Справа № 493/2063/23
Провадження № 2/493/104/24
04 березня 2024 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Мясківської І.М.,
за участю секретаря Пінул І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Представник ОСОБА_1 адвокат Танірвердієв А.Д. звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачкою власноруч було складено розписку, згідно якої остання взяла в борг у позивача грошову суму у розмірі 12400,00 грн. та зобов'язалася повернути отримані кошти в строк до 01.06.2021 року.
Також, 03.02.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачкою власноруч було складено розписку, згідно якої остання взяла в борг у позивача грошову суму в розмірі 19000,00 грн. та зобов'язалася повернути отримані кошти у строк до 01.06.2022 року.
Станом на 15.12.2023 року відповідачка зобов'язання за договорами не виконала, у зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду з даним позовом про стягнення коштів, а саме: за договором позики від 13.12.2020 року в розмірі 18302,22 грн., з яких сума позики - 12400,00 грн., проценти від суми позики - 377,51 грн., інфляційні збитки - 4579,94 грн., 3% річних - 944,77 грн.; за договором позики від 03.02.2022 року в розмірі 23534,16 грн., з яких сума позики - 19000,00 грн., проценти від суми позики - 614,24 грн., інфляційні збитки - 3042,28 грн., 3% річних - 877,64 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Танірвердієв А.Д. в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме лише в частині суми боргу зазначених у розписках. Також просила суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вони є неспівмірними із складністю справи та не відповідають критерію розумності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, 13.12.2020 року ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 12400,00 грн., які остання зобов'язалася повернути в повному обсязі в строк до 01.06.2021 року, про що зазначено у розписці, яку написано та підписано ОСОБА_2 .
Крім того, 03.02.2022 року ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 19000,00 грн., які остання зобов'язалася повернути в повному обсязі в строк до 01.06.2022 року, про що зазначено у розписці, яку написано та підписано ОСОБА_2 .
Наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналами розписок ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.
Аналіз ч. 2 ст. 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка підтверджує укладення договору позики.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики представник позивача надав суду копії розписок відповідачки від 13.12.2020 року та від 03.02.2022 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12 вбачається, що наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що наявність розписок у позивача свідчить про існування невиконаного зобов'язання відповідачем по договорами позики від 13.12.2020 року та від 03.02.2022 року.
Відповідач не оспорювала факту наявності написаних нею власноручно розписок та не оспорювала факту наявності боргу і його розміру.
Таким чином, встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договорами позики не виконала і не повернула позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договорами (вказаний нею у розписці).
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно положень ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Таким чином судом встановлено, що право позивача порушене, відповідач кошти не повернула, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики від 13.12.2020 року в розмірі 18302,22 грн., з яких сума позики - 12400,00 грн., проценти від суми позики - 377,51 грн. (визначені на рівні облікової ставки Національного банку України), інфляційні збитки - 4579,94 грн., 3% річних - 944,77 грн.; за договором позики від 03.02.2022 року в розмірі 23534,16 грн., з яких сума позики - 19000,00 грн., проценти від суми позики - 614,24 грн. (визначені на рівні облікової ставки Національного банку України), інфляційні збитки - 3042,28 грн., 3% річних - 877,64 грн.
Згідно ст.. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН215 від 27.10.2023 року.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 01/03/23 від 01.03.2023 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Лєгіст» та ОСОБА_1 , про надання останній правової допомоги, зокрема адвокатом Танірвердієвим А.Д., в якому прописаний обсяг роботи яку має виконати адвокат. Також надано додаткову угоду № 10/23-4 від 15.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 01/03/23 від 01.03.2023 року, відповідно до якої вартість послуг (гонорар) Адвокатського об'єднання за участь у справі про стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів за договорами позики від 13.12.2020 року та від 03.02.2022 року - є фіксованим і не залежить від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань тощо та становить 20000,00 грн. за надання правової допомоги при розгляді справи у першій інстанції.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення судових витрат, посилалася на неспівмірність таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт (послуг) та як таких, що не відповідають критерію розумності.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, суд, врахувавши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, ціну позову, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи, що позови даної категорії є масовими та не є складними за своєю суттю для підготовки, а також те, що заявлені представником позивача витрати у сумі 20000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 207, 525, 526, 549, 610, 625-626, 638, 1046-1050 ЦК України, ст. ст.. 4, 12, 13, 80, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 41836,00 грн. (сорок одна тисяча вісімсот тридцять шість гривень), а також судові витрати в загальному розмірі 4073,60 грн. (чотири тисячі сімдесят три гривні 60 копійок), що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 13.03.2024 року.