Справа № 145/1471/23
Провадження № 33/801/210/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
12 березня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. А також стягнуто з нього на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 23.08.2023 о 12-35 год., в смт Тиврів, по вул. Тиверській, ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.5 ПДР України керував транспортним засобом - автомобілем «SSANGYONG ACTYON SPORTS» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, розширені зіниці ока). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Не погодившись з постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить: оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; зобов'язати ГУНП у Вінницькій області з вимогою надати докази повноваження ОСОБА_2 підписувати та складати протокол про адміністративне правопорушення; витребувати від Головного Управління Національної Поліції у Вінницькій області носій, на який безпосередньо був здійснений запис правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу; поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки постанову він отримав 08.02.2024, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи, а також з додатку, який ним надається.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що в матеріалах справи знаходиться компакт диск з записом з нагрудної камери, як основний доказ щодо відмови у проходженні медичного огляду на місці, який був долучений ініціатором адміністративних матеріалів.
З відеоматеріалів, які були ним переглянуті, не вбачається тієї підозри про неприродну блідість, тремтіння пальців рук, порушення мови спілкування, розширення зіниць ока. З цього відео видно його спілкування з працівником поліції, а також вбачається передача документів з його рук в руки працівника поліції. Всі зазначені в протоколі ознаки на цьому відео відсутні. Також відповідно до супровідного листа (аркуш сторінки № 1), який підписаний начальником ОСОБА_3 та скерований до Тиврівського районного суду, значиться що до суду було направлено тільки один протокол ААД 053443 від 20.08.2023. Водночас в «описі документів які знаходяться у справі», який виготовлений ОСОБА_4 , є перелік документів які надавалися для суду, а саме: адміністративний протокол ААБ 053444, проте невідомо від якого числа, два акта огляду, заява про розгляд справи, довідка, відео-диск. Звертає увагу, що такого документу як направлення до медичного закладу на огляд, в цьому переліку немає.
Також вважає, що поза увагою не може залишатися той факт, що з відео файлів вбачається відсутність доказу про те, що таке направлення до медичного закладу йому взагалі вручали на руки та відсутні докази про його відмову проходити такий огляд в медичному закладі. При цьому саме направлення було датоване 12 год. та 40 хв., тобто до того часу коли він відмовився від проходження медичного огляду на місці.
Зауважує, що з відеоматеріалів вбачається, що він відмовився від проходження медичного огляду на місці, однак від проходження медичного огляду в медичному закладі такої відмови немає та в матеріалах справи не зафіксовано. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, поліцейський не направляв його до медичного закладу для проходження огляду.
Вважає, що надані працівниками поліції матеріали на СD-диску відеофайли підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, Однак як вбачається з матеріалів справи, шляхом огляду відеофайлів, відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення цих копій. На думку апелянта, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.
Зазначає, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо був здійснений запис правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм закону є оригіналом такого електронного доказу. Отже вважає, що сам лише протокол про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та його вини у вчинені правопорушення. При цьому докази, які містяться в матеріалах не можуть бути узяті до уваги, а відтак не є доведеним факт вчинення ним адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні.
Крім того, в постанові суду першої інстанції зазначається, що він в судове засідання я не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, неодноразово та належним чином. На думку апелянта, такі висновки суду суперечать фактам, які свідчать про відсутність доказів про надсилання йому такої повістки на 25.01.2024. Вважає, що саме такі порушення закону зі сторони суду не дали можливості встановити по справі фактичні обставини самого правопорушення, також він був позбавлений права заявляти відвід судді, давати пояснення, подавати докази, заявляти будь які клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, оскаржити постанову по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об'єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав суду письмове клопотання про перенесення справи на іншу дату, оскільки у зазначену годину та день бути не може й надав суду копію консультативного висновку за 27.02.2024 й копію картки обстеження та медичного огляду. Проте суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідає положенням ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 своєчасно повідомлений про місце і час розгляду справи, не довів поважність причин неявки в судове засідання.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 053444 від 23.08.2023 встановлено, що 23.08.2023 о 12-35 год., в смт Тиврів, по вул. Тиверській, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «SSANGYONG ACTYON SPORTS», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, розширені зіниці ока). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Враховуючи наведене, безпідставними є твердження апелянта про те, що з відеоматеріалів, які були ним переглянуті, не вбачається тієї підозри про неприродну блідість, тремтіння пальців рук, порушення мови спілкування, розширення зіниць ока, оскільки огляд на стан сп'яніння проводиться у встановленому законом порядку.
Диспозиція ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння».
Водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Таким чином, за буквальним змістом ст. 266 КУпАП, встановленим порядком огляду водія на стан алкогольного сп'яніння є пропозиція поліцейського пройти огляд.
При цьому, закон оперує правовими категоріями «відмова від огляду» та «незгода (на застосування спеціального технічного засобу або з його результатами)», які є різними видами вольових актів та тягнуть різні правові наслідки.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З дослідженого відеозапису встановлено, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд як на стан сп'яніння, так само пропонував пройти його в закладі охорони здоров'я, який знаходився через дорогу.
Враховуючи зазначене, а також те, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч написав про відмову їхати в лікарню, суд відхиляє доводи про відсутність доказів про відмову ОСОБА_1 проходити такий огляд в медичному закладі
Крім того, згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водій ОСОБА_1 був обізнаний про наслідки відмови від проходження огляду, був попереджений працівниками поліції, що в такому випадку протокол складається автоматично.
Всі досліджені докази вказують, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в цілому.
Також суд відхиляє доводи про те, що направлення на огляд мало вручатись ОСОБА_1 , оскільки Інструкція від 09.11.2015 № 1452/735 не передбачає необхідності такого вручення, а визначає повноваження поліцейського на доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на підставі такого направлення, у разі згоди на те.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази надсилання йому повістки судом першої інстанції на 25.01.2024.
Так, судом встановлено, що його заяв про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 було відомо, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього розглядається Тиврівським районним судом Вінницької області, про розгляд справи 25.01.2024 він був сповіщений судом шляхом направлення судової повістки та СМС повідомленням, що відповідає його письмовій заяві (а. с. 6).
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Отже, переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко