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд ухвалою від 25.01.2024 повернув фізичній особі ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу на підставі ч. 2 ст.158 ГПК України.
11.03.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній просить суд поновити йому строк для подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23 та скасувати зазначений наказ. У вказаній заяві заявник посилається на те, що ним вимоги стягувача не визнаються, боржник наголошує на тому, що стягувачем не подані належні докази на підтвердження обставини укладення договору між сторонами та належності боржнику карткового рахунку, на який перераховані кредитні кошти. Поря з цим, у заяві про скасування судового наказу та у поданому разом із заявою клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку боржник посилається на те, що з липня 2023 року він не проживає за місцем реєстрації, на підтвердження чого ОСОБА_1 надано акт про фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_2 , підписаний за участю власників (сусдів) будинку, а саме будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Заявник наполягає на тому, що він не підписував рекомендоване повідомлення про вручення 26.09.2023 та не був обізнаний про існування судового наказу.
Розглянувши вищевказані заяву та клопотання ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 157 ГПК України передбачено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 ГПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.
Як зазначалось судом, відповідно до наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511914345630, яке провернулось до суду, копію судового наказу разом із заявою стягувача та доданими до неї документами було отримано боржником під розпис 26.09.2023 (фізичною особою за прізвищем ОСОБА_2 , за довіреністю), а тому заяву про скасування судового наказу боржник міг подати у строк не пізніше 11.10.2023, а отже заяву за вх. ГСОО № 2-403/24 від 11.03.2024 боржник подав з пропуском процесуального строку, встановленого ГПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, виходячи зі змісту статті 119 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання заяви з пропуском строку встановленого для її подання. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене “право на суд” разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі “Ґолдер проти Сполученого Королівства”, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі “Станєв проти Болгарії”, заява № 36760/06, пункт 230).
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Вирішуючи питання щодо можливості поновлення боржнику пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та визнання причин пропуску поважними суд враховує пояснення та докази боржника щодо його фактичного проживання не за місцем реєстрації, а також те, що копія судового наказу була вручена не особисто боржнику, а іншій особі за довіреністю. Крім цього суд враховує, що судовий наказ видавався в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію РФ проти України, що викликало, у тому числі, необхідність для багатьох громадян змінювати фактичне місце проживання.
Також суд наголошує, що суть наказаного провадження полягає у видачі судового наказу за вимогами, які не заперчується боржником. В іншому випадку, такі вимоги мають розглядатися у позовному провадженні, з метою надання сторонам доступу до правосуддя і дотримання основних засадах судочинства, в тому числі змагальності судового процесу.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що боржник не визнає вимог стягувача, суд, з метою забезпечення боржнику доступу до правосуддя та враховуючи, що стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження, вважає необхідним поновити фізичній особі ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подачі заяви про скасування судового наказу від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23, задовольнити заяву боржника та скасувати виданий Господарським судом Одеської області судовий наказ від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23.
Керуючись ст. 119, 157, 158, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити фізичній особі ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подачі заяви про скасування судового наказу від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23.
2. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 за вх. ГСОО № 2-403/24 від 11.03.2024 про скасування судового наказу у справі № 916/4019/23 - задовольнити.
3. Скасувати судовий наказ Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 у справі № 916/4019/23 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (б. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код ЄДПОУ 41084239) - 29631/двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять одну/грн 13 коп прострочених платежів по тілу кредиту, 44704/сорок чотири тисячі сімсот чотири/грн 80 коп прострочених платежів по процентах, 357/триста п'ятдесят сім/грн 27 коп суми прострочених платежів за комісією та 214 /двісті чотирнадцять/грн 72 коп судового збору.
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили 13.03.2024 року та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.О. Бездоля